Monthly Archives: Травень 2013

Підводячи риску…

Posted on

Сила-силенна клопотів у ці дні не дозволяє зробити дописи на блог, але дивлячись на те, що весна доходить до свого завершення таки мушу зробити тут запис.

Отож, підсумки за квартал весни:
• Найважливіше: неземне щастя. Не конкретизуючи, просто щастя, здобуте навесні.
• Познайомилась-подружилась: особисті знайомства з блогерами Тарасом та Олександрою, а ще з багатьма учнями.
• Досягнення: почала працювати викладачем на курсах іноземних мов, продовжую роботу репетитора та перекладача. Read the rest of this entry

Advertisements

Недоговореність, спільні інтереси та вагомість говорити зараз.

Posted on

Не так давно я мала змогу пересвідчитись в такому понятті як недоговореність.
Словник це поняття виражає як: «Незакінченість висловлювання, замовчування чого-небудь
Помітно це стає коли у колі індивідів керуються одними і тими ж інтересами, але замовчують їх.
Як наслідок – безрезультатність. Бо бездіяльність.
Бо кожен з осіб боїться. Чи що його не так зрозуміють, чи що неправий, чи що все буде марним.
А виявляється однодумців у нас більше, аніж здається на перший погляд. Read the rest of this entry

Згідно «пунктику», робити те, що «личить» і родинні зв’язки

Posted on

Українська натура така вже, що мусить завжди і з усім миритись. Особливо з тим, що самому страшенно не подобається. Тому що в нас в голові є постійно закладений пунктик «а що люди скажуть».
Тому що ми завжди будемо турбуватись про те, що подумає збіговисько людей, тим самим будемо наступати собі на глотку.
А ще в нас обов’язково притримуватись незбагненних родинних зв’язків. Грець з тим, що ви все життя не спілкуєтесь, що вам нема про що поговорити і що ви знати не хочете одне одного, у потрібну їм мить ваші родичі неодмінно вас згадають і зваляться вам як сніг на голову, бо їм треба помочі.
З якої статі ви маєте комусь помагати? Ви ж знати не знаєте цих людей. Але задайте це запитання якійсь старшій бабці, вона вам поясне: «бо інакше не пасує!» Read the rest of this entry

Приємні несподіванки, веселі зустрічі та важливість особистих знайомств

Posted on

IMG_0505Колись почула фразу, що найгірше, але водночас і найкраще в житті – це його непередбачуваність. Сьогодні про приємні несподіванки.
Не знаю як то сталось, але вчора вранці я зайшла на твіттер, хоч і не так часто там з’являюсь. Потім помітила, що там майорить якась синя цятка на конверті, клікнула… а то приватні повідомлення (хто б знав, що вони там є?!). написано кілька днів тому, від Олександри zarazko, колеги-блогера, читачки, активної дописувачки і просто класної дівчини. Read the rest of this entry

Частка власного вдосконалення

Posted on

Заголовок статті є як і буквального значення, так і переносного.
Прямолінійного, бо сьогодні мова піде про «частку», яку часто всі плутають. І переносного, бо цей пост варто прийняти як часткову поміч у самовдосконаленні. Адже вдосконалення є безкінечним і до нього вічно можна прагнути. Сьогодні таке поліпшення буде стосовно того, як ми говоримо.
Статтю на цю тематику я думала написати вже давно, але остаточним поштовхом і натхненням стала оця стаття, де автор і закликав усіх писати на подібні тематики аби покращитись. Взявши хороший приклад пишу і своє.
Сьогодні отже, про правильне використання прийменників. Для усіх тих, хто забув що воно таке, почнемо кажучи коротко, що це всім відомі частини речення як «у, з, по, за, на і т.д.» Read the rest of this entry

Завал справ, «Забити на щось» – перед сесійні думки.

Posted on

Сьогодні ввечері (а ймовірно цей запис буде опубліковано завтра, тому вчора ввечері) зробила цілком нетипову для мене річ – «забила», тобто взяла й не пішла на танці, які з великим задоволенням відвідую.
Натомість залишилась вдома і згадала давні татові слова, що такий настрій, який зараз у мене лікується морозивом. Що зараз і роблю. Щойно доїм і допишу вир своїх думок як візьмусь до виконання усього, що насипалось.
Чому люди на щось «забивають»? Мабуть через втому. Read the rest of this entry

Мистецтво несправедливості та жорстокості.

Posted on

Оленці дев’ять. Вона із дуже заможної сім’ї, дуже. Попри це Оленка ходить в школу не для дітей «крутеликів», а саму звичайну районну школу. І ще попри багатство своїх батьків Оленка не виросла розпещеною, не здатною до навчання, а зовсім навпаки – на свій вік дуже розумна. Цікавиться математикою, іноземними мовами і на дозвіллі вчить фізику (!). ще їй дуже до вподоби ткацтво та інші рукодільні вироби. А ще їй відтепер у своєму житті доводиться вести певну боротьбу. Про це і буде публікація. Read the rest of this entry

Здійснюючи задумане, радісні мандрівки та чудовість життя.

Posted on

На Дереві Щастя :)Минули насичені вихідні здійснюючи задумане. Що я планувала? Все по порядку.
Ще від листопада ледь не щоденно ходила в деканат аби вони видали мені студентський, а вони щось постійно тягнули. Нарешті в квітні я отримала довгоочікувану пластикову картку. Тут же закортіло ним скористатись. Користуватись в трамваях – банально. Треба щось краще! А я ж бо зовсім без досвіду поїздок потягами!
Ну звісно мандрівка! 🙂
От і давній план – мандрувати містами України. Не бачила майже ніяких з них, пора реалізовувати давні наміри. Read the rest of this entry

Зненацька, зухвальство та до біса

Posted on

Не подумайте, що порушую обіцянки. Сьогодні не про когось, сьогодні про щось. Хочу поділитись власним досвідом, а раптом кому стане в пригоді.
Раніше мені казали про закон підлості «коли в житті все добре повернеться минуле», але мені такої нагоди не випадало.
А тут таки випала. Несподівано. Потрясіння. Висновок – якщо ви викреслили зі свого життя егоїстичних, підлих та зухвалих людей – не факт, що вони вас зі свого також викреслили, отож і спробують свою підлість ще продемонструвати.
Чому тепер, чорт забирай, коли в мене все прекрасно треба пхатись знову у моє життя? Навіщо це?! Хоча ні, я не хочу знати. Read the rest of this entry

Зрозуміти – значить пробачити

Posted on

Сьогодні я поступаюсь у сторону і даю місце іншим. Річ в тім, що кілька днів тому до мене звернувся Віталій – віднедавна читач блогу, після прочитання мого блогу він виловив прохання, які мені досі не поступали, а саме опублікувати його статтю, що він задумав написати. Я не могла не піти на зустріч у цьому випадку – кожна щирість має право на повагу. А написати щось і віддати це на загальний погляд публіки теж справа не з легких. А коли він надіслав мені статтю, я прийшла в захват, отож передруковую – гадаю варте вашої уваги (і відгуків!)  

Важко повірити, але я вперше вирішив почати писати у мережі. До цього часу лише знайомився із тим, що пишуть інші. У першу чергу, вдячний Ользі за надану мені можливість поділитися своїми думками і розмістити мою статтю у своєму блозі. По друге, надіюсь що мої міркування зрозуміють і доповнять читачі. За що також буду їм вдячним. Read the rest of this entry

Повернення буденності, відкладені давні плани та втіха для самої себе.

Posted on

Після першої в житті відпустки приходять перші в житті після відпусткові наслідки. Повернення до буденного ритму нелегке. Я люблю свою роботу, але цього тижня все так нахлинуло, що й годі собі дати ради…
Не можу дочекатись вихідних. А вихідні передчуваю будуть чудесними.
Ще одне усвідомлення під час моєї минулої відпустки – іншого життя, щоб жити не буде. Треба жити тут і зараз. Read the rest of this entry

Згадуючи студентські сумніви, дивуючись погляду дитини і люди моєї душі.

Posted on

З викладачкою ДонадіЯкщо комусь встигла набриднути своїми оповідями – то стерпіть. Це вже мабуть останні враження від відпустки які запишу.
8-го травня був ще один день насичений зустрічами, з викладачками.
Для початку зустрілась з колишньою викладачкою, яка викладала у мене на першому курсі економіку підприємств. Це їй та її чоловіку, як двом з найдобріших людей цієї планети я подарувала невеличку картину.
Роль цієї людини в моєму житті може й непомітна, але для мене вагома. Read the rest of this entry

Любов до свого, емігрантські цінності та місце призначення

Posted on

Пасха з українською діаспорою БеллунезеПродовжуючи ділитись враженнями від відпустки хочеться розповісти про те, як минуло особливе свято Великодня для мене.
Не було ні самостійного випікання паски, ні церковної служби на світанні. Не було широкого кола родини, яка могла б об’єднатись за одним столом. Але все одно моя Пасха минула вдало.
Паску і писанки таки посвятили, на українській службі Божій, що правиться спеціально для тамтешньої української діаспори.
Я начебто вже не входжу в коло цих осіб, бо у моєму загран.паспорті стоїть штамп про те, що я таки виїхала з Італії в Україну, але попри це, досі почуваюсь однією з них і відчуваю те ж саме. Бо статус емігранта – душевне явище.
Щоправда, цього року я вже дивилась на святкову процесію іншим поглядом. Поглядом людини, мрія якої повернутись додому здійснилась.
Спостерігати за тим, як розвивається діаспора цікаво. Read the rest of this entry

Чуже минуле, потреба в людях та зважені усвідомлення.

Posted on

Дещо написане підчас відпустки – однієї безсонної ночі.

Цей допис пишеться під час відпустки, ще й більше того – серед ночі. І я здається ще не зовсім певна чи зможу я видрукувати початковий задум і чи передам ниточку міркувань, яка веде до клубка думок. Але відчуваю, що якщо мені вдасться це написати – буде ще одна вагома публікація щирості. Пишу це під час відпустки, бо треба привести до ладу те, що зрозуміла тут і саме зараз. Read the rest of this entry

Зустрічі, чиїсь визнання і прагнення до прекрасного.

Posted on

дорогою до коледжуОтож, третій день відпустки – 3-го травня. Я завітала до коледжу в якому я навчалась. Даруйте, якщо я тут напишу нікому не цікаві діалоги, просто мені самій є важливим запам’ятати це, тому і записую для себе. Ще можуть часто траплятись смайли – це тому що багато діалогів були зі сміхом.
Якщо вам буде нецікаво все перечитувати – йдіть до останніх абзаців, основні висновки будуть там.
Те, якою була зустріч «з минулим» стало справжньою несподіванкою. Я очікувала, що будуть запитання, що люди поцікавляться мною… але я точно не очікувала такого прийому. Але все по порядку. Read the rest of this entry

Повернення, враження та усвідомлення

Posted on

Розсікаючи небо крилом літака...Мої любі!
Я повернулась! 🙂
Відкриваю усі таємниці.
Можливо було не важко здогадатись – я таки опинилась в Італії.
Цікаво було повернутись в місце, з яким пов’язує багато спогадів, де залишились важливі мені люди.
Прибула я туди 1-го травня, в день народження моєї мами – їй виповнилось 50.
З аеропорту в Тревізо ми подались на прогулянку Венецією, чи то радше на острів Мурано, що знаходиться у Венеції, але є відокремленим більшим каналом від головної частини міста. Добирались на острів громадським транспортом – такою собі венеціанською маршруткою. Read the rest of this entry

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою