Monthly Archives: Березень 2013

Завершення спілкування, грязюка в спину та збереження гідності.

Posted on

Трапляється, що спілкування людей доходить до крапки. Ви не спілкуєтесь більше з будь-яких причин: може нема часу, може стали чужими, може взаємна неприязнь, може сварки, що-небудь .
І йдеться про різні категорії стосунків будь то дружба, робота чи інтим.
Важливо сягнувши такого завершення зберегти достоїнство.
Шановні (ті до кого я звертаюсь зрозуміють), ваше плювання в мою спину до мене не долітає. Якщо у вас є якісь скарги, образи чи проблеми наберіться гідності сказати мені їх прямо в очі, а не поливати мене брудом у мене ж за спиною. Read the rest of this entry

Advertisements

Девіз мого роду, визнання і віра в мене

Posted on

ВрублевськіВрублевська, Врублевські – від польського слова «wróbel», що означає «горобець». За оповідями люди нашого роду як горобці, бо тим і характерні – попри падіння вниз завжди знаходять сили аби злетіти догори. Read the rest of this entry

Тюрма на Лонцького

Posted on

Тюрма на ЛонцькогоМаю ком в горлі. Щойно повернулась з національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького”. Себто колишня в’язниця, де були ув’язненими політичні в’язні – українці, які належали до УПА.
Звісно йдучи в таке місце ти відповідно налаштований до того що можеш побачити і почути… але навіть мої попередні підготування були марними на фоні того що я бачила і чула. Read the rest of this entry

Здивування через посмішку, ввічливість та взаємоповага.

Posted on

Мій принцип – усмішка приємна і звіру. А враження таке, що в цьому світі звір усмішку прийме як належне, в той час як людина здивується і шукатиме причину «щось не так».
А ще маю враження (чи то радше так воно і є), що матюк частіший від «будь ласка». Коли людина аж сипить навколо себе матюками – ніхто й уваги не зверне, бо як належне. Варто тільки бути люб’язним, показати мінімальні хороші манери і ввічливість – тебе сприймають за дивака. Read the rest of this entry

Присвячую конкретним… не конкретизуючи…

Posted on

Трапляється, що йдеш собі вулицею міста, нікого не чіпаєш, нікому нічого поганого не робиш, а навіть навпаки йдучи даруєш щось людям. І раптом на тебе нападають і обкрадають. Забирають те найцінніше.
Наступні рази йдучи тією вулицею йдеш не спокійно. Ти усвідомлюєш, що таке не буде повторюватись щоразу, та все ж певний дискомфорт відчуваєш. Бо колись тут вже тебе обкрадали. Read the rest of this entry

Дискримінація людей – виходячи з досвіду державного екзамену.

Posted on

Надолужуючи минулі дні розповім вам довгу історію, яка трапилась зі мною. Сподіваюсь її довжина вас не злякає, а навпаки приверне увагу. Постараюсь скоротити деякі деталі, але якщо когось щось зацікавить детальніше – питайте, залюбки відповім у коментарях.
Отож, то був вересень 2011, почався мій останній навчальний рік в коледжі і вже з початків я розуміла, що то буде рік найважчий. Грізно наступали державні екзамени. Того року в нас почала викладати італійську нова викладачка, старша жінка з багаторічним стажем викладача і екзаменатора.
При закінченні коледжу в Італії екзамен з італійської полягає у наступному – подається кілька аргументів на вибір – різні галузі, до кожної з якої подано документальні дані, цитати, графіки, тощо і згідно них треба написати статтю на соціальну, економічну, літературну, історичну чи технологічну тематику. От у вересні ми написали з нею першу роботу, готуючись до подальшого екзамену. Хотілось з нею поговорити, як з новою викладачкою – нова людина, що читає мої роботи, цікава її думка. Підходжу. Read the rest of this entry

Іронія долі – завал

Posted on

Ви коли не-будь стикались з іронією долі? Та хто з нею не стикався… у кожного своє.
Я от вчора переконалась у тому, що іронія долі щодо мене завжди прихильно налаштована. Якому інакшому поясненню підпадає факт того, що коли нема нічого до діла – то нічого робити, а коли є справи – то все зразу і навалом? Read the rest of this entry

Стосовно домашніх улюбленців і щодо звірів.

Posted on

Якщо ти можеш:

  • Почати свій день без кофеїну;
  • Бути життєрадісним і не звертати уваги на болі і недомагання;
  • Втриматись від скарг і не втомлювати людей своїми проблемами;
  • Їсти одну і ту ж їжу щодня і бути за це вдячним;
  • Зрозуміти любиму людину, коли в неї не хватає на нас часу;
  • Пропустити мимо вух звинувачення любимої людини, коли все іде не так не по вашій провині;
  • Спокійно сприймати критику;
  • Відноситись до свого бідного друга так само, як і до багатого;
  • Обійтись без брехні та обманів;
  • Боротись зі стресом без лікарств;
  • Розслаблятись без випивки;
  • Засинати без таблеток;
  • Щиро сказати, що ви не маєте упереджень проти кольору шкіри, релігійних переконань, сексуальної орієнтації або політики,

Read the rest of this entry

Ділюсь спогадами і фото…

Posted on

Мала СтранаЯ б хотіла до тебе вернутись
І повернусь щойно матиму змогу,
Мене завжди манило до тебе,
Попри кордони і мову –
незбагненну, але чудову. Read the rest of this entry

Досягнення, приголомшення і міркування щодо віку.

Posted on

Нещодавно я здобула першого досягнення, як людина, яка практикує викладацький фах. По порядку – поїздка в Італію батьків Оленки, дівчинки якої я ось уже третій місяць навчаю італійської відмінилась. Про це мені повідомила її мама. В мить коли це почула на душу ніби впав якийсь камінь – я вже так звикла до неї, що коли в нас нема занять за нею навіть скучаю.
Сумно кажу мамі:

– Я розумію… це значить що… Read the rest of this entry

Проблеми у спілкуванні, сфери інтересів та люди-зірки.

Posted on

Колись спілкуватись з людьми для не представляло жодної важкості. Власне кажучи і зараз не представляє, але я вже не така відкрита для спілкування якою була колись. Поступово обрала до спілкування лиш тих, з ким мені цікаво, від кого я можу довідатись щось, відкрити щось собі, почерпнути щось для себе.
Переломним мабуть був період еміграції. Італійське прислів’я: «краще самому, аніж в поганому супроводжені» стало ледь не девізом. Read the rest of this entry

Шукаючи щастя – кому з вас близькі ці слова?

Posted on

«Я пробачив помилки майже непрощенні, я пробував замінити людей незамінних і забував людей незабутніх. Я діяв імпульсивно, я був розчарований людьми, про яких думав, що вони цього не зможуть зробити, але я також розчаровував. Я тримав когось між моїх рук, щоб вберегти, я мав друзів на віки-вічні. Я сміявся коли це не було потрібним, я кохав і мене кохали навзаєм, але я також і був відштовхненим. Read the rest of this entry

На шляху до Самовдосконалення

Posted on

Доброго усім дня! 🙂 Сьогодні хочу поділитись з вами цікавим записом, на який нещодавно наткнулась в інтернеті, не знаю хто автор, однак на мою думку цілком правдиво. Сама таких же простих істин дотримуюсь і вам наполегливо рекомендую:


Уроки натхнення на кожен день.

1. Читайте.
Читайте книги. Вчіться у кращих. Хороша книга може назавжди змінити ваше життя.


6HkQxan86Yk2. Знайдіть своє покликання.
Ви знаходитесь тут не для того, щоб просто забезпечити своє існування. Ви прийшли сюди, щоб збагатити цей світ. Забути про цю високу місію – значить обкрадати самих себе.

Read the rest of this entry

Вік мій – ворог мій

Posted on

Єдина «проблема» з якою я стикаюсь на даному етапі мого життя – це мій вік. Не те, щоб мені муляли мої 19 з половиною, зовсім ні, я рада моїй юності, однак факт молодості завдає трохи клопотів.
Поясню що я маю на увазі. Read the rest of this entry

Застуда…

Posted on

Дорогі читачі!
Сьогодні без особливої публікації, причина відсутності натхнення банальна і вказана у заголовку – я хвора.
Схоже на те, що весна не лише не прийшла, але й зима повернувшись “обдарувала” мене застудою.
Тепер посилено лікуюсь.
Вам бажаю не хворіти!
Бережіть себе і своє здоров’я!

До скорих зустрічей на сторінках блогу!
14.03.2013

посилено лікуюсь,
Ольга Врублевська.

Смерть – час, втіха, біль.

Posted on

На початках думки про час вселяли надію. Якісь люди казали, що він лікує все. Розуміння того, що час нездара і нічого не вилікує, а навпаки покалічить ще більше, прийшло поступово. З тієї миті, як біль вперше вселився в душу і жодного разу так її і не покинув, час зрадливо минав і ставало ще гірше.
Цього року знову ще гірше. Бо колись можна було в самоті впасти на коліна і ридати. Можна було вити від болю і кричати в пустоту про несправедливість всього, що сталось. Колись так можна було, а тепер ні. Тепер якось не плачеться наяву, хоча душі досі нестерпно болить. З роками дорослішаєш, згадуєш те що було і… розумієш. Розумієш не з власного погляду, а з точки зору тієї самої людини, про яку йдеться. Read the rest of this entry

Мовчки.

Posted on

candle

Read the rest of this entry

Гордість від прийнятих рішень, люди сповнені лайна і що змінить стан нашої країни

Posted on

Недавно мала розмову з моєю бабцею. Вона до мене звернулась з наступними словами:

– Мене часто питають про тебе і я не знаю, що відповідати…
– А що питають?
– Питають чи ти не шкодуєш, що з Європи приїхала в Україну…
– А, таке питають. 🙂 Відповідайте їм усім, бабцю, що не лише не шкодую, а й почуваюсь найщасливішою людиною! Добре?

Отож бо, сьогодні про це і розповім. Read the rest of this entry

Ніби ювілейне :)

Posted on

Любі читачі! Ця публікація є дещо визначною – вона за підрахунком №100, так що так би мовити певний ювілей! 🙂

Сьогодні хотілось би оголосити ті, що мені найбільш сподобались запити пошукових мереж згідно яких люди і потрапляють на цю сторінку (вказано починаючи з найчастіших.)

прогулянки в дощ
добрі слова
на мою думку світ кольоровий
дякую тобі за щастя Read the rest of this entry

Чи виправдали українці надії генія?

Posted on

ШевченкоГенії не помирають. Вони довічно житимуть в народних традиціях. Тарас Шевченко – перлина духовної скарбниці української мови. І я це кажу не тому, що так прийнято вважати, а тому що в моїй душі його творчість займає поважне місце.
Особливо це зрозуміла відчувши гіркоту емігрантського життя. Вечором собі часто нашіптувала його : «сонце заходить гори чорніють…», бо так само подумки линула в Україну, а чого лиш варті слова: «Ой зоре! Зоре! — і сльози кануть.» Небо одне, небо поєднує з дальнім домом… але коли ти далеко від рідної землі дивлячись в небо сльози кам’яніють. Read the rest of this entry

За шаблоном – привітання, організація життя і заборона свідомості.

Posted on

Оригінальною не буду. Зважаючи на те, який день сьогодні. А який день? Черговий із циклу комерційних свят, чи не найкомерційніший 🙂 я  дуже часто слухаю радіо і останнім часом це вже ставало нестерпним – як можна менше пісень і як можна більше реклами непотребу який можна подарувати «найніжнішим, найкоханішим, наймилішим».
Виникає тільки запитання – якщо вони такі для вас особливі – чого ж «балувати» їх раз в рік?(ну ще може в день народження) Це просто шикарно усвідомлювати, що твоя супутниця сама прекрасна раз в рік задля того, щоб вже завтра повернутись до буденності і може й навіть ставитись до неї так само зневажливо як і попереднім часом (всяке бачила). Але схоже на те, що жінок така роль влаштовує, подарунок раз в рік і тішся як дурень цвяшком, що ти «сама-сама». Read the rest of this entry

Енергія, бадьорість, життєдайні сили – все за один ранок!

Posted on

Ранкова гімнастикаДана публікація буде короткою і «правильною», зі закликом до здорового способу життя.
Ось уже понад 10-ть днів як я щоранку роблю ранкову зарядку. Шановні, то грандіозне відчуття! Відтепер ранки більш позитивніші, почуваюсь бадьорою і сповненою сил перед початком робочого дня.
І якщо ви думаєте «та ну її ту зарядку, трудитись зраня» – то ви абсолютно помиляєтесь – ранкова зарядка на те і є ранковою, що має на меті пробудити організм і зовсім його не втомлюючи, зранку навантажень ніхто не робить! Це просто легка фізкультура для покращення циркуляції крові. Read the rest of this entry

Коли дружба зазнає відстані…

Posted on

з ДжакомоМинулої ночі спати лягла пізно. Відписувала довгим листом на інший не менш довгий лист. Коли писала у серці щось тьокнуло. Здогадуюсь, що ім’я цьому відчуттю – ностальгія.
Відчуття доволі дивне – бути другом по переписці з людиною з котрою колись щоденно бачились. Постійно розмовляли, разом готувались до найважливіших заліків (чи то радше сідали з-заді аудиторії з моїм конспектом в намірах підготуватись до заліку, в кінцевому результаті все одно розмова перетікала в інше русло) і чого приховувати – разом навіть зі занять тікали, підробляючи підписи у всяких дозволах. Особливо пам’ятним є випадок коли ми першими здали усний компонент на заліку, на котрому треба було сидіти до завершення, а ми акторськи розіграли що мені погано і мене треба вивести, так і покинувши заняття… 🙂
На фото зображена я з моїм колишнім одногрупником і по сумісництву кращим приятелем – Джакомо. Read the rest of this entry

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою