Огида до себе, життєве плавання і добрі люди.

Posted on

Бувають миті коли стаєш огидним сам собі. Чи то душа занапастилась, чи то тягар власних думок придавлює, але не покидають погані міркування про себе. І ненависть, злість, презирство (чи що там ще ще) чужих очей по відношенню до тебе лиш підтверджують всю цю відразу. Як можна бути такою жахливою людиною, як можна було дійти до такого стану? Ненависть до тебе, що є в чужих очах лиш все підтверджує, таки так – жахливо, ті злобні очі не помиляються в тому, що таким душам як твоя давно пора на ешафот.
Але завжди звідкилясь беруться добрі люди. Які вірять в тебе, радіють твоїм успіхам, відкривають тобі свою душу і натомість ти їх розраджуєш, підтримуєш, а вони в свою чергу підтримують тебе покладаючи на тебе свої сподівання.
І тут настигає така думка: я ж така занепала людина, хіба заслуговую на таке хороше ставлення всіх цих добросердечних осіб? А вони твоїх сумнівів не помічають і їхні очі далі тобі випромінюють приязнь.
Виникає противага: ось тут очі такі теплі, щирі, добрі, а тут такі злісні і ненависні… Яким очам повірити? І озираєшся, рахуєш, придивляєшся… А дружелюбних очей таки більше… Добро, що випромінюється значно переважає злобу.
Не можуть всі ці хороші люди помилятись. Не в таких великих кількостях. Значить і душа ще не зовсім занепала, значить ще далеко не все втрачено допоки на шляху є підтримка таких от людей.
А щодо ненависних очей… Ніхто не янгол, конфліктів не минувати і хтось обов’язково тебе не стерпить. Але ці очі не показник того, що твоя душа заслуговує страти, сама відповіси за свої гріхи, коли прийде час, без участі посередників.

«…Ти прикидаєшся, що тонеш, притягуєш до себе людей, як рятувальних кругів, а насправді то ти так плаваєш і топиш інших…»

Та ні, я не прикидаюсь, що тону. Я плаваю майже бездоганно (розуміючи не в буквальному сенсі, а про життєве плавання). І люди, що підпливають до мене це лиш охочі плисти в тому напрямку, що і я, розділяти зі мною хвилі піднесень і падінь, переборювати шторми існування… А проблема когось в тому, що сидить на узбережжі, не пливе самотужки, а дивиться в мою сторону і плекає ворожість. Вчись плавати! (не в буквальному сенсі, а по життю) і душу мою облиш.
І принаймні можна вважатись вдячним хоча б за те, що пишу у третій особі, без жодних вказівок на імена. От для чого мені хоробрості справді бракує, так це для того, щоб все називати своїми словами і власними назвами, але і за тією сміливістю я не попливу, хай буде як є, а у мене курс інший.
Ненависть плекати даремно, лиш власне я занапаститься. Інша справа – лагідність, душу рятує, як і свою, так і інших.
Не варто зважати на лихе, що хтось про вас думає. Зверніть увагу на те хороше, що є, воно точно десь має бути…
Пливіть щасливо по життю 🙂

море життя :)
16.12.2012
Ольга Врублевська
P.S. Щиро дякую усім тим прекрасним людям, що вірять в мене… Я щаслива, що ви зустрілись у моєму житті…

Advertisements

2 responses »

  1. Олю важливо не які очі що до тебе випромінюють, а тільки що випромінюють твої очі, як написано у Біблії: “Нас сквернить не те що входить до нас, а те що виходить із нас”. І справді зовсім не важливо скільки у нас є друзів, важливо скільком ми є другом, не важливо хто що про тебе думає, важливо що ти сама думаєш про інших.
    P. S. гарного плавання 🙂

    Відповідь
    • …Цікавий відгук і заставляє задуматись. 🙂
      Певною мірою погоджуюсь, але не повністю.
      Те, що “випромінюють” очі інших є важливим, адже вони і є якимось показником того скільком людям ти є другом. Не був би другом – не було б і тепла в їхніх очах…
      А за побажання плавання – окреме спасибі, обожнюю плавати (на цей раз сказано в буквальному сенсі) 🙂

      Відповідь

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: