Цікаві знайомства, насичені вихідні і щось нове.

Posted on

Вид з ЦитаделіОтож, відійшовши трішки від втоми переповім вам про минулі вихідні.
У неділю, 21-го квітня, до Львова прибув із візитом «колега-блогер» і просто хороша людина – Тарас. Я залюбки з ним зустрілась і склала компанію гостю у нашому місті.
Маршрут відвідувань, пишучи основні місця був наступним: вокзал – вулиця Коперника, проспект Свободи (приділивши увагу окремим особливо привабливим будівлям), проспект Шевченка, музей Тюрма на Лонцького, гора Цитадель, а потім звідки ми пішли до площі Ринок.Цитадель

Тут ми прийняли участь у масовому заході благодійної акції «від серця до серця» (щоправда у чому полягала акція нам і не повідомили). Опісля ми перейшлись до Домініканського собору, а звідти до Будинку пір року.від серця до серця
Згодом ми попрямували до музею Франка. Тут мушу зазначити, що відвідини цього музею я планувала ще від 7-го класу, от і дійшла до цього завдяки відвідинам гостя аж з Франківська! Але мабуть це і не дивно – знаєте, то так часто – в чужих містах все завжди квапишся обдивитись, а там де живеш на постійній основі думаєш: «та я ж тут завжди встигну побачити!»
Одразу поруч музею Івана Франка знаходиться музей Грушевського, його ми теж відвідали.IMG_0086
Потім був обідній перепочинок, а тоді ми подались до парку Культури, звідти до Монументу слави і в Стрийський парк.
А вже потім сталась ціла низка негативних подій.
Громадського транспорту аби дістатись до автовокзалу не було зовсім. Коли під’їхала єдина маршрутка я не знаю як це сталось, але я банально кажучи «ступила», переплутала щось і ми вийшли за три зупинки до автовокзалу. Як наслідок – безповоротно втрачений автобус в напрямку до Франківська. Досі каюсь як я могла припустись такої значної помилки, тому привселюдно і вкотре прошу пробачення за власну тупість.
Отак і затягнувся Тарасів візит до Львова аж до години третьої ночі – саме тоді відправлявся потяг у потрібному напрямку.
Ну якщо і коротко оповісти минулий недільний день, то загалом я чудесно провела час, отримавши змогу не лишень находитись досхочу рідним містом, а й показати його комусь з ким можна цікаво поспілкуватись. Сподіваюсь, що Львів залишив про себе приємне враження і бажання повернутись ще.
Ну і наостанок – рекомендую відвідати цікаві вище згадані музеї, де є змога довідатись детальніше про життя геніїв нашої нації та побачити унікальні експонати.
Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка, вулиця Франка, 150/152, (вартість квитків 5 грн дорослий, 3 грн студентський);
Державний меморіальний музей Михайла Грушевського, вул. Івана Франка, 154 (вартість квитків: дорослий також 5 грн, а студентський 2 грн);
Завітайте до Львова! Побачите, тут добре! 🙂
Ну і я маю тепер обов’язок ретельно вивчити одну за одною зупинки громадського транспорту на вулиці Стрийській, бо досі не позбавилась почуття провини, що я така свиня.
Помимо цього все було гаразд. Час провела з подвійною користю – і водила, і сама щось для себе нове дізналась.
Зичу вам усім таких славних відкриттів! До зустрічі у Львові! (Або й у інших містах нашої країни!) 🙂
23.04.2013

З хорошими враженнями від знайомства і побаченого,
Ольга Врублевська.

Advertisements

6 responses »

  1. Уточнення щодо маршруту: вокзал – вулиця Коперника, проспект Свободи (приділивши увагу окремим особливо привабливим будівлям), проспект Шевченка, Коперника, музей Тюрма на Лонцького, Коперника, гора Цитадель, Коперника (щось ми часто сюди попадаємо, треба піти на …), Дорошенка. 🙂

    “Громадського транспорту аби дістатись до автовокзалу не було зовсім.” – а як же два тролейбуси які їздять швидше ніж ти бігаєш? 😉 (Ах, ну й бігати було б не обов’язково, якби не моя схильність до цього заняття.)

    Щодо “негативних” подій і твого до них ставлення – тобі треба нарешті пояснити своїй совісті що вона дурна і зовсім неправа в цій ситуації.

    Ну, а все решта правда, навіть те де я був в третій ночі, хоча й не знаю кому й чого то цікаво.

    Відповідь
    • Я хотіла опустити цю прикру подробицю, що я так часто випадково заводила гостя на вул. Коперника 😀
      То в мене совість дурна? :-O

      Відповідь
      • Совість – взагалі одне з найдурнішого серед того що є в людини. Зазвичай вона мучить людей після того коли все вже сталось і нічого змінити не можна. А до того як людина втне дурницю – мовчить і не втручається. А часом мучить через щось на що взагалі не варто було звертати увагу, як от в цьому випадку. 🙂

  2. Сповіщення: Буде нам з тобою що згадати… | Блоґ одного кібера

  3. Сповіщення: Здійснюючи задумане, радісні мандрівки та чудовість життя. | опосередкована щирість

  4. Сповіщення: Підводячи риску… | опосередкована щирість

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: