Вулиця, до якої не дістатись.

Posted on

Колії

Це не вірші, та все ж…

Паралельності присвячую.

– Добрий день, довідкове бюро, тут кінцева трамваю тринадцять?
– Дівчино, та Ви що! Він уже не курсує давно, а куди вам потрібно дістатись?
– О… Підкажіть, якщо Ваша ласка, а на вулицю Спогадів чим мені добиратись?
– От сказали… Мабуть гостя у нашому місті?
Там з давен нема нікогО, у занедбані те є місце… і туди вже ніяк не доїдеш.
– Як же так? А всі жителі, що там були? Адресу змінили?
– Так, – мікрорайон «Забуття», туди веде вулиця Тих, хто змирились.
Але громадський транспорт туди не їде.
– Без маршруток? А жителі як доїжджають додому?
– О, у них всіх власне авто – розбагатіли, продавши вулицю Спогадів.

– Ну й нехай… я до Спогадів доберусь… піду вздовж колишніх трамвайних колій.
– Даремно. Кажу – шляху нема, розібрали також і колію.
– Мусить бути же спосіб дістатись?
– Якщо хочете – постарайтесь. Двадцять восьмий автобус –
На зупинці Втраченого зійдіть, далі прямо по вулиці Болю,
Тоді вліво – на проспект Непрощенних зверніть,
Згодом парк «Божевілля» от туди – по алеї «Розставань» ідіть,
І побачите хащі – тепер то є вулиця Спогадів.

Чи чекає Вас хтось, що так рветесь туди?
– Та тепер, вже мабуть, не чекають… А колись на тій вулиці гостювала завжди
І мене лиш там виглядали…
– Що було – відбуло. Не вертайтесь туди. То подейкують страшне місце –
Хижий звір там живе – люди Совістю звуть, він харчується людським спокоєм.

Краще гляньте на новий маршрут – прямує до вулиці Фальшивої Долі,
На лице там щасливі усі, досконалі й зразкові
Ось квиток – від зупинки Обману себе – все облиште і не вагайтесь.
– Ні, не треба квитків. Я до вулиці Не Судилось покрокую поволі.
Бо моя душа там, куди їздив трамвай, а моє серце у рамках колії…

29.08.2013-30.08.2013

На вулиці, якої нема,
Ольга Врублевська

P.S. окремі слова виділені курсивом навмисне – аби ніхто не шукав їм співпадінь зі Львовом.

Advertisements

6 responses »

  1. А чому саме 28 – ий автобус, число 28 випадкове?

    Відповідь
    • Ні, число 28 не випадкове. Але воно не з маршрутів, а з днів місяця.
      Число 13 теж не випадкове, то таке собі улюблене число…

      Відповідь
  2. Стільки символізму…

    Відповідь
  3. Оксана

    Дуже образна і емоційна поезія. За душу бере. Мені на вулицю спогадів. Може там хто чекає на мене?

    Відповідь
    • Так, я вклала у ці символи все, що на момент хвилювання мене турбувало.
      Щодо вулиці Спогадів – мене періодично теж тягне туди…

      Відповідь

Написати відповідь до zarazko Скасувати відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: