Покоління нитиків

Posted on

Спочатку я не була певна чи вірно вказую заголовок, але ні – слово «нитик» таки присутнє в українському лексиконі, походить воно від слова «нити», себто постійно скаржитись і висловлювати невдоволення.
Задум цієї публікації виник десь з тиждень тому, коли я прогортала стрічку новин у соц.мережі «фейсбук» і цілком випадково помітила статус однієї колишньої італійської одногрупниці. Дослівно не пригадаю, але йшлось там на тему: от як було чудово ходити на навчання, тоді ми жили класно, я так скучаю за тим часом, бо тепер коли ходиш на роботу в житті все суцільний жах, начальство дістало і все шкереберть.
Ця безглуздість потрапила мені в очі з однієї-єдиної причини: я ту одногрупницю добре пам’ятаю. Вона кожнісінький день проведений в інституті нила, жалілась і нарікала. Кожен божий день одне і те саме. Мовляв та як нас всі завалюють, та цього вивчити не можливо, а це нам взагалі не потрібно, а отой викладач просто козел, я йому чимось не сподобалась і він мене валить спеціально… кожного дня лунало те саме. Про її соціальну мережу казати не буду, бо завжди її обминала сотою дорогою, адже вона і там виливала море негативу.
Тепер ба бачте, вона скучає. Тепер її дорікання скеровані на роботу. Гадаю, так триватиме до пенсії, а під час пенсії вона знайде собі причину ще на що скаржитись.
Насправді я наводжу в приклад лиш один конкретний випадок, хоча таке всюди і скрізь (причому зауважте – скрізь в буквальному сенсі: і в Італії, і в Україні, будь-де).
Нас виросло масове сіре покоління нитиків! Всі тільки на все скаржаться, ниють як їм важко, наговорюють на інших, шукають у всьому негативу, бідкаються на проблеми, які відверто кажучи, не є вже таки вагомими, і скиглять, вічно скиглять!
Так от, мої любі, досить вже нарешті! Заткніть свою пельку і припиніть на всіх жалітись! Кожна ваша проблема – у вашій голові! Не подобається щось? То бери і змінюй! Тобі важко? То працюй на собою, вдосконалюйся і шукай способу вирішення своїх бід, а не стій на місці розпускаючи нюні! Натриндітись встигнете потім, зараз дійте, аби якось покращитись, а не скиглити!
І врешті-решт – полюбіть життя! Бо ви фігові, а не воно…
Чесне слово, інколи так остогидає слухати всі ті нюні навколо! Хоч би хтось щось робив, а то всіх жаліти треба. Кожному першому нелегко живеться, але треба щось робити, а не нити!
26.09.2013

Без належності до покоління,
Ольга Врублевська

P.S. Сьогодні одній дуже хорошій людині, моїй вірній подрузі, яка впродовж життя мене супроводжує, підтримує, розраджує та надихає виповнюється 20 років. Оля, вітаю тебе і дякую, що ти в мене є…

Advertisements

7 responses »

  1. +100500. Я останнім часом перебуваю у зростаючому шоці від стрічок у своїх соцмережх – це вибачте капець повний, у всіх осінь, сумно, самотно, немає кому сказати *рожеві соплі*, бла бла бла. От реально, це ж не те що в них якісь там серйозні проблеми, які вимагають втручання чи допомоги. Просто це вже як закон поведінки – понити у соцмережі, понити у житті, щоб хтось написав, що йому, вибачте, не насрати на автора. Таке враження, що усі жаліються, бо глибоко у душі бояться, що всім начхати на них. І єдиний вихід викликати бодай якусь реакцію – скиглити.

    Відповідь
  2. знаю буде не в тему, але напевно тут дечого бракує=)
    “, а стій на місці розпускаючи нюні!”

    Відповідь
    • Я щось зовсім не зрозуміла після якої саме фрази Ви хотіли б додати свою…

      Відповідь
      • Там де жирним шрифтом виділено мало би бути: а не стій на місці розпускаючи нюні!

        Не вміють люди цінувати те, що є. Я, якщо у мене виникає бажання понити, то одразу згадую про той факт, що я б міг опинитись в набагато гіршій ситуації, могла б бути війна, голод… та мало ще чого можна собі нафантазувати, а так хочаб є що їсти і є де спати і не натрапиш на міну яка відірве тобі ногу. Та й нікому не цікаві люди, з яких іде негатив, від таких стараються триматись подалі. Хоча буває таке, що настільки все дістане, що тяжко промовчати то можна тоді і випустити трохи пару, але не робити себе при тому бідним, нещастним і знедоленим.

      • Дякую, що вказали на помилку… Пишучи вночі часто і не помічаю…
        Як завше, погоджуюсь з Вами -варто радіти тому, що є.

        І ще:дякую, що читаєте. А то вже тривалий час не було Ваших відгуків, я й подумала, що Ви більше до мене не навідуєтесь…

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: