Стосовно невипадкових випадковостей

Posted on

Я інколи запитую себе щодо випадковостей і того наскільки вони випадкові. Мені значно легше повірити в те, що відбувається все згідно якихось розкладів вищих сил, за якоїсь долі таке має ставатись, аніж повірити, що просто так може співпасти. Та ні, збігів обставин не буває.
Інша річ – відбувається те, що ми просто не здатні аргументувати.
Інколи трапляється – чекаєш пів року на випадкову зустріч. Бо нема як з людиною зустрітись і думаєш, що от було б добре якось навіть випадково, а все ж побачити. І в прохожих бачиш щось схоже до тої людини, а ні, то не то. І коли врешті-решт погоджуєшся, що Львів таки місто не для випадкових зустрічей, коли собі думаєш, що не треба нікого тобі бачити, навіть тим більше якоїсь конкретної людини – то тоді несподівано зустріч таки трапляється. Дивина та й годі.
Інша річ буває – чому так? Їдеш собі зранку в маршрутці, поглядаєш на годинник і розумієш, що на пару вже запізнишся. Виходиш на зупинці і якось зовсім не спішачи крокуєш до університету. Ідеш собі, думаєш своє, слухаєш музику і помічаєш краєм ока як машини поруч сигналять. І звертаєш увагу на ті машини, а тоді раптом помічаєш щось таке від чого тобі очі на лоба лізуть «як же так?!» А далі заспокійливі думки, які зовсім не заспокоюють, бо то ж треба таких випадковостей!
Але твій день триває, залагоджуєш усі справи,  береш потрібні довідки, зідзвонюєшся з начальством, словом, справи оточують і врешті-решт вільна хвилька.
Йдеш на зупинку громадського транспорту, бачиш зелене світло світлофора, пришвидшуєш крок, от-от вже дійдеш! Не встигаєш, хоча можна було б ще перебігти, проте таки зупиняєшся на червоному і залишаєшся на цій частині вулиці і все задля того, щоб знову помітити те, що здивувало ще вранці.
Після того, як співпадіння відбулось вдруге мимоволі думаєш: «Боже, та що ти коїш? Я звісно зараз фізично знаходжусь на Кульпарківській, поруч божевільні, але такі випадковості мене до неї і морально доведуть».
Коли випадковості повторюються постійно, чи є сенс вважати їх випадковостями? Коли поспіль натрапляєш на щось в житті, що вважаєш своїми граблями, то 50% випадків з граблями поступаєш згідно неправильності, але це не діє і 50% випадків поступаєш згідно правильності, аби ці граблі таки щезли. Згодом виникає потреба задатись питанням: а чи граблі це? Якщо щось повсякчас і зі закономірністю в житті повторюється, оминає всякі лиха і таки знаходить спосіб аби в твоєму житті траплятись – то чи це граблі? Може вже просто треба прийняти те, що відбувається і співіснувати з тим, а не вести постійну боротьбу? Може якщо воно весь час повторюється, то таки цьому присутність в твоєму житті?
Мені зараз як ніколи складно описати процес моїх думок. Часто буває, що з нами відбувається щось на перший погляд (та і на другий теж) зовсім неправильне. І ми цього не хочемо допускати, але вони – ці випадковості, значно сильніші і продовжують повторюватись. От і запитую себе: а може вони повинні відбуватись?
Я б залюбки приймала всі обставини, випадковості та граблі і навчилася б з ними співіснувати, але не все залежить тільки від мене…
27.09.2013

Написала не випадково і тішусь випадковостям,
Ольга Врублевська

Advertisements

10 responses »

  1. За допомогою випадковостей Бог зберігає анонімність.

    Відповідь
  2. Випадковостей не існує, існують непізнані закономірності.

    Відповідь
  3. Сповіщення: Шарф зі запахом спогадів | опосередкована щирість

  4. Сповіщення: Традиційна риска – згадуючи що було… | опосередкована щирість

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: