«Земля – не курва, щоб її продавати!» ©

Posted on

Останній Гречкосій - 19.10.13Гучні слова в заголовку статті не є моїми. Вони з п’єси Ореста Огородного «Останній гречкосій», яку я вчора відвідала театрі Заньковецької. Коли знайомі питались мене на яку виставу я йду і я відповідала «Останній гречкосій» мене запитували про що вистава. А я казала, що не знаю, що йду лиш тому, бо то п’єса Ореста Огородника і тому що про неї хороші відгуки. Я хочу і вам надати мій відгук аби і ви пішли на неї поглянути – бо вона того варта.
Жанр – трагікомедія, хоча я б таки більше схилялась до трагедії. Спостерігала уважно, а під кінець таки не втрималась і заплакала. Ні, у виставі не було смертей, бід чи низки драматичних історій, які б мали викликати сльози глядача. У виставі була правда. Правда про мій народ в якого відсутнє почуття справжніх цінностей, національної гідності і любові до власного. Правда про людей, які не хочуть працювати, а звинувачуючи всіх і все навколо деградують. Правда про людей, які хочуть збагатитись миттєво, не прикладаючи до того жодних зусиль. Правда про людей, які продадуть найрідніше – домівку, землю і родину аби збагатитись. Правда про нас, тому і плакалось…
Щодо сюжету. Українське село, змальоване надто реалістично – люди похилого віку, які виживають і важко працюють, та інші особи, що спиваються і зовсім не працюють. Перед нами постає українська сім’я – старший чоловік з дружиною та їхня вагітна донька, одружена з піяком. Обумовлюються їхні проблеми і поступово поширюється чутка, що голова сільради скуповує землі, однак голова сімейства проти такої думки. Йому це незбагненно – ці землі йому дані його предками, він них тяжко працює, це колиска його роду, тут родились його діти – як їх продавати людині, яка хоче вчинити якийсь бізнес? Його довго вмовляє сусід-піяк, а той йому зі запалу:  «Земля – не курва, щоб її продавати!» (публіка вибухає оплесками). Дія продовжується…
Приїжджає з міста інша донька зі сім’єю. Поступово з розвитком подій ми довідуємось, що донька домовилась аби батько продав усі свої землі «від стовпа до стовпа» народному депутату за кругленьку суму. Батько проти, та от і сам депутат навідується. Ми дізнаємось, що донька вже встигла взяти велику суму в завдаток і потратити всі гроші, тож якщо все не продати сума до повернення буде більшою. І от вже депутат починає висловлювати серйозні погрози…
Батько висловлює довгий повчальний монолог. «Нічого ви так і не зрозуміли… він хоче цю землю, щоб через триста років тут його правнуки його згадували… а ваші правнуки? Вони на якій землі будуть? Ви ж свою віддаєте чужим. Гроші, а що ті гроші – папір! Засадіть землю, зберіть урожай і матимете гроші! А ви хочете все і зразу. Вам ті гроші так просто прийдуть, та ви ж їх за рік потратите! А земля – земля буде!… Бог сотворив Адама з-землі, а тепер Адам цю землю продає… то кого він продає? Себе!…» Слів було багато і усі вони торкались серця.
Наприкінці п’єси просто таки губишся в здогадках… як поступить головний герой? Підкориться вмовлянням родичів чи ні? Продасть чи ні? Підпише чи не підпише? Розв’язка неочікувана…
овації для Януша ЮхницькогоПо завершенню публіка миттєво зірвалась на ноги для оплесків. Гра була досконалою. Я особисто дуже рада, це вже третя вистава, яку я бачу за участю Януша Юхницького, дуже його поважаю і захоплююсь творчістю цього актора.
Після вистави мала навіть суперечку про те, чи правильно чинить головний герой чи ні. Але я з ним погоджуюсь. Мені перед очима стоїть старенька хата мого дідуся в селі і я розумію, що які б гроші не давали за ті землі я б теж не могла продати. Є безцінні речі в світі – це те, що рідне.
Додаю два знайдені в інтернеті відео-уривки з вистави. Перший – початок вистави, другий – кінець. Однак нехай друге відео вас не вводить в оману – воно не вказує на завершення п’єси, інтрига розкривається в останні хвилини…
Як висновок: КОЖНОМУ не те що рекомендую, а НАГОЛОШУЮ ПІТИ ПОГЛЯНУТИ. Поглянути і ЗАДУМАТИСЬ.
І ще, може вже хтось бачив – будь ласка, відгукніться – які ваші враження від цієї вистави? Як би ви поступили на місці головного героя? Продали б землі чи ні? Цікаво довідатись думку інших.
20.10.2013

З любов’ю до театру, до землі, до всього, що рідне,
Ольга Врублевська

Ймовірно вас також зацікавлять інші, не менш чудові, п’єси Ореста Огородника, рекомендую:
вистава “Криза” – Життя – театр. Враження від «Кризи».
вистава “Блазні мимоволі” – Театр як життя: перебільшена брехня та мимовільне блюзнірство

Advertisements

12 responses »

  1. На місці героя вистави я б точно би не продавав, і я згодний з кожним його словом. Але я людина, яка виросла в місті і в селі була 3 рази і то, ще в ранньому дитинстві. І я знаю, що більшість людей, які живуть в місті розглядають ту землю як ресурс в першу чергу, мало для кого вона значить щось більше ніж ресурс. То для них як дачна ділянка. Вони на ній не росли не жили, і скорше всього і не будуть вже жити. Вони вже свій вибір зробили, або за них зробили вибір батьки, які виїхали з того села. Тобто перебравшись в місто, вони зробили вибір в сторону технічного прогресу і цивілізації. І для їхніх дітей та земля вже не є колискою, це просто ділянка, яка є десь там у селі, яка рано чи пізно всеодно продасться. Але справа у тому кому продавати. Якщо вже продавати, то тим, хто буде використовувати ту землю з користю для українського народу, а не олігархам чи іноземцям.

    Відповіcти
    • В тому і суть – справа в тому кому продавати, якщо продавати. Я б теж не продавала.
      Але не обов’язково встановлювати вирок “люди в місті – значить прихильники лише технічного процесу і цивілізації”.
      Хай навіть люди там мають дачі, де живуть спогади – це краще, аніж олігархи там мають будувати свої басейни за кошти народу.
      Так, земля має бути використана з користю!
      До прикладу, біля мого села двоє чоловіків скуповують та орендують землі – три роки тому їм пощастило розбагатіти і вони розпочали там свій агро-бізнес – як наслідок зараз вони засаджують поля і вигідно продають продукцію. Я цілком “за” їхню діяльність – люди мого села і ближніх сіл мають роботу. Люди середнього віку, яким роботу найти було нереально мають зайнятість, молодь теж влаштовується на роботу і за цілком сприйнятливі умови та зарплату, ось і якісне використання земель на користь народу!

      Відповіcти
  2. Але я не розумію, до чого були ті цитати Азарова? І хоч я виставу не дивився, але щось підказує мені, що той пан зібрався того депутата зарізати, чи заколоти судячи з того, що він закочував рукава і не знаходив собі місця, тобто видно було, що він зібрався на якісь радикальні дії. І ще та пісня Океану Ельзи… Не зрозуміло що саме хотів сказати автор вистави, чи може він хотів вказати пальцем, в данному випадку на владу, що треба “мочити” “біло-голубих”, бо то вони у всьому винуваті? Я ще раз повторю, що я згоден з його словами, бо як ще може казати людина, яка на тій землі все життя прожила. Будучи на його місці я б і сам нізащо б не продав, бо я на ній живу і буде що передати у спадок. Але як мають казати ті, які вже давним давно живуть і працюють у місті, а не пиячать в селі? Тобто ще раз кажу, що люди вже свій вибір давним давно зробили, а тут і далі автор чогось вважає, що всі мають жити у тому ж вимірі, що й головний герой, але не живуть, бо всі продалися і погана продажна влада. Що робити з тією землею людині, яка їй дісталась у спадок, але на ній не жила, а якщо жила то давно. З тих уривків мені здається що не на тому акцент автор зробив. А акцент треба було робити на тому, що не треба ту землю продавати кому попало і під що попало, а як зробити так, щоб вона приносила користь людям і далі, і не простоювала даремно.

    Відповіcти
    • Цитати Азарова свідчать про те, які “покращення” та “стабільність” нам навіюють коли насправді ситуація плачебна. Вони вмикаються коли вистава доходить до розпачу і кульмінації – людині кажуть, що вона є ніким. А на фоні цих реальностей нам пропагандують “жити краще-веселіше”… Сталін ще так казав, що прикро…
      Ця пісня “Океану Ельзи” вмикається і на інших виставах Огородника – вона вказує на актуальність зображених подій і те, яким є час в якому ми співіснуємо.
      Яке саме завершення вистави дозвольте Вам не казати – ану таки підете поглянете 🙂
      І я не погоджуюсь щодо виміру, який ви описуєте. Не йдеться про продажних людей. Так, людина, якій земля дісталась у спадок в праві її продати, аби зробити там дачу. Але тут показувалось як донька, що батька роками не навідувала вирішила нажитись на його маєтку. В цьому випадку ми продаємось. Коли не не хочемо працювати за гроші, а спокушаємось на статки інших, щоб гроші нам миттю звалились на голову.

      Відповіcти
  3. Теж вважаю що у виставі неправильно розставлені акценти. Людям потрібно дати свободу робити все що не обмежує свободу інших людей. Курвам потрібно дати свободу продавати себе, якщо вони хочуть бути курвами. Курв не можна продавати, якщо вони цього не хочуть, бо це обмежує свободу курв.

    Землю можна продавати, тому що вона земля, вона не жива і їй все одно кому вона належить.

    Чого не можна робити – так це продавати те що тобі не належить.

    А ще, головний герой якось занадто переймався землею. Настільки, що не зміг нормально виховати дітей. А його діти настільки переймались грошима і тим як би то бути білими людьми, що не змогли виховати своїх дітей і пристосувати їх до світу що змінюється.

    Олігарх тупий. Такі тупі люди не можуть стати настільки багатими. Як можна рік планувати покупку землі, навіть не подивившись що це за земля і не зконтактувавшись з власником? І як можна давати такий величезний завдаток комусь, в кого навіть документів на цю землю нема?

    Наступне. Вистава не може насадити справжні цінності, тому що показують її в місті. Де пропагувати любов до землі безглуздо. Ну добре, я як міський житель дізнався що гени мої в землі, а тіло на асфальті, і моя нація від цього вимре. І що тепер? Накупити книжок з агрономії і повернутись в село? Ага, зараз.

    За сучасних методів сільськогосподарського виробництва, одна людина може обробляти набагато більше за 3 гектари землі, тому існування стількох селян вже не є необхідністю.

    Відповіcти
    • Так, людям у місті треба показувати моральний вибір чим ту землю забудовувати – школами, бібліотеками і лікарнями, спортмайданчиками, або бордель чи ще щось типу того і як це вплине на підростаюче покоління. Щоб депутати задумались. Я так і бачу кінцівку вистави, як синок депутата попав в ДТП після того, як під дією якихось наркотиків виїхав з борделю на машині, купленної його татом, який отримав хабаря, за те, щоб дати дозвіл на будівництво борделю.

      Відповіcти
      • Олександре, тут розвелась палка дискусія з того, що нас мають навчати в школах, інститутах і т.п.
        Так. ви правильно кажете, це варто показувати. Але людина йде в театр на ВІДПОЧИНОК, а не на лекцію з використання набутих нею земельних ресурсів. Тут була спроба донести до народу якісь цінності і автор передав їх у свій спосіб. Наша справа – трактувати і бути свідомими людьми.

      • Ну я подумав, що такий сценарій буде більш адаптованіший до місцевого жителя. Але я зрозумів, що я неправильний висновок зробив з тих двох уривків на ютубі. Так що не буду сперечатись 🙂

    • Перш за все дозволь звернути твою увагу на “Олігарх тупий”. А далі будь ласка згадай хто в нас президент і помисли вже тут сам… Президент-депутат… яблучко від яблуні,як то кажуть…
      Щодо свободи людей і надання їм свободи… Я хочу купляти довідки, дипломи, і т.д. і т.п., я ж цим твою чи чиюсь свободу не обмежу? Але ж ні – бо співіснуватиму я в суспільстві, де придбане мною буду використано, отже питання значно тонше, аніж просто свобода робити що заманеться.
      Щодо землі – не погоджусь. Землі все одно, але ЛЮДЯМ, ЯКІ ЇЇ ПРОДАЮТЬ НЕ МАЄ БУТИ ВСЕ ОДНО. Бо за те, що потім буде на цій землі вони матимуть відповідальність.
      Суть не в тому чи головний герой найкращим чином виховав дітей. Не завжди це вдається. Інколи батьки і діти – протилежні люди. В мене вся родина хотіла аби я лишилась закордоном, але я повернулась в Україну, то що – звинувачувати мою маму, що вона мене не виховала? Батьки – батьками, але згодом у житті кожен робить свій вибір.
      Щодо твого “повернутись в село” – мені це звучить банально. Якщо ти – людина міста, таки розумний і технологічно розвинений і маєш землі в селі – придумай як вкласти твій розум в розвиток твоєї країни. Навіть в землю чи в будь-що. Посприяй.
      От вона цінність – не продаватись за мільйон доларів, які легко прийшли і легко підуть, а прагнути чогось вищого і кращого!
      “існування стількох селян вже не є необхідністю.” ну так, віддамо все машинам під переробку, а з людьми що робити? В нас же є комп’ютери, люди зараз нікому не потрібні!
      А я з таким принципом не погоджуюсь. Не всім бути програмістами, юристами, інженерами. Для селян місце є, хай тільки людям це буде до вподоби.

      Відповіcти
  4. Пінгбек: Традиційна риска – згадуючи що було… | опосередкована щирість

  5. Пінгбек: Як і заведено… | опосередкована щирість

  6. Петро Воробець

    Вистава брехня побудована на недостовірних фактах, вона така як та коса, що використовується в виставі, яка неправильно закріплена дерев’яним клином навиворіт до кісся – дерев’яного держака! Приглянтеся! Бачив її 24.09.2017 року в театрі юного глядача у Львові. Стидно! Села не знаєте, а такий сором показуєте! А матюки, культура аж пре! Ідея є, земля не для продажу, але спаплюжили її до краю! Спаплюжили сім’ю греко-католика через образ Матері Божої Неустанної Помочі видно, хто в хаті живе, ще й вбивством подвійним закінчується! Дуже гарний подарунок церкві! Може пора покаятися через свою недалекоглядність? Сором, що вже восьмий рік це подається як шедевр львівської вистави… За державні гроші! Це тільки одне зауваження, а є інші, які подам пізніше. Пишу з поваги і питаю, що ж Ви робите?

    Відповіcти

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

irynaskitchen.wordpress.com/

Європейська Кухня з Іриною Чорній

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: