Критичні дні, вибухи агресії і умиротворення.

Posted on

Критичні дні зазначені в заголовку – це зовсім не ті дні, про котрі всі подумали. Це дні коли ситуація робиться критичною і ти робишся агресивною аж до вибуху. Спричиняє вибух низка дріб’язковостей, які у сукупності аж надто сильно дратують.
Дзвінки від одногрупників «чи завтра буде пара?» – так, наче я староста. Прохання викладачки зайти в деканат щоб перевірити то і то, заповнити якісь там журнали, хоч повторюю – у групі на це є вповноважена людина.
Різкий дзвінок від начальниці, що колега просить її підмінити, тому що колега, блін, в саму останню хвилину додумується повідомити, що буде відсутньою на роботі!
А ще зламаний замок на черевиках –  як наслідок нести в майстерню, озутись у чоботи, які ще й нагризли!
В маршрутці таке відчуття ніби людям доплачують аби вони сидячи їхали з однієї кінцевої в іншу – вільні місця завжди відсутні!
З болем в стопах прилізла з роботи додому пізно ввечері – та ще й сусідка 80-ти річна бабця, яка обдивилась серіалів думає, що до неї полізуть злодії і защіпила спільні двері між нашими квартирами на защіпку-аля-сільський-туалет. Довелось дзеленчати в двері аби потрапити до рідного дому!
Як наслідок увійшовши в квартиру вибухнула криком – сама до себе.
В надії заспокоїтись увімкнула музику улюбленого Бетховена, щоб ще перевиконати  купу справ, серед яких наксерити ксерокопій з лекції одногрупникам! Наксерила, сіла готуватись до семінару – одногрупниця написала: «знайди ти всі питання, бо їх найти нереально!» вводжу в гуглі так само як і записано в конспекті – перше посилання – цілком доступно і правильно пояснено! Знову злість – я на чиюсь думку не маю, що робити як комусь щось шукати, бо хтось лінується?
В процесі навчання серед ночі отямилась – заснула перед комп’ютером, тепер вам відома причина чому не опублікувала сьогодні статті. Прокинулась… і взялась доробляти що незавершене.
Завалилась спати страшенно розлючена на багатьох людей, але насамперед на саму себе.
Зранку встала – останньою краплею стало те, що в мене ледь не стався приступ задухи (в мене таке трапляється коли сильно хвилююсь, хоча останні пів року цього вже не траплялось).
Глибоко здихнула і сказала собі – будемо сьогодні людей ставити на місце. Хтось хоче вилізити на голову – от і покотиться з моєї круглої голівоньки прямісінько в зад. Я не проти співпраці з людьми, але коли починається використання когось – тут треба показувати ікла.
Для початку пояснила сусідці бабусі, що на її кляту защіпку я згідна сама зачиняти двері, але після того як повернусь додому. Та відпирається: «в такій годині люди вже дома!», моя відповідь: «я додому повертаюсь пізно ввечері», з її погляду зрозуміла, що тепер вона мене вважатиме повією, але принаймні вона вже не перечила, щоб зачиняла я.
Далі довелось пояснити одногрупникам, що на мені не написано «займаюсь благодійною діяльністю», а отже шевеліть мізками самостійно коли є пари, самі бігайте ксерте собі, а головне – гугл вам в поміч щодо семінарів, я виручати всіх і вся не буду.
Також пояснення на роботі, що більше підміняти нікого не маю намірів, складайте робочі графіки як хочете.
І врешті решт вийшла на вулицю, підставила обличчя дощу аби остаточно заспокоїтись, бо не варті ці всі дрібниці моїх нервів. Обожнюю дощ, не дарма моя подруга Маринка мене зве «дівчина дощу», це сьогодні було саме необхідним мені для втихомирення.
А переповіла вам усю цю довгу історію, бо у всіх гадаю є такі миті коли вибухаєш. Головне вчасно зрозуміти, що воно того не варте. Бажаю вам усім наполегливості і не бійтесь постановити свою волю, з людьми інакше не вийде.
Щасти вам усім і лиш добрих миттєвостей!
09.04.2013

Ікласта дівчина дощу, що уціліла від вибуху,
Ольга Врублевська. 🙂

fHLVBUhC3rw

P.S. А ще сьогодні мене підвозив мій учень-бізнесмен. Коли ми вийшли з авто, у спину я почула діалог очевидців: «ти ба, та він з якоюсь дєвочкою!»; «Та то певно молода любовниця!». Це вже було після того, як я заспокоїлась під дощем, тож сприйняла зі сміхом. 🙂

Advertisements

8 responses »

  1. я так дивлюсь що зараз уіх криє) сама тіки написала дещо подібний за характером пост))
    нічого, головне вчергове переконати себе, що усіці дрібниці нічого не варті перед кроками до досягнення тієї мети, яку кожна з нас собі поставила.

    Відповідь
    • Так-так, я щойно теж перечитала Вашу публікацію.
      А до мого посту забула додати, що ще мене страшенно бісять метеорологи – мій дідусь гадаючи на кофейній гущі краще б погоду передбачив, аніж вони!
      Невідомо буде тепло чи ні, буде ще опалення чи вже ні – маразм, одним словом.
      Але Ви праві, треба не піддаватись, а йти до мети… 🙂

      Відповідь
      • от до погоди я як раз ставлюся найбільш спокійно, так як ресурс, яким я користуюся, звичайно не бреше стосовно погоди на наступний день хоча б)

  2. Буває-буває. Таке враження, ніби весь світ змовився дістати. Але у мене просто за кілька років роботи бухгалтером трошки сформувалась стресостійксть, і вивести із себе мене може лише дійсно навала обставин, з якими я не можу справитись одночасно і в цю ж хвилину, або ж поведінка деяких людей. Але все плинне, Олю. Вірно робите – треба захищати себе в першу чергу і думати про себе, бо більше ніхто не подумає.
    ПС. Ви ще й лекції комусь ксерили із свого конспекта? Ви дуже добра людина 😉

    Відповідь
    • Спасибі за підтримку! 🙂
      Щодо лекцій – я відксерювала певний методичний матеріал, який мені надавали безпосередньо викладачі, ну але це за оплату, звісно що.
      Щодо конспекту – шкода віддавати комусь свою працю, але інколи це роблю, бо ще гірше це вислуховувати безперервне виття “ну позич”…

      Відповідь
  3. Сповіщення: Вчорашні події, люди, здобутки і що саме мені здається | опосередкована щирість

  4. Марушка

    ОО,як ти надихаєш,Дівчина дощу:)

    Відповідь

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: