Чуже минуле, потреба в людях та зважені усвідомлення.

Posted on

Дещо написане підчас відпустки – однієї безсонної ночі.

Цей допис пишеться під час відпустки, ще й більше того – серед ночі. І я здається ще не зовсім певна чи зможу я видрукувати початковий задум і чи передам ниточку міркувань, яка веде до клубка думок. Але відчуваю, що якщо мені вдасться це написати – буде ще одна вагома публікація щирості. Пишу це під час відпустки, бо треба привести до ладу те, що зрозуміла тут і саме зараз.
Минуле. Є у кожного. І трапляється, що ми боїмось чийогось минулого. І боїмось ми його зазвичай тому що так нам каже наше минуле. Заплутано. Пояснимо ситуацію – є людина А і є людина Б. В кожного з обох є минуле. Яке, окрім хороших спогадів і миттей радості, несе якийсь негативний досвід, проблеми, страждання, розчарування і навіть трішки страх, що такий досвід повториться. І тому людина А і людина Б вивчають ретельно минуле одне одного. Здається, в цьому нема сенсу, але людям з поганим минулим хочеться вивчити негативне минуле іншої людини, аби знати, що свого часу «зламало» і «загартувало» її. Хочеться знати досвід іншої людини аби передбачати чого можна очікувати, що ця людина собою являє і щоб зрозуміти за допомогою минулого чи може ця людина бути соратником у подоланні життєвих негараздів.
На сьогоднішній день вивчати таке доволі легко – інтернет тобі в поміч. Існують блоги, соціальні мережі і всякі інші допоміжні сервіси переглянувши які можна зрозуміти звісно не все, але принаймні багато чого з життя людини.
І я знаю, що мій блог переглядався з такими цілями. І коли я дійшла до того, що сама почала схожим способом дізнаватись, я зрозуміла істину до якої і веде вся ця балачка про минуле.
Я зрозуміла, що воно не має значення. Гучна заява, але це так. Воно не має значення, якщо є теперішнє. Повертаючись до попереднього прикладу – якщо людям А і Б є про що спілкуватись в теперішньому часі – навіщо дізнаватись щось про минуле? Та ні, звісно це певною мірою варто, бо наше теперішнє – наслідок минулого і треба хоч щось знати про людину з якою маєш справу, але якщо це вивчення минулого є надто клопітким і деталізованим, воно призводить до втрати теперішнього. Це десь так, як я описувала у цій статті. Ви можете втратити своїх «зелених» вивчаючи їхніх «сірих». Ще там же я писала: «Не загубіть теперішнього в марних намаганнях повернути минуле.» Але в даному описаному випадку не йдеться про повернення минулого. Йдеться про те, що люди бояться, що людина з якою вони спілкуються їх проміняє на своє минуле. От тому людина А і людина Б бояться минулого одне одного. Але доходжу до висновку, що такі острахи даремні. Якщо тут і зараз спілкуватись з людиною і відчувати, що твоя присутність у чиємусь житті несе важливість, то чи є сенс боятись, що тебе проміняють на минуле?
Чорт, з власного досвіду можу сказати, що сенс є, бо таке трапляється. Але ж вовка боятись – в ліс не ходити.
Короче люди, якщо ви бачите, що у вашому теперішньому з кимось все класно – то живіть собі нормально і в своє задоволення, не боячись якогось минулого. Бо теперішнє вже може бути демонстрацією, що ви кращі за минуле. А граблі і поганий досвід є у всіх. Не варто когось чи себе за них картати.
Звідси і доходжу до висновку, що хочу приймати людей без минулого. Якщо я важлива їхньому теперішньому – нехай приходять до мене такими – теперішніми. Тому більше ніяких вивчень граблів чужих біографій. Тільки теперішнє.
А все тому що я зрозуміла істину – мені це теперішнє важливе і тому я не хочу його втратити. Тепер житиму ним. Без минулого.
Наступна істина. Перебуваючи кілька днів тут я відчула і зрозуміла ще багато всяких речей. Одне з найважливішого – є люди, яким я потрібна. І вони мене навіть бачать такою хорошою, якою я насправді не є, але здається для них це не має значення. Значення має те, що я їм потрібна. І розуміючи це я зрозуміла, що у свою чергу є люди які потрібні мені. І я бачу їх такими, якими вони є (і може навіть теж трішки кращими, ніж насправді) і це – чудово. Вони мені такими і потрібні, самі собою. Я як ніколи розумію хто мені потрібен.
І тому я знову робитиму те, що мені заманеться – я буду спілкуватись з людьми, в яких маю конкретну потребу. Якнайскоріше і якнайчастіше.
І здається ці люди мають таку ж потребу у мені – не могло бути і краще. І такім випадку треба приймати одне одного без минулого.
Заява наступна – навіть не смійте запитуватись хто ж то ті люди, яких потребую. Не відповім і поіменно називати нікого не буду. Бо це стосується тих людей і я тепер буду говорити напрямку конкретно з цими людьми.
І я вже передбачаю запитання, прирікання, образи чи докірливі погляди, але на них я реагувати не буду.
Повторюю – я буду мати справу з людьми, які мені необхідні. Сторонніх це не стосується.
Помічаю, що публікація таки заплутана. Здається на блозі варто створити тег «незбагненно» аби помічати пости, які певною мірою є незбагненими і самій авторці. Хоча ні, здається авторка розуміє про що йдеться в її дописах, але поки відмовляється приймати власні розуміння. Хай так. Поки що.
Ще знадобилось би створити тег «КОМУСЬ», бо такого не існує. Існує «комусь» – маленькими літерами. А цей допис не можна помічати таким тегом, бо його треба адресувати людям великим. З набором великих літер – КОМУСЬ морально більшому і кращому, декому з теперішнього.
05-06.05.2013

Незбагненно усвідомлюючи потребу теперішнього,
Ольга Врублевська.

P.S. іду спати. Кажуть ранок мудріший за вечір. Цю публікацію і так опублікую десь за тиждень часу. Але здається усвідомлене в ній чітко зафіксувалось.

P.P.S. вночі коли було написано цей допис я наткнулась на грандіозний вірш Костянтина Москальця “Напівуявна”. Геніально втіленні у рядки почуття. Тепер щоденно той вірш перечитую, бо зачепило за душу. Особливо до вподоби останній стовпчик – гадаю в ньому автор висловлює всю свою істину викладену ним у цій поезії. Після цього допису і того вірша тієї ночі ненадовго таки заснула, навіть хороший сон приснився. Але усвідомлення таки залишились. І ще, будь ласка, це я вже збагнула вчора (11.05) якщо мене “заноситиме” в інший бік якихось негативних емоцій “заставляйте” мене перечитувати цю мою публікацію. Мені ще треба самій до кінця зрозуміти, що те, про що тут йдеться – правда. Хай і незбагненна.

🙂

12.05.2013

Advertisements

11 responses »

  1. Мені здається, що Ви самі собі все ускладнюєте. Ви стараєтесь виміряти яскравість лінійкою і тим самим робите собі ілюзії. Мені далі тяжко буде Вам описати свою думку, бо я і сам зараз почну вимірювати яскравість лінійкою.

    Відповідь
    • Якскравість вимірюється в канделах на метр квадратний, тому лінійка ще може знадобитись. 🙂

      А взагалі, тексти написані для того аби припинити думати і піти нарешті спати таки виходять заплутаними і незрозумілими, часто непридатними для читання навіть самим автором. Здається я кілька таких протягом життя написав, хоча зараз і не згадаю про що…

      Відповідь
      • Деякі тварини зразу відчувають сутність людини і при тому не аналізують її минулого і теперішнього так само діти, які ще знаходяться в напівсвідомому стані можуть відчувати сутність людини без аналізу її минулого і теперішнього. А дорослі починають все самі собі ускладнювати, щось вигадувати, щоб потім в тому “розбиратися”. Вони стають “теоретиками”, часто говорять якимись мудрими філософськими цитатами, а на практиці у них навпаки все виходить. Вони захламлюють свій розум, і напротязі всього життя і ніяк не можуть позбутися того хламу. Я не маю на увазі автора цієї публікації, думаю що вона не дійде до такого. Але я невпевнений, що вона мене зараз правильно зрозуміє, бо я не можу передати колір в сантиметрах.

      • Так що можна вважати ці мої коментарі в якомусь плані даремними, бо нічого вони не міняють, так само, як і всі ті пусті балачки, що довкола. Всі ті поради до дупи так само. Хіба може дозволять з іншого кута глянути на ситуацію… Але коли людина сама починає дивитись на ситуацію з різних сторін, то тут починаються проблеми – починаються дискусії де кожен дає якісь свої поради і приводить свої аргументи і попробуй тут вгадай до якої поради прислухатися, а яку відкинути, або взагалі ні до яких не прислуховуватися. Це вже як повезе. Так що треба просто радіти життю, по максимуму його проживати, і тоді “правильні” відповіді на питання самі знаходитимуться. Під правильними я маю на увазі ті відповіді, які дозволять вирішити ситуації таким чином, що людина і далі буде радіти і насолоджуватись життям.

      • Олександре, я завжди рада Вашим відгукам.
        Насправді все не так погано, як було Вами побачено.
        Проте я погоджуюсь, що треба просто радіти життю, як діти. А для цього, правильно Ви сказали, не треба аналізувати минуле когось, приймати людей такими якими вони зараз є перед нами.
        До цього і вела ця публікація. Я хочу приймати людей без тягарів минулого, з яскравістю теперішніх миттєвостей, які варто прожити, які можна з цими людьми розділити. Тільки тут і зараз, не витрачаючи час на теорії. 🙂
        Просто жити 🙂

      • Я взагалі трохи не те хотів сказати, нажаль тут нема функції редагування вже надісланних коментарів. Словами у мене не вийде передати свою думку, бо не виходить у мене в сантиметрах колір передати. Справа не в тому, що треба аналізувати, або не треба. Бо коли і треба заглядати в минуле, а коли і не треба. Вам сьогодні може здаватись що не треба, а завтра може здатись, що треба. Сьогодні одна ситуація, а завтра інша. Сьогодні один настрій, а завтра може бути інший. Тут нема чітких інструкцій як діяти. Варто пам”ятати одну філософську фразу: “заперечення істини породжує нову істину”. Неможна одне взаємовиключати іншим, бо коли люди починають так робити – то це вже просто пусті балачки від яких нема жодної користі.

  2. Певні абзаци зараз для мене актуальними, тому почитавши Ваші роздуми, я трошки заглибилась у свої…
    Час все розставляє по своїх місцях, і заплутане з часом стане упорядкованим 🙂

    Відповідь
    • Мені приємно знати, що навіть крізь цю заплутану публікацію хтось тут може віднайти себе.
      Рада, якщо Вас це наштовхує на якісь думки, але не заглиблюйтесь у них аж надто довго, щоб теперішнього не втратити 🙂
      Вірю, що час все розставить по своїм місцям. Сподіваюсь це навіть станеться відносно скоро.

      Відповідь
  3. Неможливо втратити теперішнє, бо воно завжди є. Можна втратити майбутнє, але його й не шкода, тому що майбутнього нема.

    Єдина проблема з теперішнім – теперішнє можна не запам’ятати, тому що увага зайнята мандрами в минулому.

    Відповідь
    • Хіба що під теперішнім мається на увазі не воно само, а певні речі які в ньому існують і можуть не існувати в майбутньому.

      Відповідь
      • Другий коментар вірніший! 🙂
        Тобто більше припадає до того, що я передавала.
        Є ризик (а може страх) втратити речі/людей/можливості які існують зараз і потім не існуватимуть.
        От тоді запитання – навіщо губитись у минулому, якщо треба ловити чудом сповнену мить теперішнього?
        Що було, то загуло. Хай собі позаду і лишається…

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: