Виставлення любові на загальне бачення.

Posted on

Коли проїжджаю в маршрутці чим раз тим частіше мимоволі помічаю, що на якомусь похилому паркані красується кривий запис про те, що хтось когось любить. Подекуди такі записи з’являються на тротуарах. Ну ще є також унікуми, які їх пишуть на сміттєвих баках, але ці випадки вже й навіть коментувати не треба.
Просто помічаючи це виникає здивування: «Блін! Це що – реально комусь приємно? Щоб твоє ім’я криво написане на огорожі виникало роздратування людей, яким ця огорожа належить?» Невже справді приємно висловлюватись на тротуарі, де всі проходячи витруть ноги?
Як на мене – це абсурд.
Причину таких гучних виголошень любові можу бачити у два способи.
Перший випадок: людина, якій адресовано послання сама того хотіла, аби мати чим похизуватись перед іншими. В такому випадку ця нещасна хвора на безглуздя, і не звинувачуйте мене в цинізмі – я дійсно не усвідомлюю чим хвалитись, якщо об почуття до тебе інші витирають ноги, або ще й мають клопіт, бо то треба вичистити.
Другий випадок, стосовно людини, що пише про любов. Тут мені здається автора сповнюють не так відчуття до людини, як бажання показати всім іншим – «погляньте, що я зробив, я здатен на такі вчинки».
Так чи інакше, а причина в кожному з випадків типова для сьогодення і зветься вона – показуха.
Та ні, ще куди не йдуть якісь там вчинки на зразок пісні, масові заходи, тощо. Тут людина прикладає старань і роздумує чим би справити враження. Але банальний кривий запис! Мені всі ці вчинки хочеться звести до одного:
Любов – це не щось, що треба виставляти на загальний огляд і чим хизуватися перед іншими. Це не сфера життя, якою треба ділитись з кожним стрічним.
Якщо у вас є почуття – висловлюйте їх особисто, а не через примітивні написи. Найважливіше в житті говориться пошепки, а не гучно горланиться перед усіма. Про що ви кажете всім людям, якщо вам бракує сміливості сказати це дивлячись в очі близької людини? Задайтесь цим питанням і будьте сміливіші – ваше щастя тільки ви можете збудувати.

«Не кричіть, говоріть пошепки.
Можливо, трохи менше буде брехні.
Власним готовий заприсягтися досвідом,
Шепіт – найгучніший крик душі… ©»

 

16.10.2013

Людина, що ховає особисте,
Ольга Врублевська

P.S. Рідкість публікацій зумовлена неякісною роботою провайдера – так, наче вони хочуть, аби я менше часу проводила в інтернеті…

Advertisements

2 responses »

  1. на дорогах нехай би собі писали, але на домах – зась….

    і ще, люди забагато кидають слова на вітер, краще би на ділі показали)))

    Відповідь

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: