Одна львівська вулиця, що втілює ностальгію, роботу, щастя та спокій.

Posted on

Я крокую. Мою дорогу освітляють ліхтарі, а мимо мене мчать мов окрилені трамваї. Я наперед знаю, що колись – коли це все закінчиться (бо врешті-решт в житті все рано чи пізно закінчується) я відчуватиму ностальгію. За цими вечорами, за цими трамваями, за цією вулицею, за тим як я нею крокую, за тим куди і до кого я йду, за тими емоціями які мене переповнюють…

а цю фото довелось цикнути вдень

а цю фото цикнула якось вдень

І це навіть може здатись дивним – тішитись, навіть коли в інших робочий час  завершився, а моя робота лиш продовжується і я крокую аби простояти півтори години перед тими, кому треба роз’яснити необхідний матеріал, для кого треба бути знавцем з авторитетом…
Але це дріб’язковості з фаху «навчити когось».  І крокую я на викладацьке заняття до тих, кого мені за честь навчати.
І коли під час заняття я пишу на дошці і чую як за вікном їде трамвай – думаю, що то щастя слухати як вони їдуть…
… То щастя – дивитись, як хтось від тебе переймає твої знання…
… То щастя – коли є присутньою ледь відчутна солодка втома при поверненні додому, але тіло все ще не розгубило бадьорості.
І так минає час – я пізніми вечорами повертаюсь додому, каблуками чобіт настукую ритм, у навушниках улюблене радіо, а зі мною моє місто, освітлена вулиця і мимо проїжджає трамвай. І на душі якось так спокійно і добре…
І багато хто дивується чи не важко мені даються всі «навантаження» з якими я справляюсь… Не важко! Бо моя душа впивається цими львівськими вечорами… Бо мене живить це тьмяне світло ліхтарів, трамваїв дзвін і той спокій яким все навколишнє сповнене.
І колись, коли все закінчиться, я відчую ностальгію… але це буде колись. А зараз я крокую вечірньою Генерала Чупринки і просто щаслива тому життю, яке в мене є.

Інколи мені здається, що найбільший сенс мого життя – любити це місто так сильно, як я його люблю…

02.04.2013

Без слів. Стосовно Львова лише з емоціями,
Ольга Врублевська.

Advertisements

One response »

  1. Сповіщення: Почуття з минулого | опосередкована щирість

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: