Вірячи у казку…

Posted on

Часи коли я писала листи Миколаю давно минули. Давно пройшла та пора коли за вказівками однокласників шукала подарунки вдома аби «піймати батьків». І мені вже ніхто вночі не підкладає непомітно подарунки біля подушки. От тепер, коли мені вже дев’ятнадцять, коли я не відчуваю особливого святкового настрою, коли на Новий Рік мої плани не гучно а святкувати, а лише мирно відпочити вдома… я лиш тепер вірю в казку.

І в Миколая вірю. Не в те, що хтось щось подарує, що сама свої кошти витрачу аби зробити комусь приємний подарунок, ні. Я вірю в того Миколая справжнього, чудового, з дитячої казки. Вірю в те, що його щорічний прихід на землю здатний буде подарувати якусь особливо затишну атмосферу.
І лиш тепер, коли минуло стільки років я б хотіла написати йому листа. А куди писати не знаю… В дитинстві листа ставила на підвіконник і звідти щезав… але ж «не той» Миколай забирав… І на відмінну від тої пори вже б не просила нічого матеріального…
Та все ж, навіть не знаючи куди писати, я хотіла б написати наступне.

Дорогий Миколаю!
Пише тобі Ольга.
За минулий рік я була «нечемною», бешкетницею, бунтаркою, в чомусь легковажною, дещо шаленою. Поводилась так як хотіла сама, не прислухаючись до інших. Мабуть декого моя поведінка могла здивувати, розчарувати, а той скривдити.
Тому тепер чесно визнаю все у чому винна і для себе нічого не прошу.
Одного б хотілось попросити в тебе, як в Чудотворця: нехай тим людям з якими вже не спілкуюсь, від яких я далеко, до яких я не прислухалась, яких я розчарувала, з якими я непокірна, які вважаються скривдженими мною… принеси їм усім душевного тепла та сердечного спокою. Якщо в чомусь я є щира, то це в тому, що лихого нікому не бажала і не бажаю. Нехай вони будуть щасливі…
А ще, тобі всі пишуть прохання на наступний рік, забуваючи про попередній.
Усі попередні роки я потребувала в моральному плані терпіння, витривалості і спокою. Тепер нарешті все це здобула, дякую.
І останнє, найважливіше за що прошу: там з тобою, на небі, є ті близькі мені люди, яких не зважаючи ні на що я досі люблю… Будь ласка, перекажи їм слова моєї любові…

17-го грудня 2012
Доросле дівча Ольга.

Повірте у щось прекрасне, лише так воно може здійснитись 🙂
17.12.2012
Ольга Врублевська.

One response »

  1. Файного Миколайчика 🙂

    Відповідь

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: