Написала щирого листа одній дуже важливій для мене людині, яка мала значне місце в моєму житті, хоча ні, те місце досі їй належить… Вона наче взірець для мене. І навіть відстань, що зараз між нами не здатна забрати її у мене – її слова вже давно закарбувались у моїй душі… Найсуттєвішу частину листа перекладаю:
Доброго дня, моя люба професорко Баккетті!
Ви ще пам’ятаєте мене – ту свою студентку з “Кальві”, що завжди набридала? 🙂 Сподіваюсь, що пам’ятаєте…
Ось я знову Вам пишу і прошу вибачення, що не давалась чути весь цей час…
Розповім Вам трохи про моє теперішнє життя…
В липні, опісля екзаменів я повернулась в Україну. […] і поступила на третій курс факультету “Фінанси та кредит”. Мені все подобається, підготовка здобута в “Кальві” була більш, ніж достатня і навіть якщо ще є до вивчення багато речей я почуваюсь задоволеною…
А також я працюю, перекладачем італійсько-української і навпаки, […] маю змогу мати певну “економічну незалежність”[…]
Але ще більше за гроші мені подобається ставлення до мене: звісно, що це відповідальність перекладати документи і це приємно коли є віра у мене, у факт того, що я виконаю переклад у передбачені терміни, що виконаю все старанно.[…]
Ось таким чином продовжується моє життя…
І навіть якщо я пишу Вам лише зараз, я про Вас думаю часто… Не стільки через навченні предмети, ні, але через роль, яку Ви мали в моєму житті… Ви так часто говорили про навчання, про інтелектуальний ріст, про життя, що саме ці повчання залишились в моїй душі…
Я ніколи Вам цього не казала, але я люблю Вас, моя дорога професорко, я щаслива, що того вересневого дня за вчительським столом “Кальві” сиділи Ви, людина яка так вплинула на манеру мого мислення…
Я скучаю за Вами, коли я приїду в Італію (рано чи пізно на канікули) я б хотіла з Вами побачитись. І звісно, що запрошення візиту в Україну ще в силі (все ж таки рано чи пізно ви мусите перестати розповідати своїм студентам про “Росію”! 🙂 )
Завершую цього душевного листа, сподіваючись отримати звісточку від Вас,
Багато міцних обіймів,
Ваша “Врублевскіна”.
07.12.2012
Прислухайтесь, придивляйтесь – поруч з Вами можуть бути ДИВОВИЖНІ люди!
07.12.2012
Ольга Врублевська.
опосередкована щирість 
дуже приємно бачити тебе в рядах блогерів, вже підписався по rss 😉
а що до теми, то дійсно гарно, коли між викладачем і студентом складаються такі тісні, дружні відносини, тоді можна навчитись чогось набагато більшого і важливішого крім основної програми 🙂
Чесно кажучи я не зовсім зву себе “блогером” якось не гідна того звання, як скажімо той же наш спільний знайомий Воробус 🙂
Сторінку створила власне для “самовираження” – набридло йти за загальноприйнятими думками, маючи власні. От і пишу 🙂
А що підписався – дуже приємно, спасибі 🙂
та чому не варта, блог – є, унікальний контент – є, все на місці), хіба бракує рубрики “запитай у врублі” і статті про маршрутки 😀 хоча є про поїзди))
🙂 Поїзди – то було так, порив душі…
А що до таких рубрик – не варта, Воробус потім звинуватить в плагіаті 😀
ну це хіба якщо почнеш писати на теми алкоголю XD
ай да марсело, будем разом підтримувати жінку майбутню мою 😀
Може згодом як все вийде зробимо блог – vrublobus.com )))))))))
Воробус полюбляє алкоголь? 🙂
Про це варто у нього питати 😀
Не признається. Краще в його друзів спитати 🙂 Але і це недостовірно буде. Вони в обов’язково скажуть що любить 🙂
це плітки не слухайте нікого )))
І, до речі, Ольга симпатяга 🙂
О так… важко не погодитися 🙂
Міс-Львова-2012
Сповіщення: опосередкована щирість
Сповіщення: Дискримінація людей – виходячи з досвіду державного екзамену. | опосередкована щирість
Сповіщення: Нафіга іти на пари? | опосередкована щирість
Сповіщення: Зупинки-відновлення часу або про моє життя в стрілках старої «Зорі» | опосередкована щирість
Сповіщення: Нафіга іти на пари? | опосередкована щирість