Одруження, показуха та враження ненормальної

Posted on

Оу, ну так! Безперечно сьогодні мова йде про «найкращий» день життя, який без сумніву запам’ятається (тільки мені здається, що більше з добровільно пережитих тортур, а не з подій). Деталізую.

Почула розмову двох одногрупниць:

– та, вона вже заміж виходить! Буде от ходити плаття вибирати, міряти…
– класно їй!
– ага… я сказала, що з нею піду, сама собі теж якесь поміряю…
– хотілось би вже, ага
– та, тіки не бере мене ніхто. Тому поки просто так поміряю…

Відводжу в сторону в ступорі очі. Шок. Просто шок. Я жінка, але жінок мені важко зрозуміти. Зокрема поведінку, яка описана вище.
Та ні, ви не подумайте, я їх не попрікаю, річ не в них, суть в тому, що я не розумію їх – вина моя, моїх думок. Зараз їх розпишу.
Я по життєво не терплю «показухи» в найрізноманітніших її проявах.
І я ніколи не можу збагнути, чому треба роками мріяти про якесь біле плаття, яке начепиш на себе лиш один день в житті, за яке відвалиш купу грошей і в результаті ще нема жодної нареченої яка б у цьому прикиді почувалась зручно. Так-так, бо треба ще перед тим нічку не поспати, аби на твою голову вивалили кілька кілограм хімікатів, щоб заплести тобі на голові якусь штукенцію в яку понапихається купа металолому – заколок, які начебто твоєму волоссю мають придавати «природної краси». У день весілля до білого прикиду треба начепити панчохи, туфлі на каблучиськах і в результаті ти не можеш ні нормально поїсти аби не замастити собі вбрання, ні потанцювати толком, ні тим паче не можеш сходити сама в туалет без сторонньої допомоги.
Найголовніше – кожна з наречених має бути оригінальною! Все своє свідоме життя прагну дізнатись в чому ж це проявляться – всі вони в білому, кожна перша торочить, що вона найкрасивіша і кожна з них ввалила у свій вигляд суму рівномірну бюджету якоїсь Африканської країни. Але це ж не просто так – вся ти в білому обов’язково будеш символізувати неповторність, красу, незайманість. Ну тут просто сарказм, без коментарів. (іще мені здається, що навіть носоріг в білому платті здавався б красенем, тож де тут оригінальність – зовсім не бачу!)
Тепер поговоривши про плаття, детальніше до весілля.
Пропускаючи через цензуру додаю один жарт:

«Дивне свято — весілля. Наречена прикидається, що вона незаймана, наречений — що знайшов одну-єдину, а батьки з обох сторін роблять вигляд, що подобаються одне одному. І усі одне одного щиро обманюють, окрім гостей — ті тупо прийшли поїсти.»

Я не здатна знайти логічного пояснення цій масовці. Хоча ні, пояснення є і то таки доволі банальне: «показуха» – людям охота «повипендрюватись
Треба обов’язково запросити як можна більше народу, ввалити щонайбільшу купу грошей у всякий непотріб, який тисячу років нікому на біса не потрібен і все це задля благої мети – переплюнути своїх попередників, бо ви змогли вгатити попусту ще більше зусиль, часу та грошей.
Про гроші – мене як економіста це питання особливо турбує – як лишень могла б витратити ці профукані гроші молода сім’я? хватило б і на відпочинок, і на початкове формування гідного життя.
Але ці рахунки надто прості і надто правдиві аби прийматись до уваги людьми, доцільніше все це викинути на вітер.
І що ще більше мене бентежить – фраза: «то ж буде найщасливіший день мого життя!» майбутній час – подія яка ще не настала і з настанням не відомо що принесе – але ж наперед треба торочити, що то буде найкраще.
Отак і живете все життя до того дня, а коли він настане навіть не зможете ним сповна насолодитись… а все тому, що жити треба за власними відчуттями, а не за кимось придуманими стереотипами. Якщо ви щасливі тут і зараз – чому ви маєте до чогось чекати? Чому для того аби відчути щастя вам треба одягнути на себе казна що і хизуватись перед усіма? Не брешіть собі. Ви той день не для себе проживаєте, а для показухи. Тільки кому воно треба? Когось справді обходить скільки діточок-зірочок ви матимете, хто перший буде – син чи донька, скільки ви нарахуєте в першу шлюбну ніч? Та більшості начхати.
Якщо двоє хочуть провести все життя разом – то їх особиста справа. Нехай то роблять собі так, як вважають за потрібне і живуть без потреби ставити у відомість всіх і вся.
Ще до цієї публікації буде доречною цитата Ірени Карпи:

«Чим ближче ти до цифри 25, тим менше тебе вабить вся ця паті зі священиком і двоюрідними сестрами, що їдять холодець за святковим столом якого небудь винайнятого твоїми батьками піонерського табору “Лаванда”.»

Ще б пак! Верхній опис згадуваного свята вражає своєю широко розповсюдженою “унікальністю”!
Словом,  у моєму баченні то все лиш, повторюю, – найпримітивніша показуха.
І ця публікація не написана аби принизити чиюсь віру у такі заходи. Просто висловлювала думки – хай ненормальні, але власні. А ви маєте власну думку з цього чи іншого приводу, а не переконання затверджені кимось: «бо так треба, бо так всі роблять» ?
Будьте індивідуальними, живіть згідно себе. Особливо у таких делікатних справах, які співіснування та поєднання життя з кимось іншим.
26.04.2013

Так не зможу,
Ольга Врублевська.

Advertisements

13 responses »

  1. Прочитав Ваш пост. Неозброєним оком видно, як крізь нього протягнуто ниточку “я така розумна, а інші жінки дурепи”. Це добре, що впевненості у своїх думках Вам вистачає, але хіба це культурно так явно виставляти свої “класові” відмінності?

    З просвітницької точки зору Ваші думки, виражені в пості, хороші, беззаперечно.

    Відповідь
    • Помиляєтесь. Не знаю, що було помітно Вашому оку, але я навіть підкреслила факт того, що я вважаю мої думки більш хибними, аніж їхні думки, тому переконання інших жінок аж ніяк не засуджую, тим паче дурепами нікого не вважаю, я просто не підкреслюю факт того, що мені не зрозумілі переконання якими вони керуються і я їх не розділяю, от і все.
      Щодо “культури”. Я здається ніяких норм не порушувала, а чи хтось дотримується якоїсь культури – це вже особисті ідеології кожного окремого, згідно того як хто сприймає цей світ. Тому у даному випадку зазначених Вами “класових” відмінностей не існує – тут просто були вказані різні типи поведінки людей.
      У всякому випадку, дякую, що прочитали і відгукнулись.

      Відповідь
    • Думаю під словом “культура” danbst мав на увазі що якщо згадані в публікації дівчата її прочитають, їхнє ставлення до тебе зміниться не в кращу сторону, от і все.

      Тобто можна бути розумнішим за інших, але краще цього не демонструвати надто відкрито, а то ще поб’ють. 🙂

      Відповідь
      • Мене таке не лякає. 🙂
        Я вправі висловлювати те, що думаю і як вважаю, для цього і створено цей блог. Інші люди вправі зі мною не погоджуватись, а мати власну думку, це схвально.
        Однак мені не прийнятно, що може бити когось за чиїсь думки. Цей світ багатодумний і саме робить його прекрасним і цікавим. Спроба заставити всіх думати однаково, та ще й зі силою – це ница форма падіння індивіда.
        Я не підтримую вищезазначеної показухи і відкрито це заявляю. І заставляти мене думати по-іншому щонайменше кажучи жалюгідно.
        І я не писала ж про нікого нічого поганого, я просто передала діалог свідком якого була.

      • З побити це я дещо гіперболізував. В цивілізованому суспільстві намагаються бити морально. 🙂 Світ багатодумний – це добре, так, але не всі дотримуються такого відкритого світогляду як ти.

  2. Ох як мене виводять ось ці “бо так треба, всі так роблять”, “а що люди скажуть?!”. Я найменше хочу щось комусь пояснювати, доводити і випендрюватись. Так що підпишусь-но я під кожним словом. Я б хотіла колись весільну церемонію, але із простим білим платтям, із гарною весільною фотосесією (я просто люблю фотографуватись і хотіла б мати світлини на пам’ять), і з мінімумом гостей. В ідеалі – двоє – я і мій майбутній чоловік.

    Відповідь
    • А так, фраза “а що люди скажуть” чи не найуживаніша. Треба ж завжди піклуватись про їхню думку, аніж про власні вподобання. Хто взагалі це придумав?
      Дякую за розуміння!

      Відповідь
  3. Нажаль багато українців (та й не тільки українців) звикли житти більше про людське око ніж задля себе. Погоджуююсь з кожнісіньким словом у цій статті. Ось ще на одному російському кастанедівському форумі знайшов цікавий допис: “Краткий курс потребительства”, там і зокрема і про весілля була глава, ось вона:

    Алиса Скотиненок выходит замуж. Алиса работает помощником менеджера, ее избранник – младшим инженером технической поддержки. Бюджет свежесозданной семьи – сорок тысяч рублей в месяц.
    Бюджет свадьбы – пятьсот тысяч.
    Почему бы Алисе не расписаться тихо в ЗАГСе и не поехать отмечать обмен кольцами вдвоем с супругом в какой-нибудь тихий ресторанчик? Зачем ей этот петросянистый тамада, зачем ей эти позорные конкурсы, зачем ей эта толпа пьяного быдла, неуклюже топающая ногами под Верку Сердючку?
    Зачем надо залезать в долги, разорять родителей, кормить и поить людей, которые, будем откровенны, вполне в состоянии поесть и выпить за свой счет? Алиса ведь не дура и понимает, что если она не будет устраивать свадьбу, никто на это и внимания не обратит: пожмут плечами и забудут на следующий день.
    Причин спускать в никуда годовой доход семьи у Алисы две. Во-первых, так ей приказывает Матрица в лице наших обычаев и традиций. Во-вторых, Алисе хочется покрасоваться в белом платье и Алиса считает, что год работы двух человек – вполне нормальная цена за несколько свадебных фотографий.

    Відповідь
  4. Думаю не варто витрачати свою емоційну енергію, якщо її можна так назвати, на тих людей. Нехай собі сходять з розуму як хочуть – їхня справа. Священна воля людини, якщо вона не порушує іншу волю людини. Я розумію, що мета цієї публікації просто виразити свою думку і закликати тих людей з розумом витратити ті грощі, але не треба шукати якихось пояснень, прагнути щось зрозуміти в їхніх діях, тому-що є такі люди і їх дуже багато, які живуть по програмі, яку нав`язало їм суспільство і в тих програмах може бути начисто відсутня логіка, або бути якась своя логіка, яку зовсім не обов`язково розуміти. Я знаю людей, які вже в зрілому віці, то вони пів дня можуть торочити: “як так, як так можна, та що це таке, та то повний маразм, повний ідіотизм”, весь час щось критикувати, вони можуть прийти до когось на день народження і за столом один одному щось доводити, сперечатися, обурюватись, а все через те, що вони, так би мовити, емоційно “зчеплюються” з якимись речами, подіями з навколишнього середовища і ці речі їх, так би мовити, весь час тримають на короткому ланцюжку. Вони віддають тим речам, значну кількість своєї енергії, в результаті чого, ті речі починають набувати для них все більшого і більшого значення, все більше впливати на їхню свідомісь, та спотворювати їхне світосприйняття. А головне що від всіх тих суперечок та обурень нічого не змінюється, тільки, знову ж таки, витрачається енергія, яку можна було витратити і на більш корисні речі. Та і взагалі, речі про які вони сперечаються дуже часто виїденого яйця не варті. І головне, що це все входить у звичку, а починається все з прагнень щось зрозуміти, знайти десь логіку, не усвідомлюючи того, що у кожного своя логіка, що багатьом взагалі начхати на якусь логіку. І якщо постійно так “зчеплюватись” то все життя так і пройде в марних безглуздих суперечках, обуреннях, марних спробах знайти логіку, там де її нема, та марних та безглуздих спробах комусь, або собі щось довести…

    Відповідь
  5. Звіробій

    Прочитав Вашу статтю. Сподобалась. Поділяю Ваші думки викладені в цій статті так і в інших, які я встиг прочитати. Приємно бачити молодих людей які мають свої погляди на життя, навіть якщо вони розходяться з думками більшості людей. Хоча, на мою думку, стаття вийшла дещо критичною і могла образити інших читачів. Але це мабуть такий стиль автора, навіть не стиль, а емоції та його враження. Бажаю творчого натхнення і 2-3 цікаві публікації на тиждень, на радість мені і Вашим читачам.

    Відповідь
    • Щиросердечно дякую Вам за такий відгук!
      Останнім часом я була у відпустці, але от тепер порадую читачів дописами. Вдячна, що читаєте! 🙂

      Відповідь
  6. Сповіщення: Конкурсний принцип – «головне вискочити заміж» та щодо замолоду “залетівших” мам | опосередкована щирість

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: