Присвячую конкретним… не конкретизуючи…

Posted on

Трапляється, що йдеш собі вулицею міста, нікого не чіпаєш, нікому нічого поганого не робиш, а навіть навпаки йдучи даруєш щось людям. І раптом на тебе нападають і обкрадають. Забирають те найцінніше.
Наступні рази йдучи тією вулицею йдеш не спокійно. Ти усвідомлюєш, що таке не буде повторюватись щоразу, та все ж певний дискомфорт відчуваєш. Бо колись тут вже тебе обкрадали.
Так і в життю. Так і зі мною було. Я тихо йшла, а у мене вкрали довіру. Тому йдучи шляхом людських відносин відчувається досі певний неспокій – а раптом знову трапиться, що тобі просто так, як самій крайній, заподіють лиха?
Тільки от невідомо чому, але є люди, які заставляють повірити. Повірити в те, що не завжди ходьба на одній і тій же вулиці життя призводитиме до негараздів.
Я вас навіть не називаю поіменно, але знаю, що є ті хто це прочитає. Ви не усвідомлюєте того, який зараз ви робите внесок в моє життя. Повертаючи мені те, що здавалося б уже безповоротно втратила. Вам ваші дії можуть здаватись непомітними, а для мене вагоме все – кожне слово, друковане і писане, кожна посмішка…
Ви мені повертаєте довіру.

Я лишаюся вкотре спокою

З усмішкою – з літер зітканою,

Солодкою, щирою

І мабуть трішки наївною.

Я здається вже знала багато

Бід, розчарувань і підлості,

Щоб так просто знову комусь довіритись.

Але віриться…

19.03.2013

Присвячую усім, хто повертає мені віру в людей.

76 

Просто дякую вам… бо повертаєте мені мене.

26.03.2013

Довіряючи,
Ольга Врублевська.

Advertisements

6 responses »

  1. Ну Ви правильний неспокій відчуваєте, завжди треба прораховувати як можна більше варіантів і бути готовим для них. Я правда не можу знати про яку довіру Ви пишете, але на мій погляд довіра – це ризик, на який деколи доводиться іти, але при тому треба прорахувати всі варіанти і якщо дуже висока ставка – то дуже ретельно зважити, прислухатися до своєї інтуіції, порад досвідченіших людей, потім ще раз це все проаналізувати… І тут ясно, що не будеш спокійний. Нема гарантій, що ходьба на одній і тій же вулиці життя призводитиме до негараздів, так само як нема гарантій, що ходьба на іншій вулиці життя не призводитиме до негараздів. Взагалі ніде в тому плані нема 100% гарантій, а значить не буде 100% спокою. Гарантія може бути тільки в одному, я вже про то писав.

    Можливо Вам минулий досвід не дає об`єктивно оцінювати ситуацію, а можливо навпаки – заставляє ретельніше все аналізувати. Я тут нічого не можу сказати, бо про Вас нічого не знаю, та я і не психолог. Але скажу, щоб правильно вирахувати вірогідність обману треба мати великий досвід, який здобувається шляхом спроб та помилок, + інтуіцію.

    Відповідь
    • Та всерівно буває, що навіть самі досвідченіші помиляються. Через те, що їх власний досвід їх же і обмежує. Такий злий жарт робить – люди на нього покладаються, думаючи що він у них великий, а все складється так, що взагалі такого розвитку подій, які стались, не очікували, бо такого в життєвому досвіді не було, на який так покладалися. Так, що незавжди можна прорахувати і не помилитись, навіть маючи великий досвід. І тут можна багато чого говорити, але того буде замало, бо є ще щось, що може вберегти людину, а що це – нехай кожен сам у собі шукає.

      Відповідь
      • Олександре, я погоджуюсь з кожним написаним Вами словом.
        Бо я достовірно знаю яким “ризиком” є довіра.
        І знаю, що не буває ні абсолютного спокою, ні абсолютних гарантій, бо ніхто не є ідеальним і всі можуть хоча б в чомусь дріб’язковому та все ж розчаровувати оточуючих, може й самі того не помічаючи.
        Допомагає і досвід, і інтуїція, і ретельні обдумування.
        Але публікація має одну важливу суть:
        Втративши довіру загалом до усіх людей одного разу не можна старатись відгородитись від людства, бо і сам являєшся одним з людей і хочеться того чи ні – з людьми доведеться контактувати.
        І з часом треба прийняти думку, що не обов’язково кожна перша особа цілковитий покидьок.
        Довіряти в цьому плані.
        Дати людству шанс зрости у власних очах, попри те, що колись знайшлось кілька осіб через яких те саме людство в чиїхось очах померло.

      • Я зрозумів суть Вашої публікації, але я очевидно не повністью висловив свою думку в коментарі. Я мав на увазі тільки те, щоб Ви невиключали того, що особа може бути цілковитим покидьком. Звісно з людьми доведеться контактувати, але треба бути обережним. Але що значить бути обережним? Особисто я під цим розумію бути завжди готовим до того, що Вашою довірою можуть рано чи піздно скористатися. Не треба відгороджуватись від людства, але варто пам`ятати, що Ви не робот і Ви може поступово “розслаблятись” в цьому плані, тобто втрачати пильність, а це може призвести до плачевних наслідків. І я просто закликаю Вас не втрачати ту пильність. Хоча я знаю, що від таких порад в більшості випадків толку ніякого, бо людина має сама наступити на граблі, щоб щось зрозуміти. Я б їх і не писав, але буває, що розплата за помилку дуже велика, тому я все ж таки пишу. Просто я невиключаю варіант, що Ви можете з однієї крайності перейти в іншу – тобто Вам буде здаватись, що Ви занадто упереджені в цьому плані і будете поступово ту упередженість в собі гасити до небезпечного мінімуму, тобто опустите той рівень нижче золотої середини. (Надіюсь Ви мене правильно зрозуміли, бо можливо мій світогляд відрізняєтся від Вашого, і я в контейнери – тобто слова вкладаю один зміст, а Ви, через те, що світогляди не однакові, будете бачити вже інший зміст). Буває таке, що самих упереджених і обережних навколо пальця з легкістю обводять – це якраз через те, що вони з однієї крайності в іншу впадають самі того непомічаючи. Так, що бажаю Вам завжди триматися тієї золотої середини.

      • Щодо золотої середини – раджу статтю: http://en.wikipedia.org/wiki/List_of_cognitive_biases , читаючи її можна зрозуміти що скоріше посивієш ніж відкалібруєш всі похибки в голові.

        Якщо хтось раптом любить багато писати і знає англійську – перекладіть будь-ласка українською, Alex_V – не єдина людина якій я б хотів цю статтю показати.

  2. Сповіщення: Підводячи риску… | опосередкована щирість

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: