Monthly Archives: Січень 2013

Нові сторінки, якісь прокляті помилки і їхні тіні.

Posted on

Наперед зазначаю, що дана публікація не містить жодного негативу, хоча на перший погляд і здасться протилежне.
Такі рядки прийшли в голову миттєво, після перегляду фільму «Анна Кареніна», який справив на мене грандіозне враження. Не напряму пов’язане з кінострічкою, та все ж саме вона наштовхнула на роздуми.
Буває, що доводиться розуміти, що події які відбувались у твоєму житті мають у собі частку чогось проклятого. Але розумієш це лише згодом, коли все закінчилось. Коли набралась здорового глузду і шлеш під три чорти те, з чим не варта було стикатись ще з самого початку. Read the rest of this entry

Advertisements

Вар’яти, юрба та рамки сприйняття реальності.

Posted on

Продовжуючи спілкування з вже зазначеними недавно читачами Володимиром Помф’юком та Тарасом Буником виникають доволі цікаві роздуми, якими сьогодні хочу поділитись, частково передруковуючи.
Отож, моє власне сприйняття реальності:
Котрий рік поспіль багато людей кажуть мені, що я “ненормальна”. Я ж повторюю їм, що нормальність – залежить суто від поглядів людини, це як рамки що ми встановлюємо собі дивлячись на світ, а коли чиясь поведінка виходить за прийняті нами межі ми одразу ж звинувачуємо когось в ненормальності, забуваючи, що рамки іншої людини можуть бути встановлені іншим чином. Read the rest of this entry

Передбачувані несподіванки, скриньки електронної пошти і втрачені люди.

Posted on

Час іде повільно, а проходить швидко. Несподівано деякі люди з життя пішли. Навіть не те, щоб раптом. Їхній відхід був передбачуваним, крок за кроком і те, що ця людина втрачається розумілось послідовно. Однак, коли озираєшся назад помічаєш, що все ж таки їх втрата є несподіваною. Наче ще вчора ви спілкувались, вас поєднували якісь інтереси, а вже сьогодні… а сьогодні не очікувано для себе розумієш, що то було не вчора. То було давно. І ті люди безповоротно втрачені. Read the rest of this entry

Причина ведення блогу, відгуки читачів і вкотре про щирість

Posted on

Коли я завела цей блог, то одна людина мені задала запитання: «А нащо тобі то?» Відповісти їй не змогла. Найлегша відповідь, яку можна дати аби уникнути наступних надокучливих запитань була б: «просто так». Але ж я пишу не просто так, не від принципу «нефіг робити» і зовсім не для «вбивання часу». Мабуть тому, що лишнього часу в мене не то що немає, а я й хотіла б тривалість доби щонайменше у 25 годин. Серед усіх клопотів які можна мати я виділяю час аби сюди щось написати і це зовсім не просто так… Пишу, тому що пишеться. А якщо душа диктує – не записати гріх. Read the rest of this entry

Хвилі щастя, цілі та шляхи їх досягнення

Posted on

З часом розумієш, що засоби які ти прикладаєш для досягнення цілі кращі за саму ціль. Тому що ті засоби сповнені наполегливості, старань, праці, значних зусиль і що найважливіше – чекання та терпіння. Це буває так важко – перечекати аби дійти до бажаного, стерпіти час аби він тебе нагородив.
А далі настає ціль – яка відносно триває одну мить, в порівнянні з шляхом до неї, який був таким довгим.
А після того, як посягнулось омріяне – якась порожнеча.
І це не привід для розчарування, зовсім ні.
Навпаки, це ще більше мотив для прагнення.
Поясню мою методику: Read the rest of this entry

Чесність, марнотратство і невід’ємне.

Posted on

В мене триває сесія, залишилось здати ще останні екзамени. І от під час цієї сесії стався дещо цікавий діалог з хлоп’ям про якого я вже писала.
За деякий час до екзамену я сиділа за партою і перегортала конспект повторюючи якісь останні деталі. Непомітно до мене підійшов той самий хлопець, що так мене дратує і заговорив:

Read the rest of this entry

Пронизливий погляд. «ТОБІ» і всім, хто доброї думки про тебе присвячується.

Posted on

Усі описані події відбулись насправді. З етичних міркувань імена людей не вказано.
Цього дуже особистого листа адресовано людині, яка його ніколи не прочитає. Публікую з одним лиш закликом до всіх: Бережіть своїх близьких і якщо доля посилає вам особливих людей – цінуйте їх.

погляд

Read the rest of this entry

Історична творчість і саморозвиток.

Posted on

У вчорашній публікації я пригадала події Празької весни, зокрема виділивши історичну постать Яна Палаха.
Сьогодні ж запропоную вашій увазі втілення цих подій у творчості двох осіб. Перша особа – фотограф Йозеф Куделка, друга людина – співак Франческо Ґуччіні. Виділяю з поміж усіх інших творів присвячених періоду Празької весни ті творіння, які мені припали найбільш до душі. Якщо хтось має що додати з цього приводу – буду вдячна. Read the rest of this entry

Актуальність історичного героїзму і недолугий патріотизм.

Posted on

19-го січня виповнилось 44 роки з дня смерті Яна Палаха. «Палах, Палах, Палах… Хто це такий?» – спитаєтесь Ви? Та знаєте, просто ГЕРОЙ в прямому і повноцінному значенні цього слова. Його історія мала б стати певною мірою прикладом для усіх нас.

Ян Палах
Отож, короткий огляд історичних подій. Read the rest of this entry

ПАРК ДУШІ (Мене тут не раз обіймали дощі)

Posted on

Цей вірш присвячується вельми особливому місцю моєї пам’яті – парку, через котрий я щоденно йшла на навчання впродовж п’яти років. Ця 15-20 хвилинна прогулянка мене заспокоювала перед початком нового дня. Я там і бігла, і наспівувала щось і кожне деревце вже знала. І хоч зараз я за півтори тисячі кілометрів від того місця воно досі подумки зі мною…

Parco San Lorenzo – La ciclabile

парк1

Read the rest of this entry

Віртуальне кохання, НЕ вічність і моя незбагненність.

Posted on

Мабуть я таки ненормальна. Я черства, цинічна і безсердечна. Але пробачте мені я не можу втриматись і не розповісти про те, за чим доводиться спостерігати.
Знову про соцмережі (куди ж без них?) Read the rest of this entry

«Немає людини більш чужої, ніж та, яку ти раніше кохав…»

Posted on

Мабуть у кожного з нас (або принаймні у більшості) є ті-кого-не-можна-називати (і не треба, і не хочеться). І то не з книги про Гаррі Поттера, то з життя. Не можна називати, бо не треба сколихувати минулого, яке поступово робить те, що йому і призначено: щезає. Щезає все те, що колись пов’язувало з колись близькими людьми. Так раптово зникає, що аж запитуєш себе: «то все і справді колись було чи лиш наснилось
Було. В житті…
Є. Десь ще далеко у пам’яті… Read the rest of this entry

Мало сну, прогулянки під дощем і шаленство, якого не приборкати.

Posted on

Чудернацький день видався…
Зірвалась о дев’ятій ранку і от знову постанови, що треба лягати спати раніше 4-ї ранку і пити менше кави (і ще вона не повинна бути такою міцною), які сьогодні прозвучали ще з більшою інтенсивністю, аніж колись. Більше спи, більше спи, більше спи… Та чому всі стараються вирішувати за мене скільки часу я маю спати?! Сплю скільки заманеться, головне себе бадьоро почувати! Read the rest of this entry

Люди, з якими не дружиш, але довіряєш, запахи і квитки електротранспорту.

Posted on

У вас колись були люди з якими не можливо дружити? Це не дивне питання, це суть, яка трапляється. Буває, що зустрінеш дивовижну людину, веселу, розумну, здібну, «класну», яка чимось може і схожа на тебе, і цій людині хотілось би довіряти і вірити, хотілось би розповідати таємниці, розраджуватись, пити разом чай і реготати з усіляких жартів, бігти серед ночі на допомогу, якщо доведеться. А не можна дружити! Вік в якому дружбу «з не хорошими» забороняли батьки вже минув давно, тепер його величні життєві обставини забороняють тобі з кимось дружити. Read the rest of this entry

Зворушена тими, хто мене пам’ятає…

Posted on

Є звістки, які приємно одержувати. Є люди, листи від яких здатні викликати трепет душі. Є стан душі, який не піддається опису, настільки приємна чиясь приязнь.
Вчора коли я переглядала один з електронних ящиків мене чекала приємна несподіванка: лист від однієї з моїх колишніх викладачок.
Колись ця людина вчила мене, їй була завжди характерна надзвичайна строгість і дисципліна, що саме мені в ній і найбільше подобалось – з такими викладачами завжди цікавіше вчитись.
На другому курсі мого навчання ця викладачка оповіла мені свою таємницю, звернувшись до мене по допомогу. Read the rest of this entry

Найбільшому коханню мого життя присвячую…

Posted on

Я ніколи від тебе не піду,
Задля тебе покину усіх,
Я для всіх можу бути зрадлива,
Але вірна одному тобі.

Read the rest of this entry

Словами інших про самогубство. Молитва в січні.

Posted on

Сьогодні хочу представити вашій увазі пісню італійського співака шансоньє – Фаббріціо Де Андре. Сама творчість цього автора мені дещо схожа на творчість російського Володимира Висоцького – тут теж присутнє власне написання текстів пісень, музики, окремі пісні заборонялись через їхній бунтарський зміст, а також є існує значимий зміст. Пісня яку я сьогодні передруковую зветься «Preghiera in gennaio», що перекладається як «Молитва в січні». Read the rest of this entry

Нова хвиля: сесія, робота … щастя

Posted on

Ну от, свята залишаються позаду і пора братись за голову. Наступає сесія, з понеділка вже іспити. Вчора ж опівдні передзвонила начальниця з агентства перекладів, а далі типова вже описана розмова і як наслідок – з десяток документів до перекладу. Read the rest of this entry

Раптові спогади, дощ і не ніжні звертання

Posted on

Нахлинуло… А пам’ятаєш?

А пам’ятаєш, я тобі обіцяла,
Що подбаю про моє здоров’я,
Що ніяких прогулянок більше
Під дощем і без парасолі?

Read the rest of this entry

Експеримент

Posted on

Останнім часом помітила розповсюджене використання сервісів за допомогою яких вам в праві задавати питання анонімно. Не те, щоб вони мене приваблювали, але от захотілось в цілях експерименту завести і собі таке, цікаво глянути кого що анонімно може цікавити.

Отож, для бажаючих запитуватись тут.

10.01.2013

Ольга Врублевська

Досвід еміграції і простота щастя.

Posted on

Сьогодні, 10-го січня минає рівно півроку з того дня як повернулась жити в Україну. З поверненням в моє рідне місто мій тривалий досвід еміграції припинився.
Та не все так просто. Насправді не все припинено… Є які підсумки підвести і є про що подумати. Read the rest of this entry

Дружини та коханки, зради і театральна поведінка

Posted on

Написати цей допис буде важко, оскільки хочу розповісти не вигадану історію, і хоча я певна, що ці реальні люди не наткнуться на цей запис, та все ж з етичних міркувань їхні імена не буду вказувати. Аби переповісти людей позначу пан А, пані Б та пані В. Розумію, що виникне певна плутанина, але розповісти спробую. Read the rest of this entry

Минулі й теперішні вірші; те, що рветься з душі та забуття

Posted on

Сьогодні опублікую на блозі віршик який було написано саме в цей січневий період кілька років тому.
Це вельми особливий вірш для мене, оскільки після його написання впродовж півтори року я не написала ні рядочка. Без значної на те причини: просто не писалось.
Завжди стверджую, що те що я пишу навіть віршами не зветься, то просто душа, яка рветься на ззовні. Ось в той півторарічний період душа мовчки мучилась і словам не піддавалась. Тепер я пишу про той час, який минув і який не має надважливого місця в моєму житті. Пишу не тому, що досі до чогось з минулого прив’язана, ні, усе минуло, та я пишу тому, що душа нарешті заговорила після надто довгої мовчанки, що сковувала болем і ув’язнювала у власних тенетах. Read the rest of this entry

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою