Гордість від прийнятих рішень, люди сповнені лайна і що змінить стан нашої країни

Posted on

Недавно мала розмову з моєю бабцею. Вона до мене звернулась з наступними словами:

– Мене часто питають про тебе і я не знаю, що відповідати…
– А що питають?
– Питають чи ти не шкодуєш, що з Європи приїхала в Україну…
– А, таке питають. 🙂 Відповідайте їм усім, бабцю, що не лише не шкодую, а й почуваюсь найщасливішою людиною! Добре?

Отож бо, сьогодні про це і розповім.
Значить так, усі вельми поважні, хто вважає мене божевільною через те, що я вирішила повернутись жити на Батьківщину, я – щаслива і про прийняте рішення АНІТРОХИ НЕ ШКОДУЮ.
Особисто вам життя в цій країні не подобається? Чого ви постійно скиглите до мене з ниттям: «Та для чого ти сюди приїхала»? Давайте, дорогенькі – Загранпаспорт – віза – чемодан – на виїзд!
Чим менше тих, хто вважає цю країну лайном, тим менше лайна в цій країні, виїжджайте і ви точно заберете його зі собою!
Нещодавно прочитала одну надзвичайно вдалу публікацію в якій власне і йде мова на тематику тих, хто вважає звідси треба тікати і тих, хто гадає тут треба залишитись. Процитую окремі елементи публікації, мені особливо сподобались:

…Якщо у Вас в під’їзді купа сміття, ви не перебираєтесь до іншої квартири, а прибираєте. А ще, щоб в твоєму під’їзді було чисто, в першу чергу треба не смітити там самому…

…Говорячи, що все навколо лайно, ти визнаєш, що і ти сам, максимум муха, що літає навколо…

Тепер знову стосовно мене самої. Смійтесь аж лусніть, але я рада, що повернулась сюди. Про прийняте рішення не було ані хвилі жалю, напроти, я більш, ніж певна, що я моїй країні потрібна. І це зовсім не молодіжний максималізм, це саме мій новосформований європейський погляд на обставини.
Ви гадаєте, що втікши звідси назавжди віднайдете щастя деінде? Ви гадаєте, що закордоном ви кому-небудь потрібні? Чи ви може марите, що ви весь такий класний і всі вас лиш чекають з відкритими обіймами? От тут моя черга реготати, причому прямісінько вам в очі, тому що там ви – нікому на біса не потрібні, зважаючи зокрема на складну політичну та економічну ситуацію, що склалась зараз в Європі, коли буде стояти вибір кого підтримати – іноземця, чи свого громадянина, будьте певні – оберуть свого громадянина. Та і вас не оцінять – щурі, які втікають в передчутті біди з давніх-давен усім гидкі, а зрадники тим паче.
Я свого часу не була зрадницею і емігрантів такими не вважаю. Себто, не вважаю за зрадників тих емігрантів, які з обтяжливих життєвих обставин мусіли виїжджати, я теж свого часу виїхала через такі причини. Але як тільки появилась нагода повернутись – я тут же нею скористалась. І мені вже набридли ваші небилиці про те, яка я нерозумна, про те, що якби ви були на моєму місці…
Та заткніться нарешті! Якби ви були на моєму місці то зламались б ще у віці тринадцяти років, коли виникли перші найважчі випробування, ви ж бо на моєму місці ніколи не були і про моє життя знаєте стільки скільки вовк про зорі, лишень крадькома поглядаєте і скиглите, повторюю – виїжджайте, якщо так охота!
І перестаньте скаржитись на країну – все що в ній вина усіх і кожного! І якщо змінитесь ви і ваше ставлення, зміниться і стан нашої Вітчизни. Бо починати зміни варто насамперед зі себе самих!
11.03.2013

ти - країна!

Горджусь моїм поверненням на Батьківщину,
Ольга Врублевська.

Advertisements

8 responses »

  1. Хороший пост. Я теж свого часу дуже сперечалася з однією людиною, яка дуже хотіла виїхати і переконувала мене, що тут ніц ловити не можна. І, незважаючи на всякі соціальні чи економічні проблеми, у кожного з нас є своє оточення, яке ми ретельно формуємо і яке формує нас, і у якому нам добре, бо ми працюємо для того, щоб покращити щось конкретно у ньому. І чим більше буде таких локальних груп, які просто живуть і добросовісно роблять те, що вміють, які виховують своїх дітей нормальними та розумними – тим більшою буде надія, що все зміниться на краще.

    Відповідь
    • Правильно замічено – добросовісно роблять! Все треба робити на совість.
      А за спам – спасибі, то спам корисний 🙂

      Відповідь
  2. ще поспамлю вам тут – випадково читала сьогодні, як раз до теми вашого допису)
    “… Те, для кого “за бугром” медом намазано, совершенно не склонны задумываться над тем, чьи руки намазывают мед, и что им мешает самостоятельно заняться этим прямо в своем доме. Ковырните “несогласного” и увидите, что все свое время он тратит на лозунги, за которыми нет последовательных создиательных действий. С рациональной точки зрения получается, что “там, где нас нет” существует Утопическое Демократическое Общество Свободных Граждан Вне Всякого Принуждения, описанное Стругацкими: “Устройство было необычайно демократичным, ни о каком принуждении граждан не могло быть и речи (он несколько раз с особым ударением это подчеркнул), все были богаты и свободны от забот, и даже самый последний землепашец имел не менее трех рабов…..”
    Вот так и каждый “несогласный” рассчитвыает, что ему не придется самому выгребать авгиевы конюшни, что это задача Путина с бригадой таджиков, а не его, носителя Высшего образования, представителя интеллектуальной элиты. Так словно “за бугром” этим занимается лично Меркель с турками, или Олланд с арабами, пока белые либералы сочиняют оды и пасквили, прогуливаясь в лугах.
    Вам не нравится Конституция? Перепишите ее! Вам не нравится грязь? Уберите! Вам не нравятся брошенные дети? Усыновите!” (с)

    Відповідь
  3. Дуже актуальна тема. Адже там добре де ми є (а не там де нас немає). Люди, які втікають з рідної землі, шукаючи щастя де інде, насправді намагаються втекти самі від себе. А від себе не втечеш.

    Відповідь
  4. Якось недавно випадково натрапив на одну статтю про еміграцію
    http://ucmopuockon.livejournal.com/2835787.html#cutid1 раджу прочитати тим, хто ще наївно думає що, зваливши звідси буде жити в раю. Якщо ви в цій країні ніхто – то і там ви ніхто, людина 3-го сорту призначення якої мити дупи, пахати на фабриках, заводах на самих гірших місцях, мити підлоги, туалети, мести вулиці, таскати мішки з цементом на будівництві, і то в кращі часи, коли не було такої складної ситуації, бо нафіга ви їм тоді здалися? Їхати закордон, щоб заробити якусь суму грошей, наприклад на навчання, або щоб мати якийсь стартовий капітал для бізнесу тут, в Україні це одне. Їнша справа переглядати фото у фейсбуці або вконтакті тих, хто виїхав колись закордон і пускати слюні, думаючи як йому там добре, а я тут, в цьому лайні сиджу і мені пора самому звідси валити, замість того, щоб до чогось прагнути і бути потрібним своїй країні. Так в такому випадку, якщо і вдастся якимось чудом отримати візу, вас чекає велике розчарування, тому що там вас чекає важка і брудна робота, і вам буде значно тяжче досягти чогось ніж тут.

    Відповідь
  5. І ще дивують люди, які скаржаться що їм погано тут жити і висміюють тих людей, які хочуть щось змінити в цій країні на краще.

    Відповідь

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: