Потреба в розумінні, отримавши довіру та зберігаючи чужий біль

Posted on

167Характерна риса за якою я найчастіше згадую мого тата – люди любили з ним говорити. Ні, не так. Люди йому довіряли. Люди йому відкривали душу. Він постійно був в оточенні людей, які просто хотіли з ним розмовляти аби звільнитись від душевних тягарів. Його могли випадково зустріти на вулиці і затримати аби розповісти багато подробиць життя. Йому могли телефонувати і годинами розказувати про свої проблеми. З ним домовлялись про зустріч і говорили по душам. Велика кількість людей вважала його своїм близьким другом. Я не розуміла цих відвертих розмов раніше, але з часом зрозуміла. Він був людиною, яка не лише вміє слухати, а й вміє розуміти.
Я збагнула це коли до мене почали звертатись люди з такими самими намірами. Це було дивно, бо зі мною часто спілкуються ледь знайомі люди про найсокровенніше, відкривають подробиці, які часто просто так нікому не скажеш. Чому вони звертались саме до мене мені теж було незрозуміло. Я не є психологом, у мене нема досвіду з багатьох життєвих ситуацій, але тим не менше у мене питають порад і розрад. Це дивне відчуття.
На даний час у моїй голові збережено сотні зображень людей і їхніх емоцій. Я пам’ятаю особисті подробиці приватного життя чималої кількості людей. І згодом я збагнула чому до мене звертаються ці люди.
Люди не лише хочуть аби їх слухали, вони хочуть щоб у потрібну мить коли переривається їхня репліка звучала відповідь. Надто часто ми наче слухаємо людей, киваємо головою, підтакуємо їм, а насправді думаємо про щось своє. Людині, що відкриває душу це зрозуміло, бо якщо відкрив душу і спустошуєш те, що там напекло, то хочеться заповнити чимось іншим – розумінням. Не отримуючи його ти наче і звільнився від тягарів, але пустота теж важка.
Чомусь щоразу коли до мене хтось звернувся з проханням душевно поговорити я не здатна відмовити. Часто я сиджу до пізньої ночі і говорю/відписую людям, які вивільняють мені свою душу. У мене може бути потреба виспатись, але я нехтую нею і віддаюсь відвертості цих осіб. Я не знаю чи здатна їм допомогти, але я завжди попри вислуховування хочу надати моє розуміння. Хочу осягнути і постаратись зрозуміти в чому річ, що причиняє біль, який спосіб цьому зарадити. Адже відкритись комусь, та навіть не надто знайомому дуже нелегко, для цього потрібна неабияка сміливість.
Мені важливо те, що хтось втілює в мені свою довіру. Це хоча б якийсь показник, що не така я вже й пропаща у цьому світі, а маю шанс бути корисною бодай комусь.
Можливо часто ці люди потім і не згадують про мене, хоч і колись мені довірились. Я не отримую подяк чи відзнак. Я просто отримую ще одну дуже душевну, приватну історію чужих емоцій та переживань, які хтось приховує від інших.
Нещодавно до мене знову звертались з проханням поради. Я знову сприймала чужий біль та задушевність.
Тому… дякую тим, хто довіряють мені себе. Я рада, якщо здатна комусь допомогти. Бажаю кожній людині, яка мені колись довірилась простого людського щастя. Я надіюсь, що у вас все буде добре.
Якщо треба поговорити – звертайтесь. Я і так завше мовчатиму про все і всіх.
Дякую вам за віру у мене, ви збагачуєте мою душу.

20.09.2013

Збагачена щирою довірою,
Ольга Врублевська

P.S. Вітаю хорошу людину, прекрасну дівчину та чудового блогера Олександру zarazko з днем народження! Будь такою як ти є: відвертою, натхненною, дивовижною. І багато-багато тобі щастя! Я рада, що знаю тебе.

Advertisements

2 responses »

  1. Дуже дякую, Олю! І я рада знати тебе, рада мати такого от однодумця!!!)

    ПС. Люди добре відчувають одне одного, хоч вони це і не завжди усвідомлюють. І тому якщо люди тягнуться до тебе, вбачають у тобі ту людину, якій вони можуть розповісти відкрито про свої проблеми і знайдуть розуміння, то це дуже немаленький показник 🙂 Тому ота фраза про пропащу – навіть не смій 🙂

    Відповідь
  2. Знаєш, інколи думки про власний занепад підкрадаються у свідомість, тож з цим важко щось вдіяти. Проте так, ті люди які так тобі вірять вселяють натхнення і сили волі.

    Відповідь

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: