Тепло і самостійність

Вчора я почувалась щасливою і задоволеною.
Причина проста – мої теплі зимові речі вже нікуди не годились і я потребувала нових. Рукавиць і то не було, загубила їх ще давно.
І тепер коли у Львові наступила зима – банально щоденно мерзла.
Грошей на придбання речей також не мала.
«Стояти комусь у ласку» – позичати, просити, віддавати – не звикла. Якщо вже сталось, що залишилась без грошей, значить і сама буду викручуватись.
Впродовж цілого тижня щодня виконувала різні термінові переклади.
Отримала оплату і нарешті змогла придбати собі шапку, шарф, рукавиці.
Таке собі відчуття «маленької незалежності» – здобуваєш самостійно те, що тобі потрібно, навіть якщо йдеться про дріб’язковості. Ніхто ніколи тебе попрікне, що тебе утримує, бо сама можеш себе забезпечити і відповідати за себе. Принаймні я звикла до такого ще з раннього віку.
Моя єдина порада молодим людям – припиніть вже нарешті гроші з батьків клянчити на всякий непотріб. Спробуйте хоч колись, хоч чогось самі досягнути. Хоча б на мінімальному рівні.
Не певна, що ці мої слова до когось дійдуть – бо більшій половині людства отримувати все готове значно зручніше, однак я сказала як думаю.
І продовжую насолоджуватись теплом. Не від куплених речей, ні. Тепло душевне, бо оволоділа такою простою рисою, як самостійність.

Тепло…

Теплої усім зими! 🙂

08.12.2012

Ольга Врублевська