Як людей цікавить мій гаманець, грошові вибачення та вина держави.

Posted on

Приводом для написання цієї публікації став один випадок який трапився зі мною нещодавно. Але для початку пояснення.
Є така річ, якщо правильно пригадую то офіційно вона зветься «соціальна допомога по втраті годувальника сім’ї». Себто це грошова виплата, яка надається особам напівсиротам до досягнення ними повнолітнього віку або доки повнолітня особа вчиться.
Одна людина недавно мені сказала, що маючи певний підробіток мабуть не коректно з мого боку брати ще й ці гроші.
Так от, перш за все зазначу, що мої гроші я в стані сама порахувати, тож нікому не треба пхатись в цю справу. Щодо людських математичних здібностей у підрахунках чужого заробітку я вже писала, повторювати не буду, з мене годі.
Як наступне зазначу:
Це держава винна у тому, що свого часу моя матір змушена була виїжджати на заробітки аби була хоч якась копійчина на життя. Це держава винна у тому, що я в 13-ти річному віці змушена була жити закордоном з матір’ю, інакше тут мені б світив сиротинець. Це державна халатна медицина і її помилковість винна у смерті мого батька. Це держава винна, що повернувшись з-за кордону я не маю права продовжувати навчання на бюджетній формі.
Мій батько пропрацював чесно до найостаннішого дня свого життя, а до пенсії так і не дожив. Тож знаєте, гроші які я отримую щомісяця мав би отримувати мій батько. Але в цій державі, де установлена така система йому довго прожити не судилось.
Іще, перед тим як лізти до моїх фінансових справ, задайте собі питання чи 800 гривень в місяць гідна оплата того, що я ніколи не мала «нормальної» сім’ї, де були присутні обоє з батьків. Чи це оплата неповноцінного дитинства? В таку ціну мені виплачується смерть близької людини? А ви згідні будете змиритись зі смертю когось з ваших рідних, якщо вам при цьому будуть давати таку грошову жертву?
Гадаю відповідь очевидна. Держава, вся її організованість системи та халатна медицина ще у мене вибачення повинні просити. Натомість мені як подачку раз в місяць дають 800 гривень, яких вистачає на квартплату і мінімальну їжу, от і доводиться працювати. Але так, я буду брати ці гроші. Я їх буду брати до останньої копійки. Я приберу до рук все, що може мені по праву належати, бо у мене держава забрала значно більше, аніж тепер мені дає…
Тому рахуйте гроші які у вас в гаманці. А мої справи з цією державою я вже сама вирішу.

08.08.2013

у справах віч-на-віч,
Ольга Врублевська

P.S. Аби не виникало суперечностей зазначу: під словом “держава я не маю на увазі країну Україна. Хай буде відомо, що мою країну я люблю. Словом “держава” я характеризую всю цю бюрократичну, корупційну, свавільну, занепалу та гнилу установу, яка осіла в країні совковою злоякісною пухлиною. Все те, що треба викорінити і перебудувати заново. 

Advertisements

19 responses »

  1. держава – це перш за все люди, які у ній живуть, вони і дають їй обличчя, доки державу і людей будуть розмежовувати на 2 різні виміри, нічого змінюватись не буде

    Відповідь
    • Так, держава – це люди. Це люди породили всю цю установу, а тепер від неї потерпають, отримали чого хотіли. Звісно, це люди. От і проблема, що люди не бажають щось змінювати, а жити в такий спосіб.

      Відповідь
      • А як щось змінити?

      • Як щось змінити? Думаю дуже просто.
        Не треба перед собою ставити поняття цілої країни, треба поставити перед собою поняття самого себе!
        Може б то почати зміни з відповідальності у власній роботі?

        Якщо ти лікар, значить у життю ти обрав шлях допомоги людям, і робитимеш це не вимагаючи взятки.
        Це значить, що якщо ти – викладач ти навчатимеш інших та “не валитимеш” здібних осіб під час оцінювання, намагаючись підзаробити.
        Це значить, що якщо ти будівельник, ти будуватимеш на совість, аби ця споруда відповідала усім вимогам безпеки.
        Це значить, що якщо ти – прибиральник, то робитимеш свою роботу саме так як і потрібно для чистоти.
        І якщо кожен почне зміни зі себе, то ми дійдемо до того, що якщо ти – чиновник, значить суспільство тебе нагородило певною владою, яку ти повинен використовувати на благо того ж суспільства, яке нею тебе нагородило.
        Але ж це надто просто, нє? В наших традиціях халявити, хай за нас нашу роботу виконують інші, а в країні все котиться до чортів…

        Іще на тему змін раджу прочитати на блозі Назара Козака публікацію:Якщо ви хочете змін

      • Vse nadto skladnishe. I to ne mij pessumizm i ne bagannia pochatu zminu z sebe, a to zagalna ludska natura, jaka nikolu ne bula doskonaloju. Jak zminutu svidomist’ tuch ljudey, jaki pruvuklu haliavutu? Ot v chomu putannia. Prosto napusatu publikaciju abo komentar to odne, a ot zminutu svidomist’ ludej, jaki ne hochut zminuvatus’ – to zovsim inshe. Ta i jaksho chestno, to bilshosti nijakuch zmin i ne potribno po pruchuni infantulizmu i ochikuvanni, scho htos zamist’ nuh zminut na krashe. Za vse treba platutu svoju cinu, a v dejakuch vupadkah duge veluky cinu. I za zminu v kraini tak samo treba platutu svoju cinu. Ot tut liudu i pochunajut’ shykatu, htob tu cinu platuv zamist nuch. Bo tak ne hochetsia jiji samomu platutu – nema zdorov’ja, nema chasu, nema sul, nema nastroju, nema nerviv, a chogo tilku ja?… Ja i sam sebe mogu vidnestu v tu kategoriu liudej. I ja shos’ pidozruu, sho ne tilku ja sered tuh, hto chutae cej blog…

        P.S. Vubachajte za latun’ski bykvu.

      • * i ne nebagannia pochatu zminu z sebe

      • В дечому з Вами погоджусь, що звісно йти з дому, де все зручно і добре, “в бій” в який наче ніхто інший і не рипається нікому не охота.
        А щодо змін на краще таких як пофарбувати, відремонтувати, поприбирати і т.д. і т.п. – звісно, цим мають займатись відповіді люди .Але якщо вони цим не займаються і заставити їх виконувати свою роботу практично нереально – що так і терпіти? Гадаю краще вже самому зробити…
        І щодо не шкодити. Так, не смітити, не розповсюджувати корупцію і все інше означає не завдавати шкоди. Але якщо не робиш змін на ліпше – то вже і шкоди не дій. Хай хоч таке буде, аніж навмисно смітити чи щось там ще.

        P.S. Відходячи від теми. Хоч Ви і за якихось причин не можете писати кирилицею, та все ж мені дуже приємно, що Ви все одно не нехтуєте, а висловлюєте свою думку, навіть латинськими буквами. (а колись до кирилиці повернетесь чи вже ні? 🙂

      • Латинські букви мені пробачити Вам куди легше, аніж пробачити небажання починати зміни зі себе… Але то – справа Вашої совісті.
        Я з Вами погоджуюсь, бо Ви написали все дуже вірно, нікому не охота самостійно старатись, куди простіше, якщо все за них зроблять. Однак так не буває.
        Але все одно, погодження з Вашим твердженням мене з пантелику не збиває. Я буду продовжувати своє, хай це буде хоч щось, все ж краще, ніж нічого.
        Я буду своє стверджувати навіть якщо я буду однією-єдиною людиною в світі, яка цього прагне.
        Як змінити свідомість людей? Та певно ніяк. Це усвідомлення з часом або приходить само, або “горбатого могила не виправить” – такими і вмруть. Тільки на мою думку краще вмирати людиною, яка чогось прагнула і до чогось старалась, аніж ледарем, що чекав мани з неба. Але це – знову моя власна думка.

      • Vu vse dilute na chorne i bile. Ljuduna moge vse guttia pragnutu do chogos, staratus’, ale na svoe blago, a ne na blago krainu. Ta vzagali “zminutu na krashe” take jakes abstraktne poniattia, jake ja chesno kagychu ne zovsim rozumiju. Scho konkretno zminuvatu na krashe – pofarbyvatu parkan, poprubratu v parku, zrobutu lavku, vidremontuvatu trolejbus za vlastnuj kosht, kupuvatu liku v likarnijach tum ljudiam, jaki ne majut’ koshtiv na nuch…? Ja togo robutu ne budu. Napruklad trolejbus ja b ne zmig vidremontuvatu, a zmig bu pofarbuvatu parkan, schos’ she vidremoñtuvatu. Ale zrazu vunukaje putannia: chomy ce maju robutu ja, kolu tum vsum majut zajmatus’ ti, hto maje tum zajmatus’. I vudno ne odun ja takuj. A nihto tum zajmatus’ ne bude, chu to duge dovgo prujdetsia chekatu, poku htos’ shos’ zrobut’, zato vsi budut kazatu pro jakis’ abstraktni zminu. Vsim nepodobajetsia vlada – tak beru mech, topor idu na smertnuj bij z berkutom, shturmujuchu verhovnu radu, robit’ mitungu, zabastovku. Schob vujtu z rabstva treba bagato krovi prolutu i svoei i chugoji, i ves’ chas gutu v borotbi. A tak navit’ mogete i ne mrijatu, sho vu prujdete na dejaki posadu i budete tam v tij prognuvshij sustemi vukonuvatu robotu chestno, napruklad v podatkovij inspekcii – ta vas prosto vugenut z robotu(znajdut za scho), bo vu ne budete bratu habariv, jake vumagae z verchu nachalstvo; na zarplatu likaria, abo medsestru tak samo ne duge to i proguvesh, ot i prujdetsia, hochesh togo chu ni, prujmatu podiaku i zvunyvachyvatu dergavu, sho vona ne zabezpechula gidni umovu – bo vono tak i e. A schob vujtu z togo pologennia beru v ruku topor, mech, lopatu, vulu i vpered, na smertnuj bij, jak v davni chasu liudu vidvojovuvalu svoju nezalegnist. Ale g tut vunukae putannia: “ja scho odun pidu, i vzagali v mene vdoma ditu, jaki tam povstannia? Ta i vzagali ne vse vge tak i pogano, schob proluvatu svoju krov, zagruzatusia z nachalstvom, krashe sobi jazukom budu chesatu pro zminu, philosofstvuvatu pro te, chto scho mae usvidomutu, a to she z robotu mogna vuletitu, a vdoma ditu…”

        Tak scho odna sprava philosophstvuvatu pro zminu, insha sprava prosto staratus’ ne shkodutu, ne smitutu za soboju, ne psuvatu dergavne majno, ne zlovguvatu slugbovum stanovushem, ne davatu i ne bratu habariv. Ale to she ne znachut’, sho tu prukladaesh zysullia, shob shos’ zminutu, tu prosto ne shkodush.

    • Держава – це два види людей: ті які живуть за рахунок бюджету, і ті які на цей бюджет працюють. Здавалось би аби тим які живуть за рахунок бюджету жилось краще, вони повинні якомога менше заважати працювати тим які цей бюджет наповнюють, але чомусь навпаки – заважають все більше, створюють все нові закони про захист персональних даних і інші дибільні формальності, а потім ще дивуються що жити їм гірше.

      Відповідь
      • Це тому, що ледачі люди прагнуть все більше і більше. Їх не задовольняє, що хтось заробляє – вони хочуть мати стільки ж, але нічого не роблячи. Звідси і весь маразм.

  2. Мда, непрості в тебе стосунки з нашою державою.

    Відповідь
    • Загалом притча хороша, хоч і не зовсім бачу зв’язок між цими тематиками.
      Усе ж, можу сказати стосовно притчі, що я більше притримуюсь ідеї продуктивності та щастя, аніж некомпетентності.

      Відповідь
      • Так, то мабуть скоріше ця притча б пасувала до вашого допису про формальності а ніж сюди.

      • О так, до формальностей вона була б дуже доречною.

  3. vrubli | 14.08.2013 о 23:13
    (а колись до кирилиці повернетесь чи вже ні? 🙂

    Povernus’, kolu zabery z servis-centru svij noutbuk. U mene e sche odun noutbuk, ale tam nema kuruluci. A chogo Vu vurishulu, sho ja mogu ne povernytus’ do kuruluci?

    Ja tilku scho ster kupu tekstu v komentari, scho zaraz pushy, bo zrozumiv naskil’ku vse prosto, a vodnochas duge-duge skladno. Ja prosto namagajus’ ne duvutus’ kriz’ rogevi okyliaru. Ja budu namagatus’ ne nestu nijakoji shkodu za soboju, a mogluvo sche i jakus’ korust’ prunesu. Ot i vse. I bilshe ne hochu govorutu pro zminu.

    Відповідь
    • Та я так не вирішила, то радше був жарт. Ну хіба ви вже виїхали закордон і там не будете міняти розкладку клавіатури, а так то думаю таки ви вернетесь 🙂
      Гаразд, як не бажаєте говорити про зміни, то і не будемо. Не робіть шкоди і вже від цього буде добре 🙂

      Відповідь
      • Tak ja nikudu i ne vuizgav 🙂 U mene zapasnuj nout pruvezenuj z zakordony bez kuruluci. Ot korustujus’ num, poku inshuj v remonti.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: