Досягнення, приголомшення і міркування щодо віку.

Posted on

Нещодавно я здобула першого досягнення, як людина, яка практикує викладацький фах. По порядку – поїздка в Італію батьків Оленки, дівчинки якої я ось уже третій місяць навчаю італійської відмінилась. Про це мені повідомила її мама. В мить коли це почула на душу ніби впав якийсь камінь – я вже так звикла до неї, що коли в нас нема занять за нею навіть скучаю.
Сумно кажу мамі:

– Я розумію… це значить що…
– ні-ні! Не робіть поспішних висновків! Так, ми не їдемо нікуди, але Оленці дуже подобається італійська і вона хоче її вчити. А ми з чоловіком можемо платити вчителям за заняття з нею, тому ми хочемо аби ви вчились з нею і надалі. (миттєве душевне облегшення, вона після паузи продовжує.) До речі, знаєте, Оля… Здається Оленка не настільки зацікавлена в італійській наскільки в тому, щоб вчитись саме з Вами – так і казала: «тільки з Олею!», Ви маєте вплив на неї…

Подякувала. З поміж усіх видатних визнань от отримала найприємніше – визнання дев’ятирічної дівчинки. А ще кажуть, що дітей важче обманути, вони щирі і все таке… не знаю наскільки це правда, але саме її слова для мене мають неабияке значення.
В продовження скажу Вам, що мене приголомшило.
Так вже повелось, що я запам’ятовую з легкістю дні народження людей (день і місяць), але зовсім не здатна запам’ятати роки… знаю лише про однолітків (саме тому, що однолітки, хоча б про себе пам’ятаю), а якщо чесно кажучи, то вік більшості моїх знайомих мені не відомий. Я навіть ніяк не можу запам’ятати скільки років моєму рідному брату і щоразу перераховую (Володь, я знаю, що ти це зараз читаєш, пробач, але це справді так 🙂 ). Я веду до того, що я давно переконана, що не вік має значення, бо розумовий розвиток людини залежить від інших факторів. Але коли стаються подібні ситуації я ще більше вражена незбагненністю щодо розвитку одних і… абсолютною протилежністю інших.
Конкретизую. Я щодня знаходжусь в оточенні десь так двадцятирічних (20) дітлахів. Ці індивіди навчаючись на третьому курсі економічного напрямку не знають геть нічого! Я вже й не кажу про найбанальніше з освітньої галузі – що таке прибуток. І сміх, і гріх. Але грошенята батьків чудеса творять…
Сьогодні мала чергове заняття з Оленкою. Ця дев’ятирічна Людина розповідала мені про… власні міркування щодо атомної енергетики – її переваги з одного боку, але загроза для планети з іншого
Далі коментарі відсутні. Я досі не можу оговтатись.
Їй дев’ять! І батьки в неї ніякі не вчені, на ці аргументи з нею навіть не розмовляють. І може тому так подобаються їй наші заняття, що хоча б я охоче говорю з нею на подібні теми.
Звідки вона бере інформацію? Документальні фільми, книги…
Коли говорю з нею – забуваю скільки її. Потім наче приходжу до тями – ловлю себе на думці, що її вік я пам’ятаю, їй дев’ять!
І я не можу цю дитину так називати. Для мене вона – людина. Натомість від інших куди більш розумово відсталих в їх начебто дорослому віці. Я не кажу, що кожен має цікавитись схожими тематиками. Але можна ж цікавитись хоча б чимось! Хоча б нащось крихітне бути здатним, аніж просто все життя дьоргати батьків за штани промовляючи «дай!»…
Будьте свідомими. Вік – число. І якщо ви чогось бажаєте, жодне число вам не буде перечити. Бо якщо буде бажання – можливість знайдеться.

19.03.2013

поступово оговтуючись,
Ольга Врублевська

15 responses »

  1. Дорога Олю, щоб порахувати мій вік схема дуже проста: береш свій вік і додаєш 5 років! Все дуже просто 🙂

    Відповідь
    • А для того, щоб запам’ятати, що різниця між нами саме в 5 років мені треба придумати схему згідно якої я запам’ятала б саме число 5! 🙂
      То тобі вже виповнилось 24???

      Відповідь
      • Схема проста – порахуйте кількість пальців на одній руці 🙂

      • Все геніальне – просте! 🙂
        Спасибі Вам, ви щойно знайшли легке, але надважливе вирішення проблемі з якою я стикалась усе життя 🙂

  2. Кожна людина приходить в цей світ зі своїми параметрами, у тому числі і параметрами мозку тому, що кожен має виконувати якісь свої певні задачі, у кожного своя міссія в житті. Комусь необхідно вирішувати глобальні питання, а комусь стояти на конвеєрі і закручувати гайки. Кожна людина намагається вирішувати ті задачі, в яких вона відчуває потенціал для їх вирішення. Для цього природа розприділяє той потеціал між людьми так, щоб вони могли існувати. А то дай всім високий потенціал – всі захочуть вирішувати глобальні питання, а треба і якісь локальні вирішувати. На моральні якості людини це може і не впливати, тобто це не значить, що одна людина чимось краща від іншої, просто вони виконують різні задачі. Наприклад, взяти 2 радіолокаційні пристрої – перший з радіусом дії до 100км., інший з радіусом дії до 10 000км. – то не можна ж сказати, що перший пристрій такий-сякий, а от другий такий молодець, просто перед другим стоіть інша задача, яка нічим не гірша або краща від задачі першого пристрою, бо обидві задачі важливі. Так само і мозок людини. У якогось мозку радіус дії захвату інформаційного потоку більший, у якогось менший. Звідси і інтереси у однієї людини одні, а в іншої – інші. Якщо у людини цей радіус захвату малий, то ця людина сприймає цей світ на більш емоційному рівні, тобто йому потрібно переглядати різні серіали, дивитися різні ток-шоу, переживати що Хуан-Карлос не любить Марію, розповсюджувати плітки – одним словом ця людина бачить навколишній світ більше на рівні емоцій, але це не значить, що вона гірша в духовному плані – вона може бути дуже доброю, сердечною. Якщо у людини радіус дії захвату інформаційного потоку більший – то вона вже мислить більш стратегічно, виважено, робить порівняльний аналіз, вона розуміє звідки ідуть емоції і старається їх приборкувати і вона постійно прагне до знань, бо мозок заставляє, бо потенціал більший в цьому плані як у радіолокатора на 10 000км. Очевидно, що у людини, про яку Ви описували цей радіус великий, звідси і інтереси у неї відповідні.

    Відповідь
    • Вкотре погоджусь з усім описаним.
      Тільки на жаль в сьогоденному суспільстві мало хто погоджується з даними задатками і хоче нічого не роблячи вирішувати глобальні питання.
      Вкручувати гвинти – мало кому до вподоби.
      Звідси напрошується висновок – якщо хочеш сягнути чогось, то дій наполегливо, а не чекай аби тобі звалилось з неба на голову. Якщо ж не хочеш діяти – то прийми свої функції і живи з ними радіючи тому, що маєш.
      Начебто проста істина, але ж освоюється складно.

      Відповідь
      • “Вкручувати гвинти – мало кому до вподоби.”

        Та не скажіть. Я бачив як люди працюють на конвеєрі на фабриці і на заводі і судячи з розмови з ними їх це повністю влаштовувало, не влаштовувала хіба що зарплата. Інша справа, коли у людини завишені амбіції, але її відлякують якісь “технічні” моменти у будь якій праці – чи то в юриспруденції, чи то в економіці чи ще в якійсь галузі і вона чекає, коли їй звалиться з неба. “Технічними” моментами я називаю виконання якоїсь рутинної роботи, яка є повсюду навіть у грі на якомусь музичному інструменті, або в малюванні. Але рано чи пізно все стає на свої місця і кожна людина займає своє місце в суспільстві.

      • Я теж знаю людей, які цілком задоволені своєю роботою на якомусь заводі, мовляв так простіше – відробив день і голова не болить за всякі підприємства, податкові, установи і т.д.
        Але ж є і ті добродії, що не здатні ні своїх робочих обов’язків дотримуватись, та ще й тим паче виступають проти керівника.
        Грубо кажучи – один працівник несе відповідальність за вкручування 1000 гвинтів за день. Його найближчі колеги так само. А от вже його на сходинку вищий керівник несе відповідальність за всіх робітників, що вкручують гвинти, а тому й певною мірою за тисячі і тисячі гвинтів. І так поступово східцями догори. Найвищий буде мати відповідальність за все – воно й не дивно, він в те вклав своє життя, багато часу, роботи і грошей, тому претендуватиме відповідних результатів.
        І якщо кожен зрозуміє відповідальність хай навіть найменшої, та все ж функції, то зможе брати участь у побудові міцної системи.
        Натомість людям куди простіше поскиглити, що дирекція збирає міхи грошей, в той час як вони крихти.
        Але тут і запитання – чи хтось тебе заставляє тут працювати? Отож бо, йди і пробуй сам організовувати свою діяльність розпоряджаючись ресурсами часу, праці та грошей, як сам вважаєш за потрібне.
        Я ніякою мірою не можу мати щось проти людей, які спокійно, сумлінно, відповідально і радісно виконують свою роботу, будь-яку. Але от маю що сказати з тих категорій, які ніякими задатками не володіють окрім як того, щоб інших по-звинувачувати.

      • Такі речі як сумління, відповідальність – то вже інша “вісь” – духовна, якщо її намалювати вертикально, то наверху будуть такі якості як відповідальність, сумління, бажання створити щось на благо, працелюбність, чесність. Внизу будуть такі якості як заздрість, лінь, злість… тобто деструктивні. Ці якості можуть бути присутні як у людей з великими завдатками, так і з малими. Чому кожен з нас знаходиться на різних рівнях цієї осі – це окреме питання. Можу хіба зазначити з власного спостереження, що ті люди, які знаходяться на вершині цієї осі, тобто їх можна охарактеризувати як дуже добрих, порядних, чесних, сумлінних вмирають набагато скорше, ніж інші – мабуть через те, що вони дійшли до самого верху цієї осі і перебування тобто їх випробовування в цьому світі надалі вже немає змісту. Але я в свому коментарі розглядав “біологічну вісь”, тобто просто технічні параметри мозку, якщо можна так сказати. А ті категорії, які ніякими задатками не володіють окрім як того, щоб інших по-звинувачувати завжди були, є і будуть – бо цей світ створений з розрахунком на це, бо кожен знаходиться на свому рівні тієї вертикальної “духовної осі” і буде перебувати в цьому світі доти, доки не вийде на самий верх цієї осі і мені здається, що як не вдасться за одне життя вийти на верх, то ця душа буде перевтілюватись до тих пір, поки не вийде на ту вершину, а там вже далі її може чекати якийсь кращий світ.

      • І ще хочу зазначити, що чим вища людина по тій вертикальній осі, тим вона мудріша. Я зустрічав багато людей, які зірок знеба не хватали – тобто їхні “технічні параметри” мали не такий широкий діапазон як у інших, але їхня мудрість була на високому рівні.

  3. Доречі, у деяких чоловіків починається комплекс, коли вони бачать жінок з вищим радіусом, який я описував, ніж у них. Тому вони прагнуть понизити цей радіус у жінок, говорячи що жінка має стояти у плити, а вирішувати якісь глобальні питання – то не їх справа.

    Відповідь
    • З цим теж знайома.
      Взагалі, чоловіче самолюбство цікава річ. Багато хто цього не визнає, але комплексує з приводу багато чого, зокрема вище Вами зазначеного.

      Відповідь
    • Марушка

      І це все замість того,щоб повищувати власний радіус.А зародження подібних комплексів було і раніше,хоча б тому,що прагнення до домінантності,лідерства та незалежності у чоловіків виражається більш яскраво,ніж у жінок,які за своєї природою більш схильні до конформності та фрустрації.Чоловіки значимо відрізняються від жінок авторитарністю, схильністю до ризику, догматизмом і автономністю і данні сумніви,якщо ще й враховувати факт інструментального лідерства зі сторони представників чоловічого роду,є простим безглуздям.

      Відповідь
      • Звіробій

        Чоловіки також схильні до конформності та фрустрації. На мою думку, усі вищеперелічені Вами людські якості визначаються в першу чергу історичними та етнокультурними умовами і біологічна стать тут має мінімальний вплив.

  4. Сповіщення: Мистецтво несправедливості та жорстокості. | опосередкована щирість

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: