Генії не помирають. Вони довічно житимуть в народних традиціях. Тарас Шевченко – перлина духовної скарбниці української мови. І я це кажу не тому, що так прийнято вважати, а тому що в моїй душі його творчість займає поважне місце.
Особливо це зрозуміла відчувши гіркоту емігрантського життя. Вечором собі часто нашіптувала його : «сонце заходить гори чорніють…», бо так само подумки линула в Україну, а чого лиш варті слова: «Ой зоре! Зоре! — і сльози кануть.» Небо одне, небо поєднує з дальнім домом… але коли ти далеко від рідної землі дивлячись в небо сльози кам’яніють. Read the rest of this entry
Advertisements
