Коли дружба зазнає відстані…

Posted on

з ДжакомоМинулої ночі спати лягла пізно. Відписувала довгим листом на інший не менш довгий лист. Коли писала у серці щось тьокнуло. Здогадуюсь, що ім’я цьому відчуттю – ностальгія.
Відчуття доволі дивне – бути другом по переписці з людиною з котрою колись щоденно бачились. Постійно розмовляли, разом готувались до найважливіших заліків (чи то радше сідали з-заді аудиторії з моїм конспектом в намірах підготуватись до заліку, в кінцевому результаті все одно розмова перетікала в інше русло) і чого приховувати – разом навіть зі занять тікали, підробляючи підписи у всяких дозволах. Особливо пам’ятним є випадок коли ми першими здали усний компонент на заліку, на котрому треба було сидіти до завершення, а ми акторськи розіграли що мені погано і мене треба вивести, так і покинувши заняття… 🙂
На фото зображена я з моїм колишнім одногрупником і по сумісництву кращим приятелем – Джакомо.
З цією людиною мене пов’язує «всього нічого» – відвертість і купа приємних спогадів.
тіпа хіпі :)Ще один з приємних спогадів як наприкінці навчання ми влаштували «акцію» для викладачів в намірі нагадати їм їхню молодість – переодягнулись в хіпі і ходили так по аудиторіях співаючи всяких пісень викладачам. Перешіптування інших щодо нашого безглуздого вигляду було байдужим – ми мали право скоїти абсурдний вчинок, бо знали, що ми – випускники, що ще трішки і стіни того закладу покинемо назавжди, а відтак – то був наш дебют і одна з останніх наших змог так повеселитись разом тут і зараз…
Пам’ятаю, держ.екзамени… ті самі за які всі так хвилювались, ми сиділи поруч. Перед першим екзаменом обертаюсь до нього і кажу:

– Дружище, в мене проблема. Я нічого не знаю.
– Дозволь тобі нагадати, що на даному екзамені треба тільки написати статтю, ніяких особливих знань.
– Ти не розумієш. Я нічого не знаю. Я нічого не напишу. Я все забула. Я забула італійську.
– 🙂 Дотепно, а по-твоєму ти зараз зі мною якою мовою розмовляєш? 🙂 Будь спокійна!

Екзамени таки пройшли на відмінно… остання наша зустріч – перед його захистом курсового проекту. Я приїхала незадовго до екзамену побажати йому успіхів на захисті, бо знала, що більше його не побачу, а якщо й побачу, то невідомо коли в наступне. Але сказати цього я не могла, хотілось обійтись без всяких прощань і вигукувань як було класно вчитись разом всі ці роки… мені хотілось щоб все залишилось так як є – у стінах того коледжу просто дві людини які постійно жартують одне з одного, та проте завжди підтримають одне-одного при потребі. Хотілось запам’ятати його як людину, що була поруч мене всі ці роки.

– комісія грізна… Джакомо, я тебе прошу – порви їх всіх! 🙂
– та ні, тільки понадриваю, аби і тобі було кого порвати при твоєму захисті. 🙂

А далі… а далі були листи, про те як склалось життя, хто чим займається, про найцікавіші події і навіть досі, в режимі переписки, про проблеми одне-одного, надаючи якусь моральну підтримку.
Дивне відчуття. Знати, що друг твій – на відстані ENTER-у. Та це закономірності життя і все рано чи пізно завершується. А хоча… чи завершуються? Якщо люди не припинили розумітись між собою, то відстань стає числом. Хай навіть спілкування відбувається в режимі листування.
Краще мати далеку людину якій можна вірити письмово, аніж близького словесного лицеміра.
Коли дружба зазнає відстані, і вона є справді дружбою, то вона пізнає переписку, чи будь-який інший сучасний технологічний спосіб спілкування.
Минулої ночі коли писала листа у серці щось тьокнуло. І я пізнаю те відчуття – ностальгія. Я ні трішки не скучаю за тими краями, де емігрантське життя було нестерпним, але… я справді скучаю за тими людьми, що принесли добро в моє життя впродовж мого перебування там.
Не втрачайте близьких через відстань! Справжні люди їй не підвладні…
06.03.2013

З дружбою на відстані ENTER-у,
Ольга Врублевська.

Advertisements

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: