Бомжування, набридливі питання і складний графік.

Posted on

bdpJN9AsnQoПочуваюсь бомжем. Це якщо беручи з російської «Без Определённого Места Жительства».
Вийшла з дому – 07:30.
Повернулась додому – 22:30
Впродовж 15 годин я розслаблялась:
20 хвилин за обідом в їдальні. (Обід зі серії – наберу чим побільше, щоб потім не відчути голоду, бо не буде часу їсти).
15 хвилин в маршрутці.
Потім ще 2 хвилини в тролейбусі.
І ще 33 хвилини в маршрутці. Розслаблялась вже заледве, бо збагнула, що чуючи діджеїв, які розмовляють українською мовою я мушу задуматись і опрацювати почуте, бо слова в голові зливаються в одну велику нерозбірливу пляму.
Потім я їхала ще в останній маршрутці, яка відвозила мене додому, але розслабитись вже не було зовсім змоги – я стояла ледь жива на зупинці і приговорювала: «де ти шляєшся суча маршрутка
Тому я в моральних пошуках домівки, бо у власній заледве з’являюсь.
І ще я дуже нервова, бо мене дратують всі люди, які задають мені страшенно дурні, надокучливі питання.
Що не трапиться: «а що то ти робиш?», «а чого ти раніше не казала?», «а чого ти туди поїдеш?». БО БЛІН Я НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНА ПЕРЕД УСІМА ЗВІТУВАТИ І РОЗПОВІДАТИ КОЖНУ ПОТРОБИЦЮ МОГО ЖИТТЯ!
Мені то вже так набридло, що тепер в сторону кожного першого, хто задасть мені схожі питання я буду лаятись. Сприйміть за попередження і відстаньте зі своїми питаннями – це надто важкий період.
Графік навчання нормальний. Графік роботи теж. А от життєвий графік складний…
12.09.2013

Страшенно втомлена,
Ольга Врублевська.

Advertisements

7 responses »

  1. щоб не діставали дурними питаннями, я часто вдягаю навушники, але нічого у них не слухаю. тоді розмови автоматично зникають, залишаються лише необхідні)
    все інше рано чи пізно минеться.

    Відповідь
    • На жаль на моїх набридливих допитувачів навіть навушники не впливають. Якщо сильно треба, то хлопають по плечу, або навіть дьоргають за навушник, оце бісить.

      Відповідь
  2. Оль, та най си питають, добре що звертають увагу, цікавляться, ти ж популярна відома людина-блогер, гірше коли ніхто за тебе не згадує…

    Відповідь
    • Ой, ну тут ти перегнув не така я вже й “популярна”. 🙂
      Але таки правда – гірше, якщо ніхто не згадує.

      Відповідь
      • а я про що) радій життю, а люди не впадатимуть у депресії, матимуть чим зайнятися))) щось мене на психолога потягнуло

  3. Сповіщення: Традиційна риска – згадуючи що було… | опосередкована щирість

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: