Нафіга іти на пари?

Posted on

Ви колись задавались цим питанням? Ви колись вважали, що марнуєте там свій дорогоцінний час?
Байдуже, чи ви вже закінчили навчання, чи продовжуєте його, чи лишень плануєте. Якщо коли-небудь ви задавались цим питанням вам сюди.
Особисто я цим питанням ніколи не задавалась.
А все тому, що я міркую саме так, як написано в книзіNafiga іти на пари, якщо можна піти на пиво, про яку сьогодні йде мова.
Прочитала її минулого тижня. Вона коротесенька, але надзвичайно важлива. Для будь-якої вікової категорії.
Вона не справила на мене враження, як то роблять деякі книги після яких я усвідомлюю про щось «не те» в моєму житті. Тому що я в міру моїх можливостей вже так і поступаю. Отож для мене це було таке собі перечитування власних переконань, які написав хтось інший.
Звісно я не завжди міркувала так. Але почала міркувати так завдяки одній людині, теж викладачці, яка відіграла значну роль у моєму житті і в моєму світогляді. Читала цю книгу, усвідомлюючи, що там все, що казала вона свого часу. Аж виникло бажання перекласти книгу аби надіслати їй зі словами «Погляньте! Хтось думає так самісінько, як і я з Вами!».
Прочитайте цю книгу. Часу багато не затратите, але відкриєте для себе багато важливого.
Всю книгу можна розбити на важливі цитати, але якщо я мушу виділити, що найбільше припало мені до душі, то запишу ці:

«Шлях до свободи пролягає через відповідальність.»

«Свобода не приходить, коли ми щось закінчуємо. Їй без різниці де ми – на початку, наприкінці, чи по вуха в лайні. Її не можна купити, продати чи відібрати. Свобода всередині нас повсякчас. Чекає, коли ми її відшукаєм.»

«Так, ваша освіта – це крок до свободи нашого народу.»

«Не зважайте на обставини. Не виправдовуйте бездіяльність. Чиніть всупереч страху. Так, вас зіб’ють з ніг і ви впадете. Підводьтесь і йдіть вперед. Вам важко тепер і не чекайте халяви в майбутньому, але знайте, що ваша воля і ваш характер гартуються в труднощах і те, що сьогодні вам здається не під силу, ви подолаєте, коли прийде ваш час.»

Ну і звісно заклик до прочитання блогу автора, звідки і брали джерело записи у книзі. Я тепер цей блог – http://nazarkozak.blogspot.com/ відвідую щоденно. Тому значна Вам подяка, Назаре!
Тепер до технічних аспектів. Я самостійно книгу не завантажувала, мені її вже подали у готовому до читання вигляді. Але детальні інструкції як це зробити описані тут.
Ну і на сам кінець, ще одна подяка. Моє знайомство з цим чудо-блогом відбулось з анонсу на блозі Юлії.
Тож і її моя подяка!
Приємного читання! Не пошкодуєте!
28.04.2013

Під враженням,
Ольга Врублевська

Advertisements

10 responses »

  1. Біда в тому, що більшість студентів взагалі не знає, що буде робити після отримання диплому. А поступає на той факультет, де прохідний балл нижчий, або ціна за навчання одна з найнижчих, або назва самого факультету модна. Закінчує, наприклад, інститут геодезії – іде працювати офіціантом в ресторані, або косметику розповсюджувати. Тоді питається: нафіга було поступати? Можна ж було піти на курси офіціантів і не морочити собі голову з тією вищою освітою. Але такі студенти потрібні вузу, бо без них викладачів поскорочують, кафедри розформують. Кожен рік, вивішують красиві стенди, де гарно розписані майбутні перспективи тієї, чи іншої спеціальності, щоб клюнуло як можна більше абітурієнтів. Для мене взагалі сама ідея вищої освіти повний брєд, поясню чому. Здобути середню освіту – це значить закінчити школу. Школа не має ніяких напрямків зі спеціалізації, це просто школа. Здобути вищу освіту – це значить закінчити ВУЗ, а кожен ВУЗ вже має свої факультети, кафедри які готують випускників тієї, чи іншої спеціальності. І дуже часто людям начхати на яку спеціальність поступати, їм головне мати В.О., бо це рахується престижно і кожен, хто має таку можливість прогне її здобути, перейти в категорію “людей вищого сорту”. Так само і роботодавці, дуже часто їм абсолютно всеодно, якого напрямку В.О. у претендента на вакансію, їм головне сама наявність диплома В.О. у претендента. А при такому підході відповідь на питання чому студенти не ходять на пари очевидна – бо дійсно, нафіга? Як можна вчити важкі предмети, не усвідомлюючи де і коли вони тобі знадобляться? Про всяк випадок? Так про всяк випадок і китайську можна вчити – теж може знадобитись – хто зна, як життя складеться. Знаю, що є люди, які люблять повторювати що кожен предмет має свою важливість, що знання за плечима не носити і я з ними цілком згоден. Тільки в мене одне прохання: винайдіть пристрій, який дозволив би завантажувати знання в голову за лічені секунди, та що секунди, можна навіть хвилини, або години. Я б вже виділив пару годин, щоб завантажити собі в голову квантову фізику, китайську, евклідову геометрію, булеву алгебру, історію всесвіту… За плечима ж не носити. А при такому допотопному і дуже повільному способі передачі інформації як читання, виникає бажання вивчати тільки ті предмети, які точно знаєш де, і коли вони тобі знадобляться і для чого. А для цього, перш за все, треба усвідомити ким ти хочеш бути. І тоді приходиш ти в якийсь спеціалізований учбовий заклад, і кажеш, наприклад: хочу бути форекс-трейдером, і тобі відповідають: добре, але для початку ти мусиш пройти такі-то фундаментальні предмети з вищої математики, економіки, фінансів, а далі вже ми почнемо тебе вчити торговим стратегіям. І ти здаєш необхідні предмети, вивчаєш торгові стратегії, та все, що необхідно і стаєш успішним трейдером. А фізику, філософію, історію, релігієзнавство та інші предмети які прямого відношення не мають, можна і самостійно вивчати, хоча я не кажу що вони не потрібні, наприклад історія і релігієзнавство можуть ще й як знадобитись в подальшому тому ж трейдеру, але це він, ще раз повторюсь, має вже вивчати самостійно рівно стільки, скільки сам для себе рахує необхідним.

    Відповідь
    • Я тут привів не зовсім вдалий приклад з форекс-трейдером, краще було б навести приклад з програмістом. Бо є різні программісти, використовують різні технології, і одним з них треба робити акцент на дискретній алгебрі та вивчати одні технології, іншим – зовсім інші. І тут важливо поступаючи в якийсь учбовий заклад вже точно оприділитись яким саме програмістом ти хочеш бути – або системним програмістом, або веб-програмістом і т.д., та і вивчати ті фундаментальні предмети, які тобі необхідні в данній конкретній спеціалізації. Так на мій погляд було б набагато еффективніше, ніж вчити все підряд, не знаючи куди потім “вітер занесе”.

      Відповідь
    • Хах, а дехто поступає в університети з якоюсь ідеєю, і на певному курсі обламуються. Потім, як я, десь на четвертому курсі розуміють що вища освіта – це не дискретка, це філософія і знайомства. Найголовніше – 5-річне перебування в колі людей, які переміщують межу знань. Аби зрозуміти що таке PhD, і можливо зрозуміти що наука – не моє.

      Але ця книжка для тих, в кого ідея не співпадає з реальністю. А ще, вона вчить не зважати на проблеми більшості і почати з вирішення власних проблем. Навіть так, якщо хочете.

      Відповідь
      • Всюди можна знайти свої плюси і знайомства це вагомий плюс, але багато хто поступає тільки для того, щоб мати диплом про вищу освіту. Тобто ставиться мета отримати якісь “корки”, а все через те що чомусь багато хто вважає, що В.О., це якась особлива філософія, а насправді для більшості людей це банальна здача предметів, більшість з яких їм і не потрібні. Не те, що взагалі не потрібні, цілком можливо, що вони можуть і знадобитися в майбутньому, але на даний момент краще б було зосередитися на інших предметах. На мій погляд, підхід теорія(1-й рівень) – практика(1-й рівень) – теоря(2-й рівень) – практика(2-й рівень) – …теорія(n-й рівень) – практика(n-й рівень), був би ефективніший, ніж теорія(1-…n рівень) – практика(1-…n рівень). Бо на практиці виходить так, що після закінчення вузу якщо знаходять роботу по спеціальності, де починають працювати на 1-му рівні та так і лишаються на цьому рівні, тому-що на тій посаді перспектив росту просто в подальшому не може бути, тобто можна було б і технікум закінчити, або якісь базові курси в тому ж ВУЗі і спокійно на тому місці працювати без усіляких В.О.. А далі вже, якщо плануєш зайняти якусь вищу посаду, то і здобуваєш за рахунок фірми необхідні знання 2-го рівня, потім 3-го рівня…. І тоді б не виникало такого питання як нафіга іти на пари, а чи потрібен мені той чи інший предмет…. Але ж ні, де там, у вимогах до вакансії чітко зазначено наявність В.О., бо як же ж можна брати людину, яка не знає тієї особливої філософії, яку пізнає разом із здобуттям В.О. Не у всіх є потенціал вийти зразу на n-й рівень, та не всім потрібна дискретка зразу, але люди масово поступають у вузи, щоб здобути того папірця. А потім куда доля закине. А це все впливає на якість освіти. Кожен ВУЗ прагне відкрити як можна більше “прибуткових” факультетів з модними назвами. А краще б було, якщо було набагато менше ВУЗів, але там би вчилися ті люди, у яких є дійсно тяга до науки та високий потенціал, які не вступають у ВУЗ тільки для того, щоб отримати В,О, або цікаво провести студентське життя, а які знають на що ідуть та готові віддати кращі роки свого життя науці. Та і якість освіти там би була відповідна.

        P.S. Все вищеописане лише моє бачення ситуації, я усвідомлюю, що можу сильно помилятися. Та на сьогоднішній день я бачу її так, як я описав.
        Щодо філософії. Я не кажу, що це брєд, але не можна казати, що всі здобуваючи В,О. її зрозуміють. І коли починаєш розуміти, що наука не твоє, то дуже хочеться “забити” на пари.

    • Мій коментар містив аж два посилання і здається за це потрапив у спам.

      Крім цього ще додам, що самостійно, наприклад, важко вивчити що треба казати не “рахує необхідним”, а “вважає необхідним”, для цього потрібно все таки спілкування з одногрупниками та викладачами.

      Відповідь
      • Для цього не обов`язково потрібно спілкування з одногрупниками і викладачами, для цього потрібно спілкування з тими, хто добре знає українську мову і не вживає усілякого роду русизмів. Та я таких дуже рідко зустрічав серед одногрупників і серед викладачів, та просто серед знайомих. Та і взагалі, граматика завжди була моїм слабким місцем – скільки не писав диктантів, коли готувався до вступу та не вчив ту граматику та правопис – толку було мало.

  2. Зі всієї своєї писанини я прийшов до висновку, що нехай кожен сам собі вирішує нафіга йому іти на пари, нафіга йому вища освіта, та нафіга йому обрана спеціальність.

    Відповідь
    • Ага, комусь щось пояснювати – це дуже корисно, можна випадково і самому прийти до якихось висновків. 🙂

      А краще б було, якщо було набагато менше ВУЗів, але там би вчилися ті люди, у яких є дійсно тяга до науки та високий потенціал, які не вступають у ВУЗ тільки для того, щоб отримати В,О, або цікаво провести студентське життя, а які знають на що ідуть та готові віддати кращі роки свого життя науці.
      В нас сьогодні ринок (насправді не зовсім, але припустимо), тому є так, як вирішує ринок, а не якісь окремі споживачі. Більшість хоче відкосити від армії, погуляти і отримати папірчик – більшість отримає що хоче.

      Питання в тому чого хочете ви самі? Чогось що ваш навчальний заклад вам не дає? Книжка яку ми тут обговорюємо натякає на те що якщо ви справді цього хочете – доведеться виривати це силою, руками і навіть зубами.

      І книжка зовсім не пише про те що треба вчитись аби отримати гарну роботу, а гарну роботу треба аби купити гарну машину, ні. Книжка взагалі не дає прямої відповіді на поставлене в заголовку питання, але мотивує його шукати. Самостійно. Щоб потім не було так як співає Тартак:

      Говорила мені мама: головне в житті – знання!
      Ну й нехай я трохи дикий, ну й нехай я розмазня!
      І відкрила по-секрету мені істину просту –
      Я зміню усю планету, хай-но трохи підросту!
      Я підріс, та не збулися гарні мрії мої –
      Сиджу на мізерній зарплаті в напівживому НДІ.
      Я не став великим вченим, не змінив усю планету,
      Зате я дуже добре знаю гарячі сайти Інтернету!

      Книжковий хробак

      Відповідь
    • Ну й зі всього вами написаного можна зробити висновок що воно вас страшенно гризе. Мене теж. Можемо якось зібратись і написати “Маніфест незадоволених студентів” 🙂

      Відповідь
      • Та не те, що гризе, просто згадав студентські роки і який тоді був “бєзпредєл”.
        У нас був предмет “Комп`ютерні мережі та системи”, то все, що викладачка цілі пари диктувала те, що було у мене в книжці, в якій було пояснено набагато краще і детальніше, і то не єдиний такий предмет. Звісно я ті пари прогулював і абсолютно нічого не втратив. А що вона може зробити, їй дали програму, вона її і читає, що, вона стриптиз вона має танцювати, щоб студенти ходили, чи анікдоти розказувати? Звісно, якщо б фахівець з комп`ютерних мереж та систем читав ті лекції, то була б інша справа, він би розказував так, що було б цікаво слухати, а такий 2-х годинний диктант мені нафіг непотрібен. І ніхто ніяких маніфестів не буде влаштовувати, бо 90% поступають, щоб отримати диплом і їх влаштовує така ситуація, бо вони знають, що всі ці питання зі здачею тих предметів “вирішуються” і не треба ходити ні на які пари. І студентів це влаштовує, і викладачів також. Ніхто не буде за тієї решти 10% щось там в тій системі освіти міняти. І з року в рік буде таке саме продовжуватися. Хочеш ходити на пари – ходи, нічого в тому поганого нема, якщо знаєш для чого ти на них ходиш. Не хочеш – не ходи, іди або на пиво, або займайся більш корисними речами. Головне для себе визначитись, що тобі потрібно, щоб потім не сидіти на мізерній зарплаті в напівживому НДІ і нити, що от, я всі пари відвідував, вчився, старався і зараз гнию в якомусь задрипаному НДІ, коли інші працюють на якихось фірмах і заробляють непогані гроші. Вся біда, я ще раз повторюю, в самому понятті “вища освіта”. Одна справа, якщо ти конкретно знаєш за чим ідеш, а інша – просто щоб отримати “вищу освіту” незнаючи взягалі, що тобі від життя потрібно. Звідси і виникають питання нафіга іти на пари. Бо якщо людина знає, чого вона хоче, то вона знає і відповідь нафіга іти, або нафіга не іти на ті пари.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: