Елементи божевілля, плутанина і те, що «треба»

Posted on

якась така дорогаЄ люди які мчать на шаленій швидкості вверх по дорозі. Вверх по Личаківській, можна так сказати. На височезній шаленій швидкості, душевну пустоту заливши міцними спиртними напоями, що використовують замість палива. І вони не враховують, що попереду важливий поворот – на Пасічну, тож доведеться пригальмувати. Коли жметься різко на гальма, ланцюг, що сковував цих людей обривається. Надто довго виснажувався. Тому що, ланцюг явно поєднує одних людей з іншими, але ці люди несамовито мчать кудись вгору.
А ланцюга обривати не треба. Він має зберігати скованість людей, подій та обставин. Коли ж він обривається, то люди втрачають орієнтацію дистанцій і здоровий глузд, тож і коять те, чого не треба.
А ще люди які хочуть сісти на новий маршрут трамваю – 10-ий на одній кінцеві, скотитись тією ж Личаківською і заїхати на іншу кінцеву – Вокзал. Приїхати туди, аби зрозуміти, що вони «звідси» нікуди не хочуть поїхати. І вони хочуть їхати саме трамваєм, бо принаймні там на відміну від маршруток не лунають якісь російські попсові пісні, що засідають у голові, хоч наче і відношення до них ніякого не мають.

А ще є люди, які покладають значні надії на місяць лютий, що він ще розлютується і таки охолодить гарячі голови, заморозить всі дурощі. А в ще одній старезні попсовій російській пісні «февраль» чітко співається, що колись буде неважливо хто є хто. Що не потривожить холоднеча. Що все буде просто. Що слова стають паперовими птахами, але здається такими птахами можуть стати лиш слова, які колись мали над особливе значення.

А ще є люди, які заплутались. Які заплутались у собі, у докірливих поглядах інших у свій бік, у вище перелічених людях: тих, яким належить лиш одна риса з усіх пересказаних і в тих, в яких усі ці риси проявляються.
Здається надто багато незбагненного, пояснюю:
1. Якщо існують обов’язки, дистанції, умови – їх треба дотримуватись, не зриватись з «ланцюгів»
2. Не треба мчати по життю, бо легше від того не стане. Тим паче не варто шукати способів наповнювати чимось душу, особливо шкідливих способів.
3. Треба чітко знати місця в яких ти хочеш перебувати.
4. Треба не задурманювати собі голову випадковими пісеньками, які випадково десь лунають.
5. Треба не покладати надій на місяці, тижні, дні, бо вони як завжди безсилі.
6. Треба не слухати старих ліричних пісень, вдумуючись що б то мали на увазі автори.
7. Треба перестати зважати на докірливі погляди інших.
8. Треба розплутатись у власних клубках незбагненності.
9. Треба перестати шукати схожості у всіх вищеперерахованих типах людей.
10. Треба зрозуміти як саме виконувати усі вищі «треба».

Пробачте за незрозумілість. Нахлинуло. Я із тих, хто заплуталась самі у собі. Щось сталось, мабуть лютий.
Поволі мотаю клубок.
Бажаю усім стійкості і витривалості.
Нехай лютий не буде лютим.

02.01.2013
Ольга Врублевська.

Advertisements

8 responses »

  1. Не треба наганяти на старі пісні. В них просто є зміст. А наше трактування того змісту – результат діяльності _наших_ тарганів в голові, а не їхніх. «Нечего на зеркало пенять, коль рожа крива».

    http://vk.com/audio?performer=1&q=Олесь+Дяк+День+міста+Лева

    Відповідь
    • Твоя правда. Навіть радше не тарганів, а такого конкретного шпака в голові. Дзеркало і справді не винне.
      А за пісню дякую… 🙂

      Відповідь
  2. Особливо мені подобається 7 пункт. У мене часом з цим проблеми – надто зважаю на думку тих людей, на думку яких зважати абсолютно не треба.

    Відповідь
    • Приємно усвідомлювати, що не одна така.
      Знаю, що треба, але як це реалізувати – не знаю.
      Продовжую зважати.
      Мені мабуть було б легше якби мені конкретно висловлювали свої враження і осудження, бо на них я хоч можу набратись наглості і відповісти, словесно “обламуючи”. А от погляди – знаєш, що вони значать, тільки обламати їх не вдається. Бо ж нікому нічого не докажеш, хоч і докір явно помітний.

      Відповідь
  3. Ольго, будьте обережні, бо на людей, особливо в такий як у вас період, полюють сектанти. Я сер`йозно. В них дуже хитра схема, розроблена професійними психологами. Підкреслюю дуже хитра, її у двох словах не описати. Одна з їх пасток це те, що вам захочеться подискутувати, або вивести їх на чисту воду, і ви не лишитесь байдужою. Далі вже підуть зустрічі з братами(членами секти) для дискуссій, зібрання, де наповну застосовується НЛП, та інші прийоми, щоб затягти людину у секту. Ще одна їхня пастка – це людська цікавість. Вам буде цікаво ходити на зібрання, щоб подивитись, послухати, поспілкуватись, а промивання мізків з застосуванням НЛП потрохи робитиме свою справу. Я сам був свідком того всього, бачив там братів, сестер, які через промиття мізків втратили здатність критично мислити. Також бачив їхню “верхушку”, і одного разу мав змогу переконатись, не в тому що вони самі притримуються іншої точки зору, ніж людям нав`язують, я це все з і так знав, а трохи в іншому, але це вже довго описувати, так що я не буду.

    Я не хочу вам нічого нав`язувати, просто прочитав ваш пост, згадав як пару років назад сам заплутався у власних клубках незбагненності, і до мене одного разу підійшли сектанти і щось мені захотілось з ними подискутувати, вивести їх на чисту воду, а вони на то і розраховували. Добре, що я знав що таке НЛП та як його застосовують, і ще були деякі обставини в мому житті до того, це допомогло мені не втратити здатність критично мислити, принаймні критичніше, ніж члени тієї секти.

    Відповідь
    • Вельми вдячна Вам за застереження, але я і так обачна до подібних речей.
      А що до моїх моментів заплутаності, то це коротко тривалі періоди, не більше 2 діб, вони мають свою конкретну причину виникнення і щезають так само раптово як і причина, що щезає з перед очей.
      Та і на зібрання секти я не мала б часу, бо робота мені важливіша за цікавість до дискусій.
      Але Вам за проявлену обачність справді дякую.

      Відповідь
      • Будь ласка, я просто хотів описати один з їхніх “гачків”, може комусь, хто читатиме цей комментар стане у пригоді. Секти це взагалі окрема тема, про них писати можна довго та й Ваш пост не про них, просто в житті кожної людини є такі питання, відповідь на які вона шукає все життя, так от на мою думку їх і треба шукати самому, тобто прислуховуватись до свого внутрішнього голосу, а часом дуже добре до нього прислуховуватись, тому що ніхто крім Вас на ці питання відповіді не дасть, а дасть лише іллюзію, щоб Вами маніпулювати.

      • Слушно сказано, цілком з Вами погоджуюсь, якщо і справді у свідомості виникають питання варто на них шукати відповідей самому, тому що без сумніву ті відповіді у самій же людині.
        Гадаю Ваш змістовний коментар стане у пригоді і повчальним для читачів.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: