У всіх на виду – життя у маленькій спільноті.

Posted on

Ще коли жила в Італії одна близька людина мені неодноразово казала: «meglio essere invidiati che commiserati», що означає: «краще викликати заздрість, аніж жаль», зараз часто собі це нагадую. Але я є дещо іншою людиною, ніж каже італійське прислів’я, найбільше, що ненавиджу в житті – якщо мене хтось жаліє, але і заздрості не бажаю викликати. Мені взагалі зручно, якщо ніхто особливо не рипається в моє буття і знає лиш те, що я сама доношу до загального відома, без зайвих запитань. Але те, що зручно мені не завжди подобається комусь іншому…
Такі на даний момент в мене обставини, що щодня доводиться співіснувати в одній маленькій спільноті, де всі все про всіх знають. Можливо це комусь знайома ситуація в роботі чи навчанні.
Подібне існування базується на тому, що постійно задаються запитання, які нікого б то і не мали стосуватись, але спільнота роками так звикла існувати, тому коли хтось новий поповнює її склад ця особа викликає до себе інтерес і буквально все має доноситись до відома спільноти.
Я цей лад повсякчас порушую… Я не розумію навіщо стороннім людям задавати питання: «а навіщо тобі така довідка, хто її від тебе просить?»; «а де ти була і що робила?»; «чому ти вже йдеш – куди ти підеш і з ким?» – що зміниться в житті цих людей коли вони отримають відповідь на чергове питання? А нічого. Якщо щось погане з тобою – може комусь буде прикро, або позловтішаються (більш ймовірно), якщо щось добре – будуть заздрити. І в тому і в іншому випадку не обійтись без пліток і наступних запитань. І якщо на плітки мені начхати, то наступні запитання мене лиш більше будуть турбувати, дратувати і забирати час.
Вихід є – прибріхувати або ж уникати відповіді. Так, кажу банальні нісенітниці, які сприймаються як належне у відповідь на чергові чужі запитання «чому/куди/нащо/коли». Це все тому, що інакше мені спокою не буде – моє життя часто насичене на події, які б викликали в інших надмірну заздрість чи велику цікавість. Нерідко мене звуть скритною і дивачкою, але я на це давно перестала звертати увагу. Якщо я дивна тільки тому, що не хочу виставляти мого життя на чиєсь обговорення – ну й нехай.
Спостерігаючи за моєю спільнотою інколи дивуюсь – їм самим не остогидло перепитувати одне одного казна-що і потім на цьому будувати брудні обговорення? Вони між собою сто раз пересварились і помирились на основі таких от суджень.
Але здається ні – в нас люди так звикли – своє пусте життя наповнювати пустотою інших, аніж зайнятись чимось корисним. Тільки в цьому одне важливе не враховують – наповнюючи своє життя подробицями інших не часто йдеться про правдиві деталі. Ймовірно більшість – вигадки та перебільшення. От і живемо – серед брехні, де перебування в соц.мережах і пліткування вважається кращим дозвіллям аніж спорт, читання, інші хобі.
Кожен сам собі вирішує. Я проводжу дозвілля з користю, чого не скажу про мою любопитну спільноту…

31.10.2013 – я не прихильник того, що в нашій країні святкують Хелловін – це закордонне свято, яке до нашої культури та традицій стосунку не має, проте навіщо вдягати маски монстрів? Ми і так показуємо іншим щодня щось інше зі себе, аніж є насправді…

Прихована – осторонь від спільноти,
Ольга Врублевська

Advertisements

17 responses »

  1. Любопы́тный – ціка́вий, допи́тливий.

    Відповідь
  2. Цікаву тему ти підняла, нарахунок ”питань”!!! Я згоден з тобою, що 90% тих хто їх тобі, робить це просто так – для підтримання розмови, з метою позаздрити тощо (пусті, непотрібні речі). Але от нарахунок прикрості і співчуття – я з тобою трошки не згідний. Для багатьох людей, про що ти можеш навіть не усвідомлювати, ці питання – єдиний шлях наблизиитись до тебе, просто тому що вони тебе поважають, підтримають і люблять!
    Я вважаю, що час від часу можна і потрібно розширювати коло близьких тобі людей.
    Але безумовно, впускати чи не пускати тих чи інших людей у своє життя – це твоє особисте рішення!

    Відповідь
    • Навряд чи та спільнота, яка будує брудні обговорення буде поважати підтримувати і любити.

      Відповідь
      • Ну я трохи відхилився від теми статті. Я мав на увазі, що якщо мало знайома людина проявляє турботу і хвилюється за тебе, то не завжди треба питати – А що тобі з того?, а інколи просто замислитись, хто ж ця людина є для тебе насправді…

      • Ви обоє праві… Часом на суто інтуїтивному рівні можна відчути, коли людина дійсно хоче підтримати, поспівпереживати, можливо навіть допомогти чимось, а коли задаються саме зловтішні питання, від яких просто некомфортно стає.

      • Часто навіть не обов’язково вдаватись до інтуїції – зі ставлення людини і того ж способу задавання питань можна багато чого збагнути.

    • Патрон, ти кажеш вірно, але згадані мною люди зовсім не того жанру. Питання “де ти була” і схожі діставання так, наче ти маєш звітуватись перед чужими тобі людьми далеко не схожі на турботу чи влиття у довіру.
      Все залежить від того як до тебе люди підходять.

      Відповідь
  3. Прочитавши цю публікацію, згадався мені чогось один короткомеражний мультик. Він би підходив до багатьох публікацій, які були розміщені на цьому блозі. До цієї публікації також думаю підійде, точніше він пересікається з нею, правда не так, як з іншими деякими публікаціями. В тому мультику показано, що побачивши щось тільки з одного боку, та спільнота починає будувати свої домисли, підозрювати, осуджувати і звинувачувати тикаючи пальцем. І ніхто з тієї спільноти не стане на твій захист, бо куди краще тикати пальцем за компанію. Провда акцент там зроблений не тільки на тому. Ось пропоную переглянути:

    Відповідь
    • По правді кажучи я зовсім не розумію короткометражки, до мене не доноситься закладений в них зміст, ймовірно я не уважно на них дивлюсь, або не роздумую щодо них.
      Який зміст Ви побачили в цьому кіноролику? Поділіться…

      Відповідь
      • Я не знаю, чого його назвали короткометражний фільм, то просто короткий мультик. Я взагалі натрапив на нього коли я хотів послухати той трек, що звучить в ньому. І коли я читав публікацію, мені чогось він пригадався, точніше один момент з нього, але він підходить і під інші публікації цього блогу. А так я не прихильник короткометражних фільмів. Згадався він мені тому, що в ньому був момент, де відлякувач ворон подружився з вороною і хтось його тихенько зняв на відео, а потім на основі цього компромату його посадили у в`язницю. Так само і люди, що багато випитують. Вони весь час шукають те, чим можна скомпрометувати людину, щоб потім позловтішатись.Інші будуть фальшиво співчувати, жаліти, і ніколи не вчинять так, як вчинила та ворона, щоб допомогти.

        Але я то все близько до сердця не сприймаю, то так мої спостереження на рахунок таких людей, мені на них начхати. Я стараюсь не влазити в конфлікт, нікому нічого не доводити, бо хто вони для мене такі? Хай думають про мене що хочуть, мені від того ні холодно ні жарко бо вони ніхто і нічого не вирішують. Десь я чув, що на людей треба дивитись або як на ресурси, або як на бруд під ногами. Слово ресурс тут мається на увазі в хорошому розумінні, тобто чогось навчитись, якийсь досвід перейняти і т.д.

  4. Чуже свято і маски на обличчях є чітким праобразом нашого суспільства кожного дня….більшість людей із маленьких спільнот зазвичай слідкують за кимось і не бачуть себе в своїй масці щодекнного життя…..прихована реальність нашого життя не завжди стає явною..

    Відповідь
    • Прихована реальність не стає явною, бо важко вже і самим збагнути що явне, а що ні.

      Відповідь
      • Дійсно так. Нам усім просто треба бути самими собою без масок, але зараз такий світ і ми мусим бути ву масках.Нам треба боротися із своїми масками.

      • Ваш коментар нагадав мені одну публікацію, яку я писала кілька місяців тому. Саме про “маски”. Просто мушу попросити Вас її переглянути, цікаво було б і прочитати Вашу думку з приводу цієї статі: Маски, дволикість та роздягаючись догола.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: