Є такі місцевості, я їх називаю «місця пам’яті». Бо маю дивну здатність – прив’язуватись до певного місця, ще навіть більше як до людей. Приходячи в туди всередині щось здригається, наче місцина мене розпізнає: «ось ти повернулась». Думки охоплюють: що відбувалось тут колись, що з тим місцем пов’язує, яка я була тоді і яка зараз… Насправді місця де ми знаходимось все бачать і про все мовчать. Бачать погляди, які люди ховають від інших, ловлять ті думки, яких подумки боїмось і відштовхуємо, бачать всіх і про всіх мовчать. Read the rest of this entry
опосередкована щирість
самовираження
Відгуки
vrubli до Поїхати б victorpolyanko до Поїхати б Alex_V до Поїхати б Віра до Наскільки сильною може бути… victorpolyanko до Час таки минає -
