Запитуючи себе щодо незбагненності людей…

Posted on

Як добре, що я не розумію деяких людей. Як добре, що я ніколи їх не зрозумію. Як погано, що я – одна з них. Як погано…
Сьогоднішній запис без особливої тематики.
Просто перерахую перелік невеличких сцен щодо поведінки людей, від яких стає якось «дивно».
Колись у грудні розповідала про те, як одна викладачка поставила мені трійку (ну і грець з нею!)
Іронія в тому, що через деякий час після цього перестрівши мене в коридорі вона перегородила мені дорогу зі словами: «мені треба з Вами поговорити» (на щастя бачу її рідко, бо більше в мене вона не викладає).
Так от, вона в мене за ту трійку… вибачалась 😀 дурдом та й годі, мовляв вона мені хотіла поставити більше, але ж вона новенька викладачка і сумнівається чи  можна студентам високі бали ставити, що їй прикро…
Словом, плела якийсь цілковитий маразм, до якого мені вже не було ніякого діла, бо попросту кажучи давним-давно на неї і на ту трійку я «забила болт».
Тому реагувала я байдуже, мало слухаючи. І тут вона видала ще щось цікавіше:
– мені дуже важливо, щоб Ви не тримали на мене зла… я дуже забобонна людина і хвилююсь чи Ви не нарікаєте на мене…
Розставляючи крапки над «і» пояснила їй:
– можете бути спокійні, тримати на когось зло – не в моїх принципах, живіть собі спокійно, я за ту сесію давно не думаю, а щодо Ваших думок що мені ставити – Ви свою справу зробили, тепер не треба переді мною виправдовуватись що було б краще, а що ні. А так то мені байдуже. До побачення.
І пішла собі. Зла я і справді не тримаю, але підтримувати які-небудь дружні стосунки з нею теж не маю намірів – не того вона кругу людей, з якими мені приємно спілкуватись і вдавати зі себе люб’язну стосовно осіб, які цього не заслуговують я не буду.
Щоправда, потім мої друзі коли я переповіла їм цю розмову жартували: «треба було їй сказати “я вже ляльку Вуду на Вас сплела“».
Вчора знову її бачила, чомусь кожного разу вона преться перегородити мені шлях аби сказати своє фальшиво-солоденьке: «добрий день, Олінька, а як Ви? Як Ваші успіхи в навчанні?».
Що це за біса вдавана ввічливість і навіщо вона потрібна? Та що Вам взагалі від мене треба, моя шановна? Привітались і хватить – тріпатись язиками я не маю жодного бажання.
Мене дратує кожна людина від якої я чую такі награно солодкі нотки і тим паче коли з мене роблять «Оліньок, Олічок» і так далі по списку. Не треба мені Вашої награної ласки, без неї обійдусь.
А тепер ще один випадок який стався зі мною буквально годину тому.
Вийшла з маршрутки на моїй зупинці, неподалік є статуя Матінки Божої.
Мені треба було перейти на іншу сторону, направилась в напрямку до підземного переходу, звернула увагу, що біля вище згаданої статуї якась жіночка дуже побожно молиться.
Спускаючись в перехід сталось несподіване: на розгромлених східцях нога посковзнулася і я банально кажучи грохнулась на п’яту точку (добре лиш, що не на спину!) і покотилась донизу.
Зупинившись я помітила… як повільно спускається та сама жіночка, яка молилась і дивлячись на мене сміється.
Було трішки не по собі. Не тому що впала, не потребувала ніякої допомоги, але стало якось трішки прикро, що людина яка кілька хвилин тому побожно молилась глузує з того, як хтось впав на сходах.
Я ж бо не бігла і не була п’яною, а впала тому, що сходи львівських підземок потребують капітального ремонту.
Словом піднялась, обтрусилась, пішла.
Відчуття здивування не покидає.
Люди, якою логікою ви керуєтесь? Скажіть, цікаво… одна спочатку тебе на заліку валить, а потім ходить і вибачається, добру зі себе корчить, інша, цілком не знайома, спочатку молиться, а потім сміється з когось.
Боже, я нікого не хочу судити, я не маю на це права. Але я тільки спостерігаю і щиро дивуюсь тим людям, з якими доводиться спів-існувати…
03.04.2013

Як добре, що я не розумію людей. Як погано, що я – одна з них…
Ольга Врублевська.

Advertisements

13 responses »

  1. “Люди, якою логікою ви керуєтесь? Скажіть, цікаво…”

    Вони скорше якимись емоціями керуються, ніж логікою. Настрій може дуже сильно впливати на їх рішення.

    Відповідь
    • Мабуть Ви праві…
      Але ж навіть керуючись емоціями, приймаєш ті чи інші рішення – все одно щось думаєш!…

      Відповідь
      • І дуже часто буває, що ті рішення дуже дивні, або безглузді. А щоб були з логічної точки зору правильні рішення треба відсунути ті емоції і думати вже без них, а на це вже здатні не всі. Але це тільки одна сторона, інша сторона полягає в тому, що кожна людина знаходиться на якомусь своєму духовному рівні, і на кожному з цих рівнів реальність сприймається вже по-свому і логіка у кожного в залежності від рівня буде своя. І часто люди хочуть показати і людям і собі, що вони на вищому духовному рівні, ніж вони є насправді. Це, на мій погляд, і є причиною їхньої дивної поведінки.

      • Я з Вами погоджуюсь, але навіть не говорячи про логіку – навіть керуючись ірраціональними емоціями, все одно ж чимось керуєшся, все одно до дії спонукає думка!
        І я не кажу, що треба відсовувати в сторону ті чи інші емоції, бо єдиного вірного рішення не може існувати, просто як факт – треба думати.
        Чи серцем, чи розумом, але треба.

      • Харитон

        Скільки тобі років Alex_V? В мене таке враження що 10? Читаю блог відносно недавно і в тебе коментарі на рівні школи

      • Шановний Харитон, я звісно рада, що Ви мене читаєте, однак попрошу не ображати інших коментаторів.
        Особисто я, як автор блогу, ціную кожен коментар пана Alex_V, в яких він розгорнуто і доступно виражає власну думку і надає змогу мені почерпнути щось для себе.
        В кожного своє міркування, а Alex_V просто виражає свої і добре робить! Не існує єдиної вірної думки в цьому світі, все відносне.
        І ще – не судіть людей з віку. Є люди, які навіть в свої 10 свідоміші за 20-ти річних. Мислення людини залежить не від віку, а від того як вона сформувалась, від того, що перепало на її долю, з яких подій здобувала життєвий досвід.
        А, і ще: авторці цього блогу (себто мені) – 19 років. Мабуть ще не надто старша, але ж Ви як я розумію читаєте, а це підтверджує моє вищенаведене ствердження.

  2. менше з тим) вас також хтось щиро не розуміє, хіба не так? у кожного своя правда, і хтось щиро вірить у чорних котів, ляльок вуду та силу карми) кожний розум шуає своїх виправдань для певних вчинків, і не бачить найпростіших причиново-наслідкових зв”язків, і взагалі – нейронні ланцюжки в кожного працюють за власною незбагненною логікою) головне, що ми знаємо, що не глузуватимемо з чужої незграбності чи випадковості, не проситимемо не тримати зла за заподіяну шкоду, та радіти, що ми – одні з цих людей)

    Відповідь
    • Так, це правда – навіть не те що “хтось” не розуміє, гадаю в цілому світі жодна людина не здатна цілком зрозуміти іншу, бо у кожного з нас свої тенета душі.
      Однак, на причинно-наслідкові зв’язки треба зважати у будь-якому випадку, особливо якщо твої рішення впливають безпосередньо на когось, (ІМХО), в мене просто дуже жорсткі переконання щодо безвідповідальності, як найстрашнішого явища.
      Я знаю, що ніхто не зобов’язаний рахуватись з таким моїм переконанням щодо безвідповідальності, але ніхто і не зобов’язаний рахуватись з чиїмись виправданнями. А отже для нормального спів-життя варто принаймні старатись існувати за кращих умов, сягаючи компромісів.
      Щодо радості бути людиною – так, це безперечно радість і честь. Але є завжди дві сторони медалі. І інша сторона медалі людину в цьому світі показує далеко як не найкраще створіння, але це вже мова окремих тематик.

      Відповідь
  3. Коли падаю, я зазвичай сміюсь на випередження. Якщо виходить звісно, бо якось падаючи в канаву вдарився в сонячне сплетіння і дихати не міг, довелось тому чуваку що підійшов зверху спитати чи я живий просто стверджувально похитати головою. 🙂

    Відповідь
  4. Ну і іноді люди таки дуже смішно падають, просто збоку краще видно що воно таки смішно. Але якщо людина з тебе сміється це не означає що вона тобі не подасть руку, якщо це потрібно.

    Відповідь
    • Дякую, Тарасе, ти просто аж покращив мій стан і мені стало легше на одному місці від того, що варта було сміятись 🙂
      Я знаю, що буває смішно, як людина падає, але я маю вагомі сумніви чи та конкретна жіночка подала б мені руку при потребі.
      Мені і не треба того. Мені не те зіграло роль. Мою увагу привернуло, які два вирази обличчя я побачила за такий коротенький проміжок часу. Просто дві картинки, які я побачила протягом кількох хвилин тієї самої людини мені показали наскільки насправді ми є різними.
      Ось один облік, а ось ми зовсім інші…
      І безглуздо, якщо хтось стверджує, що ми не дволикі, кожен дволикий (а той більше). Безглуздо з цим не погоджуватись. Кожен приймає те лице, яке йому вигідніше/потрібніше…

      Відповідь
      • Ну так звичайно, люди це хамелеони і сильніше, ніж вважають, залежать від обставин. Спочатку ти молишся, думаєш про Діву Марію, і увесь такий серйозний, а в наступний момент бачиш як Ольга котиться по сходах, і це вже зовсім інша ситуація. І ти можеш не встигнути подумати про те що твої емоції можуть комусь не сподобатись, тому що емоції працюють на порядки швидше ніж свідомість, і проступають на обличчі ще до того як свідомість накриє їх якоюсь маскою, яка як ти кажеш може бути вигідніша.

  5. Сповіщення: Підводячи риску… | опосередкована щирість

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: