Жіночі звички, власний досвід у красі та кому важливо сподобатись

Posted on

Ця публікація буде суто в жіночій манері. Якщо чоловічій частині аудиторії цікаво – прошу сюди, якщо ні – не ображусь.
Випадок, що лежить в основі статті стався півтори роки тому – коли ми були з групою в кількаденній поїздці і жили в готелі. Так трапилось, що ввечері я йшла на джаз концерт в дещо дивній компанії.
Того вечора я стояла перед дзеркалом і наводила легкий макіяж, не так часто це роблю, але і то обмежуюсь мінімальним мінімумом.
І тоді моя одногрупниця, що жила зі мною в одній кімнаті сказала:
– Ольга, я тебе не розумію. Ти наводиш макіяж. Зважаючи на те, з ким ти йдеш, для кого красу наводити?
– Знаєш, ти не розумієш мене, а я тебе.
– Тобто?
– Ти наводиш красу «для когось», а я – «для самої себе».
В цьому простому випадку я і бачу значну проблему у поведінці всіх тих жінок, які наводять красу для когось. Чи може бути красивою людина, яка весь час підлаштовується під інших, не маючи власних переконань? Комусь подобається те, комусь інакше – і для кожного показуєш щось окреме, аби сподобатись… Гадаю в такий спосіб неминуче втрачаєш власну особистість.
Ні, я не можу думати, що комусь подобається, коли у мене нафарбовані вії і підлаштовуватись під це, якщо я сама того не бажаю. Я мушу мати власну думку з приводу усього, що мене стосується. А з приводу власного зовнішнього вигляду насамперед.
Тепер ще щодо тих, хто звинувачує мене у відсутності жіночності, через те, що я не так часто взуваю взуття на підборах. Бути на підборах – це, звісно, красиво і все таке, однак підбори вимагають певного стилю життя, якого я поки дозволити собі можу.
Коли життя постійно в русі, коли доводиться бігти – не завжди можеш дозволити собі взуватись у взуття цього типу. І не треба мені заводити байки про те, що неправильно ставлюсь до власного вигляду. Бо коли виходиш вранці о пів на восьму з дому, після чотирьох пар біжиш на якесь репетиторство, а потім женеш на курси і завершується все тим, що ще темними дворами женеш немалу відстань від офісу до найближчої зупинки аби встигнути на останню маршрутку в твоєму напрямку і прилізти додому – тут не може бути і мови, аби озуватись в щось на підборах, хіба ампутувати ноги.
Ще помічаю, що останнім часом у мене своєрідний комплекс – оскільки робота зобов’язує одягатись певним чином, то у вільний час неодмінно одягаюсь інакше. Таке собі нагадування, що попри купу обов’язків мені таки 20, а отож я маю право одягнути міні спідницю.
В цілому, публікацію з переказуванням власного досвіду можна просто звести до одного – одягайтесь як хочете і як вам самим здається красивішим. Особисто я собою задоволена і кохана людина теж мене приймає такою, відтак чхала я на думку всіх тих, що прагнуть прищепити мені свої власні переконання. Я можу з ними не погоджуватись і бути цілком протилежною, проте збережу особистість.
Подобайтесь насамперед собі, лиш тоді можна сподобатись іншим.
22.08.2013

Мабуть некрасива,
Ольга Врублевська

P.S. Пощастило же ж чоловікам – відкрив шафу, що перше випало, те й одягнув 🙂

Advertisements

5 responses »

  1. Вчора ввечері прочитав половину однієї книжки з дизайну ПЗ. Чомусь твоя публікація майже точно повторює викладені там ідеї:

    Some people argue software should be agnostic. They say it’s arrogant for developers to limit features or ignore feature requests. They say software should always be as flexible as possible.

    We think that’s bullshit. The best software has a vision. The best software takes sides. When someone uses software, they’re not just looking for features, they’re looking for an approach.
    They’re looking for a vision. Decide what your vision is and run with it.

    And remember, if they don’t like your vision there are plenty
    of other visions out there for people. Don’t go chasing people
    you’ll never make happy.

    “Getting real” by 37signals

    Відповідь
  2. Марушка

    Цікаво, чи дійсно остання стрічка твоєї публікації являється правдивою:)

    Відповідь
  3. Що заважає жінкам відкрити шафу і що перше випаде, те й одягнути?

    Відповідь
    • По-перше, бо на жінок звалиться значно більше одягу, аніж на чоловіків.
      По-друге, нам треба врахувати щодо одягу:
      а) яка погода;
      б) куди ми йдемо;
      в) з ким ми побачимось там, куди йдемо;
      г) прикинути як буде одягненою людина з якою ми зустрінемось;
      ґ) уявити чи ми повернемось додому і якщо так, то коли саме;
      д) врахувати як саме ми будемо повертатись додому;
      е) і підбираючи одяг треба не забувати, що можуть статись всякі несподіванки.

      Ну це так якщо коротко кажучи 🙂

      Відповідь

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: