Чому я «Врублі», про одногрупника і один дощовий день.

Posted on

Прізвисько «Vrubli» мені придумав один мій колишній одногрупник. Одного разу на занятті фіз-культури ми грали у футбол. У матчі дівчат нашої групи проти дівчат протилежної групи на останніх хвилинах сталось не передбачуване – я забила гол, який став вирішальним подарувавши перемогу нашій групі. Це було воістину шоком для усіх, бо я в іграх з м’ячем м’яко кажучи нікудишній гравець, тож перемога отримана завдяки мені була воістину особливою. Коли я забила гол на кілька секунд запала мовчанка, а тоді мій одногрупник зірвався на ноги і закричав: «Так, Врублі!!!» (“Sì, Vrubli!!!”). По завершенню матчу мене забрали в загальні обійми всієї групи, а от вигук Врублі всім добряче запам’ятався і став моїм прізвиськом на подальший час.
Вже потім коли я запитувалась його чому він крикнув саме «Врублі», він відповів, що то було просто найпершим, що спало на думку в мить явної перемоги команди нашої групи, кричати все прізвище було б задовго, от і склалось таке скорочення.
Ми були надто різні з цим одногрупником. Протилежні як чорне і біле. Більшість занять він прогулював, знав мало що, споживав надмірну кількість алкогольних напоїв, словом, абсолютна відмінність мені. Але коли було вигідно ми спільну мову знаходили. Друзями ніколи не були, але певними приятелями так. Я могла зробити невеличку послугу для нього (як от скажімо позичити для прочитання конспект, що врятовувало його від завалу заліків) в замін на інші маленькі послуги.
Ще цей одногрупник страшенно захоплювався музикою. Страшенно. І сам грав на багатьох інструментах. Саме він познайомив мене з нище вказаною піснею, вважаючи, що вона мені сподобається, враховуючи те, наскільки я обожнюю дощі. І таки вона мені вельми припала до душі. Коли він приносив щось зі свого інструментарію в інститут я просила його виконати для мене цю пісню (отака собі послуга в замін). Мушу визначити, що його виконання було чудовим. Може то тому, що пісня мені була близькою.

з одногрупником

Вас сьогодні з нею і познайомлю.

In un giorno di pioggia

Is e mo laoch, mo ghile mear
Is e mo Shaesar
ghile mear
Ni fhuras fein aon tsuan as sean
o chuaigh i gcein mo ghile mear

Addio, addio e un bicchiere levato
al cielo d’Irlanda e alle nuvole gonfie.
Un nodo alla gola ed un ultimo sguardo
alla vecchia Anna Liffey
e alle strade del porto.
Un sorso di birra
per le verdi brughiere
e un altro ai mocciosi coperti di fango,
e un brindisi anche agli gnomi a alle fate,
ai folletti che corrono sulle tue strade.

Hai i fianchi robusti di una vecchia signora
e i modi un po’ rudi della gente di mare,
ti trascini
tra fango, sudore e risate
e la puzza di alcool nelle notti d’estate.
Un vecchio compagno ti segue paziente,
il mare si sdraia fedele ai tuoi piedi,
ti culla leggero nelle sere d’inverno,
ti riporta
le voci degli amanti di ieri.

E’ in un giorno di pioggia
che ti ho conosciuta,
il vento dell’ovest rideva gentile
e in un giorno di pioggia
ho imparato ad amarti
mi hai preso per mano
portandomi via.

Hai occhi di ghiaccio ed un cuore di terra,
hai il passo pesante di un vecchio ubriacone,
ti chiudi a sognare nelle notti d’inverno
e ti copri di rosso
e fiorisci d’estate.
I tuoi esuli parlano lingue straniere,
si addormentano soli
sognando i tuoi cieli,
si ritrovano persi in paesi lontani
a cantare una terra di profughi e santi.

E’ in un giorno di pioggia
che ti ho conosciuta,
il vento dell’ovest rideva gentile
e in un giorno di pioggia
ho imparato ad amarti
mi hai preso per mano
portandomi via.

E in un giorno di pioggia
ti rivedro ancora
e potro consolare i tuoi occhi bagnati.
In un giorno di pioggia
saremo vicini,
balleremo leggeri sull’aria di un Reel.

В один дощовий день

 

 

 

Прощай, прощай і піднятий стакан
До неба Ірландії і надутим хмарам.
Ком в горлі і останній погляд
На стару Анна Ліффі*
І на дороги порту.
Один ковток пива
За зелений верес,
Та інший, за шибеників, вкритих багнюкою,
А також тост за гномів та фей,
За чортенят, що біжать по твоїх дорогах.

В тебе кремезні боки старої пані,
І дещо грубі манери людей з моря,
Ти тягнешся
Між багнюкою, потом і сміхом,
І сморід алкоголю в літні ночі.
Старий приятель йде за тобою терпеливо,
Море віддано влягається до твоїх ніг,
Заколихує тебе ніжно зимовими вечорами,
Повертаючи тобі
Голоси вчорашніх коханих.

Це в один дощовий день
Я познайомився з тобою,
І західний вітер люб’язно сміявся.
Це в один дощовий день
Я навчився тебе кохати,
Ти взяла мене за руку
Повівши мене геть.

В тебе крижані очі і земляне серце,
Ти маєш тяжкий крок старого піяка,
Ти закриваєшся, щоб помріяти в зимові ночі
І ти покриваєшся червоним,
І цвітеш літом.
Твої вигнанці говорять іноземними мовами,
Вони засинають в самоті
Мріючи про твої небеса,
Вони знаходяться загубленими в далеких країнах,
Виспівуючи землю біженців і святих.

Це в один дощовий день
Я познайомився з тобою,
І західний вітер люб’язно сміявся.
Це в один дощовий день
Я навчився тебе кохати,
Ти взяла мене за руку
Повівши мене геть.

І одного дощового дня
Я побачу тебе знову,
І зможу утішити твої вологі очі.
Одного дощового дня
Ми ще будемо близькі,
Легко танцюючи на повітрі один ріл*.

*Ліффі – річка в Ірландії.
*Ріл – традиційний ірландський танець

Тепер так цікаво згадати що було колись. І та пісня тепер має ще особливіше значення, бо просякнута спогадами.
Не забувайте 🙂 Спогади – це рай, з якого нас неможливо вигнати.

04.02.2013

Ольга Врублевська

P.S. Це в один дощовий день Я познайомилась з тобою, І західний вітер Люб’язно сміявся. Це в один дощовий день Я навчилась тебе кохати, Ти взяв мене за руку Повівши мене геть. І одного дощового дня Я побачу тебе знову, І зможу утішити твої вологі очі. Одного дощового дня Ми ще будемо близькі, Легко танцюючи на повітрі…

6 responses »

  1. Анатолій Марченко

    Вітаю, Ольго. У вас цікавий блог і цікаві, самобутні публікації. Добре, що знайшов. Бажаю успіхів і буду радий спілкуванню!

    Відповідь
    • Ви й гадки не маєте наскільки приємно це знати!
      Вітаю на сторінках мого блогу, також рада спілкуванню! 🙂

      Відповідь
  2. Цікава історія ))) пам’ятаю як ми з марсело тебе відшукали у соціальній мережі 😉

    Відповідь
  3. Сповіщення: Зустрічі, чиїсь визнання і прагнення до прекрасного. | опосередкована щирість

  4. Сповіщення: «Дорога до пекла вибрукувана добрими намірами» | опосередкована щирість

  5. Сповіщення: Кожен з нас має свого двійника… | опосередкована щирість

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: