Непомітні особливості, зроблене поколінням моїх батьків та усвідомлюючи відповідальність

Posted on

Рік тому на захисті мого курсового проекту, який звався «Україна» і складався з чотирьох різних дисциплін з предмету «Правознавство» я розглядала тематику: «порівняння української та італійської Конституції».
Оскільки в обох є спільні характеристики: прийняті після авторитарного режиму, є демократичними і довгими – що означає, що вони особливо виділяють фундаментальні та непорушні права людини, були проголосовані на всенародному референдумі (щоправда з відстанню в 50 років), а зміни в них можна вносити лише за так званих ускладнених процедур.
А тепер про всіх тих, хто мені каже про недолугість Нашої Конституції.
Шановні мої, перш, ніж таке казати затямте – недолугою є не Конституція, люди є недолугими.
Наша Конституція написана грамотно, чітко і вона навіть красива до прочитання. Її недотримання це не вада Конституції – це вже вада кожної окремої людини.
Хочу розповісти про мою улюблену (перечитую її доволі часто) частину Конституції – Преамбулу, яка не зазначає законності, а служить вступом. Її я навіть на захисті диплому перекладала італійцям – вони були в захваті! В цій частині є певні тонкі ознаки, не одразу помітні. (Ану чи ви їх побачите!)

Верховна Рада України від імені Українського народу – громадян України всіх національностей,
виражаючи суверенну волю народу,
спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення,
дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя,
піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України,
прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу,
усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями,
керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням,
приймає цю Конституцію – Основний Закон України.

Про тонкі особливості.
Погляньте до чого сягає її чіткість: «від імені Українського народу – громадян України всіх національностей». Річ в тім, що в ми у повсякденності використовуємо як синоніми юридично різні терміни.
Якщо просто кажучи:
Національність – етнічний стан.
Громадянство – документальна належність до якоїсь країни. Я можу бути громадянкою іншої країни, але залишусь національності української.
До української нації належать усі особи цього світу, що етнічно є українцями.
До народу – усі громадяни, різних національностей, які на конкретний період проживають в країні.
Суверенітет не лише по окремих національностей, а усіх національних меншин, єдиного народу!
Інша особливість преамбулу: «усвідомлюючи відповідальність перед Богом»
У 35 статті Конституції зазначене вільне віросповідання. Тоді як так, що в Преамбулі йдеться про відповідальність перед Богом?
Свого часу це викликало полеміку! Комуністи взагалі скаженіли від цього!
Насправді в цьому була дуже особлива суть: ці слова було вжито аби продемонструвати, що в Україні більше не забороняються віросповідання. Вірити можна в Бога, от суть цього. Це – визнання духовної свободи народу.
І ще, мої хороші. Хватить нити про недотримання Конституції і що на біса вона кому потрібна.
Особисто я захоплюсь поколінням моїх батьків. Вони будучи молодими зробили що могли – Незалежність отримали, Конституцію прийняли. Що ще вимагати від людей, які і так народились під клеймом союзу і змогли з нього вийти?
Отож бо, Незалежність вони нам дали, Конституцію теж. Далі – наша з Вами справа. Зробити толк з цих двох понять, а не пустий звук і привід вихідного дня аби напитись.
Почніть з себе. Давайте покращуватись. Щоб ці два поняття не були даремні.
Давайте усвідомимо відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями.
Давайте рухатись вперед.
28.06.2013

Слава Україні! Я не залишу Тебе, нене…
Ольга Врублевська.

Advertisements

2 responses »

  1. Гарно написали. Теж завжди обурююсь, коли кажуть, що у нас погані, погані, погаааані закони і Конституція найгірша така, що її кожен рік під кожну владу ладні переписувати. Не закон хибний, а виконавці, а якщо точніше – невиконавці. Не кидатимусь в інші крайнощі, я не ідеалізую наше законодавство. 4 Роки маю тісну справу з юриспруденцією і в таких документах бачила усяке, особливо у тих, що приймаються останнім часом. Але в загальному ми маємо дуже хорошу законодавчу базу, не вистачає лише сумлінності до їх виконання.

    Відповідь
    • Дякую, думка юриста якраз доречна до цієї публікації, Ви підкреслили мою думку.
      Закони є і щоб їх вважати хорошими треба просто їх виконувати, от і проста формула…

      Відповідь

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: