Смуток: занедбана будівля, невідоме слово і моє дитинство.

Posted on

Є місце проїжджаючи повз яке мені в грудях щемить. Кожного разу, хоч і проїжджаю там ледь не щоденно. Місце занедбане, в розрусі, де здається будівля ледве витримує тягар долі, що випав на неї – бути залишком колишньої величі. Скільки себе пам’ятаю – назва цього місця завжди була в моєму житті. Вона завжди означала щось невідоме, але була. Час від часу ця назва випливала в розмовах дорослих. Власне кажучи, в дитинстві я постійно чула розмови дорослих про це місце, але тоді ще ніколи його не бачила… Я лиш інколи по складах повторювала собі, бо мені подобалась ця назва: «по-ля-рон».
Хто знав тоді, що колись я проїжджатиму там ледь не щоденно? Хто б знав…
Проїжджаю повз цю розруху і вдивляюсь у неї. Бачу вибиті шиби, через які помітно закинуте приміщення. І думаю – може він був десь тут? Але саме в котрому з них?…
Колись в одному з цих цехів мій тато був знатною особою і займав значну посаду… на сьогодні вже нема ні тата, ні «Полярона» – незрозумілого слова з мого дитинства. Я дивлюсь на цю розруху як на втрату чогось важливого і близького, мабуть тому, що це місце завжди подумки нерозривно пов’язувалось з татом.
Говорячи зі здоровим глуздом – нема тут нічого особливого, один з поміж усіх інших закинутих заводів після розпаду СРСР, таке кругом і скрізь. Але дивлячись на нього, попри всю тямущість, зі середини так само по складах рветься: «по-ля-рон».
Роками не бачила того місця… Аж коли серпні минулого року сіла на тоді ще не відому маршрутку в напрямку до мого дому і коли вона за маршрутом виїхала до самісінького заводу я з широко розплющеними очима вдивлялась у шибку. І звідкілясь виплило в голові: перше – чорно-біле фото де на фоні «Полярону» зображений сміючись тато з якимись колегами; друге: спогад – десь так коли мені було років 10 ми з татом проїжджали повз цей завод і він тоді сказав: «Полярон! Хороша робота була, але характер загартувала.»
А тоді, після цих двох спогадів в мене тут же в голові з’явились наступні рядки:

Я сьогодні проїжджала де ти працював,
Де характер твій гартувався,
Так багато чого було у житті,
Та ніколи ти не здавався.
Не залишилось тут твоїх слідів,
Не почути твоїх тихих кроків.
Чи ще хтось пам’ятає як сюди ти ходив?
Ні. Бо минуло багато вже років…
Лиш думки печальні полонили мене
І зажурено я голову схилю…
Сумні очі сьогодні в твоєї доньки,
Ти ж колись тут всміхався щасливо…

21.08.2012р.

Тепер окремі з цих рядків випливають в голові коли їжджу там.
Все приречене в цьому світі, все. Та втрачаючи залишаються спогади, які болюче пестять душу своїм «по-ля-рон», своїм постійним переусвідомленням, що тата нема. А дитинство так само як і «Полярон» – оповите приємними згадками, величчю, а зараз лишень велика закинута будівля, вхід на котру заборонено.
Десь там в тій будівлі є дуже хороша, дорога мені людина. І це вже я не про «Полярон», на який можна втрапити при бажанні. Я про місце, куди не повернешся, де все величне і прекрасне, де досі невідомо що таке «смерть». Місце – дитинство…
Колись повторювала собі «по-ля-рон», як щось незбагнене. Тепер доросла і знаю його значення.
«По-ля-рон» – означає «вже ніколи». Все закінчилось.

05.04.2013

…Сумні очі сьогодні в твоєї доньки…,
Ольга Врублевська.

Advertisements

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: