Мало сну, прогулянки під дощем і шаленство, якого не приборкати.

Posted on

Чудернацький день видався…
Зірвалась о дев’ятій ранку і от знову постанови, що треба лягати спати раніше 4-ї ранку і пити менше кави (і ще вона не повинна бути такою міцною), які сьогодні прозвучали ще з більшою інтенсивністю, аніж колись. Більше спи, більше спи, більше спи… Та чому всі стараються вирішувати за мене скільки часу я маю спати?! Сплю скільки заманеться, головне себе бадьоро почувати!
Ще сьогодні дощ. Я знаю, що то не притаманно коли такі опади у січні, що під ногами буде сильно нетерпима мною «каша», та все ж за дощем я скучила… Тому коли почула постукування в шибку серце закалатало в ритм дощу.
Сіра осінь прийшла на зустріч до білосніжної зими. Осінь несамовита – тож не годиться так в гості приходити. Тож незвично в такий період… А осені байдуже – вона шалена, бо щаслива; щаслива, бо шалена. Я така як осінь, в цьому ми такі схожі…
Так склались справи дня, що був лишній час… Використала його на… шаленство – семи кілометрову прогулянку пішки під дощем. То як принцип «у світ за очі», тільки в цьому випадку «у Львів за очі». Віч-на-віч з дощем. Давно вже мої голубі очі (вони такого кольору лише коли щасливі) не вдивлялись у сіризну неба підставляючи обличчя холодним краплям… Відчуття, яке словами не описується, мокне наче тіло, а очищається душа…
Одна вада таких моїх прогулянок – виглядаю не серйозно, а треба було зайти по робочих справах. Вигляд примірної студентки, облік відповідальної перекладачки і маска серйозної репетиторки вмить змивається. Натомість усі бачать усміхнене дівча, яке вперто не здатне подорослішати. Я ж дівчина дощу як-не-як.
Певний час йшла вулицею Княгині Ольги, мимо приїжджав улюблений вид транспорту – трамваї (3-ка і 5-ка), пусті ще й до того. Але їхали не туди, куди хотілось би. Хотіла б на вокзал, поспостерігати за людьми, за поїздами, за емоціями, що там відбуваються і випити тої майже смачної кави з тамтешнього автомату. А місцеві трамваї не туди, тож продовжувала іти пішки.
А ще от під час цієї прогулянки побачила себе саму. Поясню: є така давня російська пісня:

«Оглянись, незнакомый прохожий,
Мне твой взгляд неподкупный знаком.
Может я это, только моложе,
Не всегда мы себя узнаем.»

Я ж таку себе сьогодні впізнала. Попереду мене йшла мама з маленькою дівчинкою, яка постійно старалась стати в калюжу. Мама її попрікала і відтягувала силою від калюж, але це її не стримувало і вона таки робила бажане. Так от, то була я. Я – маленька, я колишня… Мене так само колись відтягували. А тепер важко підкорити – по калюжах, під дощем, пішки, мало сплю, з кавою в крові… біжу, танцюю, лечу по життю. 🙂
На завершення прогулянки – відкрила для себе якісь закавулки вулиці Любінської та Окружної, якісь двори… Ще виявляється у Львові є вуличка під назвою «Кондукторська», чомусь посміхнуло.
Потім знову трішки роботи і повернення додому, де треба готуватись до екзамену з дисципліни, в якій нічогісінько не тямлю, плюс завтра ще й захист курсової, на який треба буде одіти лик тої самої зразкової і серйозної студентки-економістки.
Такий от день видався, точніше вже закінчився…
Спати ляжу знову пізно, чи то вже рано.
Усім вам бажаю снів хороших побільше, погоди такої, яка вам подобається і посмішок від того, що робить щасливим саме вас, не зважайте якщо хтось вас обзиває «шаленим», головне те, що відчуваєте саме ви. Не міняйтесь заради когось, якщо прагнете – міняйтесь заради себе. Будьте собою.

не змінюйся

(ілюстрація з мережі)

уже… 17.01.2013
З серцем в такт дощу, з неприборканим шаленством, з підготовкою до курсової, з найкращими побажаннями читачам…
Ольга Врублевська 🙂

Advertisements

8 responses »

  1. Гість

    Гарно описано. З душею. З відчуттями-почуттями-емоціями. пополі зачитуєшся твоїм шаленством. Успіху на захисті!

    Відповідь
  2. нормальна прогулянка, з Кн. Ольги до Любінської), ти може щей по В.Великого йшла?) чи городами?)) романтики в тих районах малувато 🙂

    Відповідь
    • Так-так, вулицею В.Великого також йшла.
      А щодо романтики – тут як сам собі придумаєш, поки я йшла вулицею княгині Ольги мені на думку спав вірш, таке собі натхнення 🙂

      Відповідь
  3. Сповіщення: Про Ольгу – княгиню і не. « опосередкована щирість

  4. Сповіщення: Напередодні початку-продовження | опосередкована щирість

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: