Перекладацький дебют та перукарське мистецтво.

Posted on
Марко, я, Колет та Майкл

Марко, я, Колет та Майкл

Горло заговорило і то був дебют. Але по порядку.
Горло я полоскала теплою водою зі сіллю, подекуди теплим ромашковим чаєм. Окрім того споживала багато меду (в чаї і навіть так), також допомогли спеціальні льодяники.
У вівторок вранці, 1-го жовтня щойно розплющивши очі я заговорила. Голос був! Чіткий і без хрипоти. Отож одягнувшись я поїхала в «до чорта на кулічики», тобто аж в готель «Рамада», що у Зимній Воді.
У тамтешньому конференц-залі проводився семінар провідного стиліста Майкла Маренко. Прийшла, познайомили і одразу до справи. Почали обговорювати найдрібніші організаційні питання, про що йтиме мова, на що зосереджуватись.
«Запам’ятай, ти – моя тінь. Для тебе не буде існувати нікого крім мене, я ходжу, а ти за мною. Я буду твоїми очима, а ти моїми вухами і ротом. На сьогодні ми з тобою одне-єдине, ти не маєш звертати увагу ні на кого, окрім того, що я кажу
Семінар полягав у перукарській справі. Майкл робив стрижки різними техніками, показуючи двомстам перукарям з усієї України майстерність цієї справи.
Сцена, крісло для мене праворуч. Ми починаємо. Майкл сказав короткі слова вступу, я вклинююсь одразу за ним. Його мікрофон тихіший, ніж в мене, тому я перекладаю його речення, які він ще недоговорив. З одного боку я кажу українською, з іншого боку я вже запам’ятовую, що він продовжує казати італійською. Швидкість мови м’яко кажучи страшенна, тому що він стриже і розмовляє одночасно, треба встигати перекласти «погляньте на ось це пасмо» поки він показує саме на це пасмо.
Перший день сталась технічна проблема. У готелі вибило світло. Мікрофони, відповідно, не працюють. Майкл не може переривати свій семінар. Один його  погляд на мене і я розумію, що треба роботи. Стаю з-заді нього і кожне слово, що він вимовляє гучно перекладаю. Горло тоді було трішки на грані. Але світло відновилось і я повернулась на мою позицію.
У ці години, скажу чесно, я відчувала, що окрім нього для мене в цілому світі нічого не існує. Існувала тільки стрижка моделі, перукарські техніки, положення ножиців. Достатньо було кілька годин, щоб навчитись розуміти його погляди. Коли підійти, що треба просто вислухати і не перекладати, на чому треба зосередити увагу публіки. Перекладала я від першої особи. «Я зробив, погляньте, що я тут робитиму» і т.д., оскільки на переклад у мене були лічені секунди і мозок слово видавав одразу, без спроби задуматись: «погляньте, що він робить».
Далі обідня перерва. Коротенька пауза. Майкл був постійно дуже ввічливим і люб’язним до мене: «Ольга, я дам собі раду англійською. Ти перепочинь.» Далі, як виявляється, на фуршетному столі їжі не залишилось (українська голота все проковтнула, геть до того, що з бутербродів з шинкою познімала шинку, залишивши скибку хліба). Стою зла, подати мені якийсь обід нікого не цікавить.  Підходить Майкл, далі крик. Його обурює така організація і що ніхто не передбачив, що працівники мають харчуватись окремо. Заява чітка: «якщо впродовж 5 хвилин Ользі не принесуть поїсти я відміняю семінар не лише сьогодні, а й завтра». Як наслідок навколо мене всі заметушились. «Майкл, тобі не треба було аж так реагувати через мій обід…», «Ти себе недооцінюєш. Толку мені без тебе тут? Якщо я говоритиму, а мене ніхто не зрозуміє? Якщо ти будеш зла і несита толку тобі буде тут говорити? Тому від твоєї вдоволеності напряму залежить проведення усього :)»
Після обіду було складніше. До Майкла приєдналась його асистентка Колет, яка розмовляла лише французькою і ламаною англійською. От цю англійську і довелось перекладати. Але справились.
До завершення дня ми з Майклом були вже друзяками. Розумілись з пів слова, по погляду бачили що і до чого. Відпустили мене після 8-ми годин перекладу, аби поберегла горло на другий день.
Як наслідок цього дня можу сказати: перукарство – то дійсно мистецтво. Майкл по волоссю ножицями водив так тендітно наче він малює пензликом. Вперше в житті я побачила як то: «підстригтись, але зберегти довжину волосся». Незбагненно, але реально.
На другий день семінару, у середу 2-го жовтня, було дещо простіше. Ранок почався з того, що тепер уже не «клієнт-стиліст Майкл», а «друзяка Майкл» зробив мені укладку волосся поки ми обговорювали організаційні питання.
Згодом розмова з новими моделями. Цю я буду стригти ось так і тут я видаю:
– back cutting; – Майкл мені:
– звідки ти знаєш?
– Я побачила як ти розташував ножиці, так ти їх ставив вчора коли стриг цією технікою…
– Цікаво, а якщо ось так, як це зветься?
– Це буде round layer…
– А ти швидко вчишся!
– У мене найкращий вчитель 🙂
На другий день семінару було ще більше розмов і були вони ще швидшими. Тому в обідню перерву (де про мене на цей заздалегідь подбали) я випила два чайничка чаю.
Після обіду до Майкла знову приєдналась його асистентка Колет з її англійською мовою. І тут сталось щось незбагненне. Я чула, щоб людський мозок діяв незбагненно, але щоб таке.
Було все ось так: стоїть Майкл і говорить італійською, поруч біля нього Колет і говорить англійською, перекладаю двох одночасно. Тоді з-заді мене стали дві якісь жіночки, які говорили між собою російською. Мозок старанно старався перекрити ці потоки лишнього, але воно одлунювалось. Виникло бажання обернутись і стукнути їх обох мікрофоном по голові, але часу не було. Мова Майкла і мова Колет пришвидшується, переклад відповідно теж. У мене починає плавитись все перед очима, я вже не бачу нічого, тільки сприймаю мови і перекладаю їх, здається я була близька до втрати свідомості. До тями повернула тиша. Майкл і Колет дивляться мовчки шоковано на мене, я глянула на публіку, але там все нормально, Майкл питає:
– Ольга, що ти їм переклала? –  Відмотую в голові, як на плівці останні речення українською і перекладаю їх на італійську:
– Я їм сказала, що […], щось не так? – погляд Майкла стає ще ширшим і здивованим:
– Та ні, Ольга, все правильно. От тільки суть в тому, що на останніх реченнях Колет говорила до мене і перейшла на французьку… як тобі це вдалось? Ти що, не помітила зміни?
– Я… я… я чесно не знаю…
І справді: я не знаю, що таке сталось. Французька хай навіть і схожа чимось з італійською, але ж не так…
Кінець семінару. Нарешті. Мозок повільно закипав. Мені у подарунок безкоштовна стрижка (найдешевша стрижка в Майкла коштує 100 євро, моя оцінюється десь так у 300 🙂 ). Говорю з Майклом та Марком, хлопцем-італійцем, що монтував відео зйомку.
– Я була така рада знайомству з вами! Надіюсь ще побачимось…
– Марко, ти чуєш? Ти чуєш, що вона сміє казати? «Надіюсь»! Я вже спланував, що моя співпраця з Україною буде відбуватись через неї, бо вона швидко вчиться і розуміє мої методики, я вже вважаю її людиною нашої команди, а вона «надіється»! 🙂
– І ще одне: як тепер бути? Після знайомства з тобою я не зможу просто так піти до будь-якого перукаря…
– ну то пам’ятай, що ти завжди ласкаво запрошена до нас в Париж 🙂 Будемо там стригти безкоштовно 🙂
Словом, прощались ми вже друзями…
Те, як я почувалась вчора ввечері неможливо описати.
По-перше, я не знаю якою мовою думав мій мозок. Це дуже складно пояснити, але в мене там наче був тягар. Якщо виникала думка українською, не встигла я її додумати, як я вже перекладала її на італійську і навпаки, адже після двох днів по 8 годин поспіль мозку важко переключитись.
По-друге, вчора подумки я називала себе перукарем. І мені усюди мерещились ножиці і пасма волосся.
По-третє, найгірше. Я почала думати про себе в чоловічому роді. «Я прийшов, я зробив, я поїв…»
Тому я завалилась спати, але напружений мозок видавав надто неспокійні сни, які теж перекладались з однієї мови на іншу.
Втомлена, я не пішла сьогодні на пари. Совість мучить, але відчуваю, що я ще не достатньо відійшла аби поринути з перукарських перекладів в економіку.
А так, то досвід роботи був звісно чудовий.
Якось наостанок я б хотіла зазначити, що вдячна іноземцям: Майклу, Колет, Марку. Технічній підтримці: Андрію та Ростику, за швидку реакцію і оперативність. Барменам: Павлу, Назару та Андрію за якісний і швидкий сервіс і за ті жарти, які веселили мене під час обідньої паузи.
03.10.2013

Пер…укар, ой ні, перекладач, 🙂
Ольга Врублевська

P.S. І ще хочу зазначити: мої читачі найкращі! Стільки людей відгукнулись з порадами щодо лікування горла… безмежно вам дякую, що ви в мене є!

Через кілька годин після написання публікації я знайшла це фото в мережі.

Advertisements

16 responses »

  1. “round leyer”, часом не пишеться як “round lAyer”? 🙂

    Ну й вітаю з успіхом! А фото зі стрижкою чи без?

    Відповідь
  2. Університетська викладачка англійської вважала, що англійська і французька схожі. Може як середнє арифметичне між Англією і Італією в тебе получилася Франція? 😀

    Насправді, коли мозок «в темі», він може видати ще й не такі фокуси 🙂 Не здивуюся, якби вони на китайську перейшли, а ти продовжила перекладати, просто тому, що на той момент ти вже думала так само як вони.

    Відповідь
    • Смішно щодо середнього арифметичного, однак мабуть твоя правда: вникнувши у їхні думки і витіснивши усі власні думки мабуть і спричинило таку цікаву діяльність мозку.

      Відповідь
  3. お疲れ様です!
    Думаю, що тобі це посильно хД

    Вітаю, з маленькою перемогою!

    Відповідь
  4. Ну що, вітаю тебе з успішним проектом, і я думаю, що ми ще не раз у цьому блозі прочитаємо про подібні! 🙂

    Відповідь
  5. От це ейфорія! Вітаю, ти велика молодець!!!

    Відповідь
  6. який чудовий цей Майкл! і взагалі, таке фото щире і приємне. вітаю, це неабияке досягнення – показати себе справжнім професіоналом)

    Відповідь
    • Дякую за вітання, то справді було відчуття досягнення!
      Мені теж це фото дуже сподобалось, вийшло воістину щирим. 🙂

      Відповідь
  7. У мене було так пару разів, що дивлячись якусь передачу на англійській у напівсонному стані, коли одне око наполовину відкрите, а інше вже спить, сприймав ту передачу так, наче вона була озвучена на українській мові, рівно до того моменту, поки я не усвідомив, що вона на англ.

    P.S.
    Приєднуюсь до попередніх привітань, і правильно зробили, що не пішли на пари, бо після такого думаю дуже тяжко було б сконцентруватись, та і після того всього можна себе трохи і побалувати.

    Відповідь
  8. Сповіщення: Традиційна риска – згадуючи що було… | опосередкована щирість

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: