Головний вокзал Львова, вокзал життя і метушня, що їх наповнює.

Posted on

Вокзал - ЛьвівНещодавно, а якщо точніше в п’ятницю 22-го лютого видався вільний час між однією справою й іншою. Не було що робити і я миттєво вирішила піти випити кави на Головний вокзал у Львові, була саме неподалік, та і там кінцева зупинка маршрутки, яка їхала в напрямку моєї наступної справи.
Мені до вподоби спостерігати за вокзалом. Не коли сама обтяжена валізами і думками аби не проґавити своєї посадки, а коли приїжджаєш туди саме з ціллю поглянути на людей.
Можливо хтось мені скаже, що то якесь дивне хобі, погоджусь, але воно має своє пояснення. Вокзал – то життя, хоч би що там говорили. Що найперше видається мені ввічі коли я на вокзалі? Метушня. Суцільна метушня, усіх і кожного. А в житті хіба не так, скажете?
Спостерігаючи за людьми можна побачити реалії нашого життя – там кохання, що возєднується, там воно терпить розлуку. Там плачуть, там усміхаються. Обійми, крики. Але що ще привабливіше – лицемірство. «Ми сумуватимемо за тобою» – кажуть, але не в змозі приглушити щастя в очах, або ж прикидаються щасливими зустрічі – теж трапляється. Хтось обтяжується сумками – везе зі собою по життю все що може лиш взяти, хтось обмежується самим необхідним і легко вирушає у путь. Хтось вагається до останньої миті перед тим як ввійти в потяг, хтось вбігає в нього з надією, що поїде кудись в інше життя…
Хіба не життєво? Ми отримуємо жаль від тих, хто нам не співчуває і щастя від тих, кому прикрі наші успіхи, ми по життєво назбируємо собі багатств або ж вирішуємо, що не в матеріальному щастя… Ми тікаємо самі від себе і вертаємось самі до себе, ми покладаємо надії, що щось врятує нас від нас самих…

ПотягОсобисто для мене вокзал – нагода вкотре підтвердити власну правоту зробленого в житті вибору. Я розумію, що я прийняла правильне рішення, коли спостерігаю за емоціями, які мабуть таки вб’ють мене, якщо доведеться ще хоча б раз їх відчути. Це я про емоції від’їзду, які мене неодноразово «вбивали»…
Словом, випила тоді майже смачної кави з тамтешнього автомату, поглянула на поодинокі потяги (в ту пору дня ще було не надто багато людей), оглянула завжди присутню метушню і пішла…
З метушні, яку споглядала в метушню, якою сама живу.

Життя – вокзал. І Ви на фоні нього – дрібненький пасажир, де сотні таких же як Ви. Щодня проїжджає з десяток потягів – одні старі, не зручні, а інші комфортні і сучасні. В руках у Вас маленький квиток, він в один кінець, він надає Вам право проїзду лише одним потягом, обравши його ви поїдете за його маршрутом, без права повернення на початкову зупинку. Ваш квиток – Ваша доля. Будьте пильними: не розгубіться між цієї метушні і не вскакуйте в перший ліпший потяг, лиш тому, що він ззовні привабливий. Обирайте свою долю ретельно. А одного разу обравши – їдьте! І живіть, попри метушню, що сповнює все навколо.

26.02.2013

З криком життя крізь метушню,

Ольга Врублевська.

Advertisements

5 responses »

  1. Десь я вже це чув 🙂

    Відповідь
  2. Згадав, була реклама така по телевізору, де дівчина пила чай(каву), не пам’ятаю, що рекламувалося, на вокзалі і споглядала за пасажирами 🙂

    Відповідь
    • Реклами такої не пригадую, але справді можливо ти помітив схожість у сюжеті реклами чаю “Грінфілд”, де за чашкою чаю озвучуються думки і героїня дивиться на ескалатор і тамтешніх людей.
      Та все ж таки, ця публікація з рекламою немає нічого спільного – я не знаю про що йдеться в рекламі, а описане написала за власними враженнями)

      Відповідь
  3. у мене на головному вокзалі Львова виникають зовсім інші думки, накшталт коли вже там зроблять нормальну кінцеву зупинку для автотранспорту?))

    Відповідь
    • Кожному своє, хто туди за чим прибуває 🙂
      Я давно вже не рушала кудись з львівського вокзалу, лише обмежувалась роллю задумливого спостерігача осіб і атмосфери, а не деталей інфраструктури, тому в цьому питанні не компетентна 🙂

      Відповідь

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: