Випадкова небувала зустріч.

Posted on

Найбільше тобі завдячую розумінням наскільки вокзали схожі на життя. Спасибі.

Що ти робиш на цьому вокзалі?
Знов тікаєш від якої біди?
Все життя ти мчав магістраллю,
А тепер от обрав поїзди.

Вже об’їхав цілу країну,
Куди сьогодні твій візит?
У столицю? Воно і не дивно –
Київ завжди тебе манив.

Ти ж провів все життя на шосе!..
Обирав все, що хотів –
Дорогу, пасажирів і швидкість,
І сам вирішував свій маршрут.

А тепер ти скований рейсами.
І поруч в купе – всі чужі,
Лиш скуповуєш білети пачками,
Намагаючись втекти від бід.

Не підходь на пероні до мене,
В очі з докором не дивись,
Я давно вже не та Оля,
Яку ти тоді вперше уздрів.

І тепер розумію точно –
Інші транспорти у нас:
В тебе квапливий потяг,
В мене «копійка» трамвай.

Як же добре, що ми зрозуміли:
Рейси – то наші життя,
Дві полоси паралельні,
І станції різні у нас.

А пам’ятаєш, ти казав,
Що вокзал – то як життя…
Те і роблю я тут сьогодні –
Споглядаю метушню буття.

Розминемося тут, на пероні,
Наш поїзд давно минув,
Станція Львів – моя кінцева,
Твій же далі ліг путь.

Не чекатиму твого від’їзду,
Не помахаю рукою у слід,
Мовчки піду геть, до «копійки»,
А тобі хай щастить, де б не був…

30 листопада 2012.

(Прощання з осінню.)DSC09898

Присвячується тому хто навчив спостерігати за поїздами.

Ольга Врублевська ©

Advertisements

2 responses »

  1. Ola_bilo4ka

    Так до болю знайомо…місце, час, постаті, навіть імена…десь в той же час я відпустила одну важливу мені людину в її ж життя… Відпустила одним поглядом при випадковій зустрічі …на вокзалі:)

    Відповідь
    • Вокзал – особливе місце…
      Це місце бачить щастя зустрічей, біль прощання, вдавану фальшиву радість зустрічей чи вдаваний жаль, бачить щирі поцілунки і палкі обійми, бачить гіркі сльози. Бачить розставання тимчасове на коротку відстань і бачить розлуку відстанню у все життя…
      А ще цікаво спостерігати за людьми на вокзалі, бо все як у житті – хтось везе зі собою повні сумки важливого, а хтось клубочок самого необхідно, адже і по життю хтось носить зі собою в душі все до чого прив’язується, а хтось саме основне і решту легко лишає…
      З вашого коментаря мене вразили слова: відпустила одну важливу мені людину в її ж життя … Відпустила не З життя, а У життя…
      Я вважаю, що з життя нікого не відпустити повністю, сліди залишаться, а от відпустити людину жити… можливо, хоча й буває важко.
      Дякую Вам за перегляд і відгук, наштовхнув на цікаві роздуми 🙂

      Відповідь

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: