Проблеми у спілкуванні, сфери інтересів та люди-зірки.

Posted on

Колись спілкуватись з людьми для не представляло жодної важкості. Власне кажучи і зараз не представляє, але я вже не така відкрита для спілкування якою була колись. Поступово обрала до спілкування лиш тих, з ким мені цікаво, від кого я можу довідатись щось, відкрити щось собі, почерпнути щось для себе.
Переломним мабуть був період еміграції. Італійське прислів’я: «краще самому, аніж в поганому супроводжені» стало ледь не девізом.
Не бажаєте зі мною спілкуватись тому що я – іммігрантка, не підлаштовуюсь під інтереси, які здебільшого приймаються особами мого віку, а продовжую цікавитись іншими сферами?  Ну й нехай, я проживу і без ваших обговорень хто вибув з чергової серії телешоу, яке руйнує мозок глядачів.  – керувалась такими думками і от вони стали життєвим супровідником.
І я не самотня, в мене багато людей з якими я можу поспілкуватись на цікаві мені тематики, і мені подобається спілкуватись з людьми, поруч з якими я – низька, дурненька і незріла, бо поруч з ними я розвиваюсь і сприймаю щось нове для себе.
І не подумайте – я жодною мірою не викреслюю з мого життя людей, які чогось не знають, бо я сама така ж, тому якщо я можу поділитись з кимось чимось цікавим, чим хтось колись поділився зі мною – я охоче це роблю. Було б тільки бажання зі сторони людей, адже і від таких спраглих до знань я теж обов’язково дізнаюсь щось для себе, наповнююсь тією ж спрагою.
І я не зневажаю ніяким чином людей, інтереси яких обмежуються чи одружаться Хуан Карлос з Марією Луїзою в якомусь серіалі чи там чи переможе якийсь наштукований красунчик в якомусь підробленому телешоу, яким людям стараються промити мізки. Але просто я розумію, що нам з цими людьми не по одній дорозі, і я можу з ними підтримувати культурну розмову ні про що, але я не бажаю, щоб моя голова заповнювалась купою того, що я вважаю непотребом.
Зараз приходить на думку цитата з книг про Шерлока Холмса (вони вельми вплинули на формування мого мислення), так от, десь у першій оповіді, як тільки доктор Ватсон познайомився з Шерлоком Холмсом, перший довідався, що другий цілком не тямить у певних галузях, наприклад не володіє інформацією про те, що Земля крутиться навколо Сонця, а не навпаки. І от, коли Ватсон повідомив Холмсу про цей факт, той подякував за інформацію, але сказав, що постарається це забути. На здивування Ватсона він пояснив, що йому така інформація без потреби, бо вона жодною манерою не змінює його існування, а натомість лиш займатиме зайве місце в його мозку.
Можна звісно сперечатись щодо правильності чи неправильності даного твердження, однак я ним хотіла лиш висловити, що я теж не хочу довідуватись про ту чи іншу інформацію, яка для мого сприйняття стає непотребом.
Відтак, мене часто сприймають як відчужену, зневажливу чи зазнану. Але поясніть мені – якщо ви не бажаєте знати, якими інтересами керуються злочинці – ви ж з ними просто не спілкуєтесь, от і все – ви уникаєте даний контингент.
Якщо ж вас цікавить ядерна фізика, тут все просто – ви прагнете до круга людей, з якими вам буде про що поспілкуватись.
У мене так само, але трішки складніше – я теж прагну до спілкування з людьми, з якими мені цікаво – здебільшого це керується галузей з якими я найчастіше стикаюсь в освітній сфері – економіка, фінанси, різного роду політичні та юридичні галузі, а також у сфері роботи – люди, які володіють різними мовами і розповідають мені різноманітні цікавості інших культур.
А ще мені цікаво про мистецтво, літературу та історію. Радше сприйняття історії через літературу, тому що як казала моя колишня викладачка: «Література – найкращий показник для вивчення історичних епох», я з цим погоджуюсь. Вчити історію безперечно цікаво, але сприймаючи її крізь призму літератури ви довідуєтесь ті дріб’язкові, але цікаві факти, які у підручниках пропускають.
А ще мені буває цікаво з людьми програмістами-інформатиками, математиками, хіміками, фізиками і медиками, а пишу «буває» по тій причині, що в цих галузях не тямлю нічогісінько, тому рада якщо хтось з них детально розжовує цікаві аргументи. 🙂
Тому я певною мірою вибачаюсь. За те, що з таким спектром інтересів я не здатна себе заставити поцікавитись наймоднячим співаком зі штучним голосом, від якого пісяють десятки (якщо не сотні) дівчаток, чи то цікавитись життям і гулянками (це якщо виражатись цензурно про стиль життя цих людей) «зірок».
Для мене «зірки» мають свою градацію. І здебільшого я з ними знайома. І це люди, які віддані своїй справі, інтересам, переконанням. Які діляться тим що знають, посилаючи промені зоряного сяйва – своїх здібностей на інших, на мене в тому ж числі.
Деякі з цих людей, я певна, прочитали цю публікацію. Дякую вам, ви того не усвідомлюючи робите моє життя кращим!
18.03.2013

Осяяна променями спілкування,
Ольга Врублевська

P.S. Як ви помітили, я тут процитувала одну з моїх улюблених книг. От і створюю тег «книги», до якого надалі розміщуватиму публікації в яких цитуватиму чи ділитимусь враженнями від близької мені літератури. Тег створено на прохання одного читача-блогера-хорошої людини. Дякую, що читаєш, пишеш і вже теж встиг розповісти мені речі, в яких мало тямила 🙂

Advertisements

13 responses »

  1. Іноді про таке задумувався, але якось недостатньо глибоко. Зокрема давно хотів було перекласти статтю “rational ignorance” (раціональне незнання – коли ціна ознайомлення себе з предметом перевищує потенційну вигоду від знання предмету). Приклад з Шерлоком – саме раціональне незнання. (А у серіалі від BBC Шерлок потім мав певні проблеми через своє незнання астрономії).

    Щодо людей це можна було б назвати меркантильністю, якби не бажання ділитись (а це вже просто хакерська етика (треба буде про неї написати)).

    А взагалі – чудова публікація. Я дізнався дещо нескладне, але таке до чого сам не додумався (частіше уникати нудних людей) і чим ближче до кінця, тим більше танув в усмішці. 🙂

    Відповідь
    • Ура, я викликаю в людей посмішку!!))) Серйозно – дякую, мені важливо це знати 🙂
      В принципі ти передав коротко головну суть – частіше уникати нудних людей
      Із зображенням погоджусь, ще також поглянь на це зображення і на ось це
      P.S. на допис про етику хакерів чекатиму 😉

      Відповідь
  2. А також кілька днів до цього бачив ілюстрацію саме до твоєї публікації: http://hateandanger.files.wordpress.com/2012/05/your-life-is-boring-watch-mine.jpg

    Відповідь
  3. Футбол – ще гірше, ніж серіали!!! Він мозок зовсім виїдає) Наприклад, у мене був важкий день, треба лягати спати – але нє, я маю подивитись матч, який закінчиться бозна-то коли. І це не кажучи про Лігу Чемпіонів, коли їдеш на науковий семінар, колінки трясуться, але думаєш не про те, як виступиш, а як ввечері хлопці зіграють).
    І розмови про те, чи покине Хуан Карлос Марію Луїзу навіть не такі небезпечні, як суперечки про майбутні трансфери чи обговорення рішення арбітра.
    І це при тому, що я вважаю себе людиною доволі освіченою та прагну до розвитку)
    Але за великим рахунком, я не відрізняюсь від любителів серіалів чи попсових мальчікав і дєвачєк – кожен обирає для себе власний продукт, з яким йому комфортно відпочивати від реального життя, або навпаки, навіть не потрапляти у нього.

    Відповідь
    • Я з Вами погоджусь, кожен сам обирає і за це я в ніякому випадку я людей не осуджую. Тільки чому треба забивати баки своїми тематиками людям, яким вони на біса не потрібні? Спочатку ввічливо кажеш, що тобі це не зовсім цікаво, але потік інформації продовжує плисти до такої міри коли банально вмикаєш функцію “ігнор” на чужі теревені.

      Відповідь
      • справді, я якось не завважила, що для футболу у мене є своє спеціальне коло людей, а інших я зовсім не чіпаю з цього приводу, бо немає сенсу) тоді описана вами проблема полягає не стільки у примітивності чи незрозумілості захоплень, скільки у бажанні вивалювати цю непотрібну інформацію на ні в чому не винних оточуючих.

  4. дякую за гарну статтю та думку, яка в ній промайнула. Я теж доволі часто замислювалась чому в одному товаристві, ти можеш бути собою, а в інших – тобі незатишно і ти відчуваєш себе білою вороною. Але зараз, як це не дивно прозвучить, мені хочеться подякувати тим людям, які показали мені, саме через різноманіття наших інтересів, ким я хочу бути насправді і що я ніколи в житті не буду робити. Вони стали для мене прикладом. Хоча з іншої сторони краса нашого життя й полягає в різноманітті… І я радію за відмінних від себе людей, що вони щасливі в тому, що їм до вподоби… Але це не означатиме, що вони гірші, а чимось краща, ні – вони просто насолоджуються життям по своєму. Тому, коли зараз я знаходжусь в товаристві не зовсім моїх за духом людей, мені хочеться розділити з ними їхню радість, поділитись з ними своїми думками (навіть, якщо вони розповідають про різноманітні телевізійні програми, які мені зовсім не до смаку, але тоді обов’язково розпитаю, що їх зацікавило в них), почути їхні та розповісти про свої інтереси, а деколи є не менш важливим просто вислухати людину… А ще важливіше бути щасливими, бути собою та бачити в інших особистість !!! Бо ми усі, кожен по своєму, але щасливі та самобутні !

    Відповідь
    • Перш за все, я Вам дякую за відгук, Юліє! Мушу відхилитись від теми і сказати Вам, що я теж інколи читаю Вас, якось між рядків ловлячи Ваш образ Ви мені здаєтесь дуже тендітною і ніжною людиною, справді! А ще, я в чомусь помічаю схожість між тим як пишете Ви і як Ваш чоловік Павло (маю на увазі не зміст, а сам порядок викладення думок), тому складається враження про вашу спільну взаємну гармонію. 🙂
      Щодо моєї публікації. Ви цілком праві, що саме різноманіття робить це життя цікавим, яскравим! І нічого не подіяти з тим, що хтось з “нашого коло оточення” а хтось з протилежного, спів-існувати все одно мусимо.
      Я в цій публікації радше мала негативне сприйняття ситуацій коли силою стараються навіяти те, що не твоє і тобі цілком байдуже. Десь колись на схожі теми можна поспілкуватись, але коли це починає ставати звичкою і ти не в силах сказати співрозмовнику, що тобі це байдуже, то починаєш дратуватись і “їсти себе зі середини”. От тоді і не бачу змісту робити щось проти власної волі, тим паче якщо тобі це спричиняє дискомфорт.

      Відповідь
  5. Уявіть, шо Ви почали працювати в якійсь корпорації, де багато різних працівників, але кожен думає тільки за те, щоб пройшов скорше робочий день, щоб не позбавили премії, як скинути роботу на іншого… Ви ж в свою чергу дивитесь на поставлені перед Вами задачі так, як дивиться на них президент корпорації, і стараєтесь виконати свої обов`язки вже на зовсім іншому рівні, тобто на рівні того ж президента, якби йому раптом прийшлось вирішувати задачу, яка була поставлена перед вами. Тобто Ви зацікавлені у розвитку корпорації так само як і він, тому що Ви так само в ній працюєте і хочете щоб вона процвітала. Але при такому підході до роботи Ви наживете собі купу ворогів серед працівників, тому що Вас перестануть розуміти бо Ви не будете підтримувати та розповсюджувати різни плітки, брати участь в різних інтригах, обговорювати різні телешоу… І це все тому, що Вам це не цікаво і у Вас не буде на це часу, тому що весь Ваш час буде іти на пошуки найоптимальнішого шляху вирішення задачі. Вам будуть делегувати все більш і більш відповідальні задачі, Ви будете іти вверх по кар`єрним сходам і будете вже мати вагомий вплив на долю корпорації. Так само і в житті – якщо Ви хочете зробити щось на благо свого міста, своєї країни, людей то Вам вже буде не до серіалів, телешоу, різних пліток а у Вас будуть вже зовсім інші інтереси. І перед Вами так само поступово будуть ставати все більш і більш вагомі задачі, які мають вирішувати долю міста, країни, людства…

    Відповідь
    • Відповідаю на описану Вами абстрактну ситуацію описом іншої реальної ситуації.
      Колись одна дівчина вчилась в одному ВНЗ і як це не було дивно для особи її віку навчальні заняття відвідувала регулярно та із задоволенням. В оточені осіб які керувались ціллю “схалявити” та прогуляти мала якраз таки славу білої ворони. Поступово своєю наполегливістю здобула авторитет і прихильність викладачів, і в той же час ворогів серед тих хто не прикладав зусиль до чогось вагомого, а лишень байдикував. І ця дівчина, такою як вона є не мала на меті когось образити чи зневажити, просто їй було цікаво щось одне, що не було цікаво іншим і навпаки.
      Не знаю як по житті, здається вона не зробила нічого особливого на благо міста, країни чи тим паче людства, але принаймні вона здобула визнання і прихильність від деяких людей, а для неї це було вагомо.

      Як бачите, розказані нами з Вами історії дещо суміжні між собою. Бо власне кажучи так воно і є – наші інтереси часто впливають на подальше скерування нашого життя.
      P.S. Описана дівчина – це я.

      Відповідь
      • На благо міста, або країни, або людства не мається на увазі зробити щось таке, за що поставлять пам`ятник, або назвуть вулицю Вашим ім`ям. Мається на увазі просто щось покращити довкола. Можна починати з простого, потім вирішувати якісь більш складні задачі. Навіть щоб проголосувати на виборах за того кандидата від якого буде менше шкоди країні і то – треба мати певні знання в політології, економіці країни, світовій єкономіці, тощо. Я мав наувазі не якісь захмарні амбіції, а просто коли є духовна потреба робити щось на користь взагалі і в тому числі і собі. Простіше кажучи усвідомлювати те, що ти не пусте місце, а від тебе є якась користь. А якщо хочеш, щоб була від тебе більша користь в плані того, щоб вирішувати якісь більш масштабні задачі то будеш цікавитись тим, що треба для вирішення цих задач. Це самоактуалізація, і у кожного своя потреба у ній. Але чим вона вища, тим складніші задачі людина прагне вирішувати. Короче, всю цю мою писанину можна описати одним реченням: Людина старається максимально розвинути свої задатки, та спрямувати їх на благо суспільства і на користь собі.

        Можна ще аналізувати, чому одні прагнуть до саморозвитку, а іншим якось байдуже, чому в одних одні інтереси, а у других зовсім інші, чи є якийсь баланс людських інтересів, але поки-що я з цим не дуже справлюсь, але прийде час і я постараюсь глибоко це все проаналізувати. Можливо як буде підходяща тема публікації, то поділюсь своєю думкою в коментарі 🙂

      • Шановний Олександре!
        Я підозрюю, що деякі з моїх читачів відвідують мій блог, що прочитати не мене, а Вас і те як ви розмірковуєте на ті чи інші тематики, доповнюючи мої публікації свідомими роздумами.
        Мені не залишається як вкотре погодитись з Вами і подякувати Вам за участь 🙂

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: