Найогидніший день – встановлення коли нам сумувати і пам’ятати

Posted on

О, я воістину завжди дивуюсь тим виразам облич з якими люди 1-го листопада ідуть на цвинтар!… Всі такі сповнені болю, печалі, суму за померлими… Всі такі праведні та чесні зі свічками в руках!…Та ви ще вчора навіть не думали про своїх померлих близьких! Вам ще вчора була байдужа як і їхня душа так і молитва за неї! Ще вчора ви навіть не подумали про них, ну звісно, а сьогодні вас усіх переповнює «вічна пам’ять», всі сьогодні «з болем у серці та молитвою в душі». Це для чого?! Для того, щоб завтра можна було б комусь знайомому сказати: «О, ну так… вчора були на цвинтарі…»?! Адже звісно, думка живих про ваші поступки куди цінніше душі мертвих, що ж вам з неї взяти?! Суспільство лицемірів, інакше і не скажеш.
Сам сенс слів сприймаєте? «Вічна пам’ять» – є у всьому вічною: особливо у тому, яким є біль за втратою, який не відчувається один день так, другий ні, а відчувається постійно! І щира молитва не потребує окремого дня для свого вираження, вона повсякденна! Тільки от сьогоднішнє поняття «Щира молитва» вигоряє разом із дешевою свічкою, а поняття «вічна пам’ять» є ніщо інше, як банальний напис на мармурі!
Ви сьогодні були на цвинтарі. Спокійно, моральний борг перед померлими виконано. Вони обов’язково дочекаються вашого наступного приходу: на тому ж місці, у той же час, через рік. І на вас вони теж почекають, на те як ваші душі стануть такими же не потрібними сучасному світу як і їхні.

«MEMENTO MORI»

Цей текст я написала рівно два роки тому. Наболіло, але він актуальний щороку. Якщо існують комерційні свята як день Валентина, день Жінки, день Матері та низка інших скерованих на витягування грошей, то перше листопада з усіх для мене найненависніше. Тому що в інші дні люди хоч самі себе накручують і вірять у ті свята, тут же навіть померлих приплутують в намаганнях побільше заробити.
Чую новини: «маршрутка 38 продовжить свій маршрут до кладовища і за маршрутом їздитиме більше транспорту, тролейбус 11 почне знову курсувати до кладовища – все це аби забезпечити людям змогу відвідати могили родичів». Аж смішно. Так наче когось з тих маршрутчиків буде обходити чи комусь треба дістатись на кладовище, їх буде приваблювати лишень більший заробіток.
Я ніколи не можу збагнути – чому треба керуватись думкою інших коли їхати на могилу до близької людини? Чому для цього має бути відведений кимось стороннім окремий день?
Та ні, якщо це один з багатьох днів в році коли ви відвідуєте могили близьких – нехай. Але якщо це єдиний раз в році – є над чим задуматись.
Коли приходжу першого листопада на могилу рідної людини бачу чужі лампадки і мені не приємно. Бо весь рік ця могила пустує і нема кому прийти, а на перше листопада щось раптово «згадують».
Що ще прикріше – люди цим хваляться: «а я от навіть до ваших на могилу ходив, свічки там ставив». ГИДКО. Якщо робите таке – то робіть це з поваги до померлих, а не з вихваляння перед живими.
01.11.2013

Переповнена огидою щодо лицемірства,
Ольга Врублевська

Advertisements

14 responses »

  1. Цікаво знати, а Ви святкуєте релігійні свята, чи можливо нехтуєте ними? Адже вони також встановлені якимось чужими людьми для Вас, і чи вони так само огидні як 1-е листопада. Мені здається, що Ви лицемірите у своїй статті.

    Відповідь
    • Я певною мірою святкую християнські свята. Але щодо цих свят мені прикро, коли навколо усі добрі “З Різдвом Вас!”, а в інший день між собою не говорять. Коли сусіди між собою привітні і люб’язні, а решту року одне одного не терплять. Святкувати свято – це надто мало. Усі християни під час святкування, а поза святом злі між собою (я не виняток, тому не вважаю за потрібне наповнювати свята фальшю).
      1-ше листопада не несло б в собі може й нічого погано, якби не його надмірний комерційний зміст.

      Відповідь
    • Святкувати чи не святкувати релігійні свята – діло десяте. Затятим ортодоксам і атеїстам (а і ті і другі вірять, що християнство всім іновірцям обіцяє пекло), я люблю підкинути оцю цитату з Євангелія:
      «Бо коли погани, що не мають Закону, з природи чинять законне, вони, не мавши Закону, самі собі Закон, що виявляють діло Закону, написане в серцях своїх, як свідчить їм сумління та їхні думки, що то осуджують, то виправдують одна одну»

      А недавно зустрів лаконічнішу фразу: «жити треба так, щоб міг сміливо в очі дивитися не тільки людям, а й чорту з Богом»

      Так от стаття не про свято, а про те як зі свята зробили шоу. І при таких розкладах справді задумуєшся чи асоціювати себе і далі з тою релігійною спільнотою.

      Відповідь
      • Дякую за розуміння статті. Дуже влучно зауважив і підвів риску під всією публікацією: “зі свята зробили шоу”, зараз з такого усе роблять.
        А проблема лиш в тому, що ми чекаємо що нам зверху продиктують, не маючи ВЛАСНОЇ ДУМКИ. Якщо святкувати Новий рік – модно, то ті, хто не бачить в цьому дні свята – невдахи. Хто першого листопада не засвітиться на цвинтарі – бездушний. Хто в день Валентина не згадає про любов – безсердечний.
        І так далі. Вічно боязнь чужих осуджень, нема власної голови на плечах….

  2. Я думаю, що цей день є просто нагадуванням для нас, нагадуванням про те, що потрібно пам’ятати. Це абсолютно нормально! Стаття вже аж надто…, не знаю як сказати. Повір мені, що ті для кого похід на цвинтар – пуста трата часу, ніколи на нього не підуть, навіть 01 листопада.
    А нарахунок хизування – думаю, що тобі зустрілися поодинокі збочені типажі людської натури.
    Тому не вірю я у зміст твоєї статті 😦 (саме стосовно 01 листопада)

    Відповідь
    • Знаєш, сьогодні коли була на цвинтарі там ходила якась молода жінка і питалась інших “не підкажете де така-то похоронена? Може бачили? її запитують: “а то вам хто?”, а вона каже: “та от мамину могилу шукаю не пам’ятаю де”. Знаєш, я за своє життя похоронила не одну близьку людину і коли таке от чую,мене не те, що шок, мене жах сповнює як це – шукати могилу рідної матері. Якби частіше б ходили – не було б потреби шукати, бо шукала вона не в якійсь окремій частині, а добрячу частину обійшла. Тому повір – є такі, які ходять лишень першого листопада.
      Пам’ятати треба, це так. Але може ти не звертав уваги скільки комерції навколо цього крутиться. Чому по-твоєму милу красиву квітку хризантему звуть “квіткою смерті”? Просто тому, що це квітка яка пізно цвіте і її можна продавати довго. Чому коли ти приходиш в супермаркет в іншу пору – свічки десь далеко на невидних місцях, а ближче до першого листопада вони всі виставляються на показ? Щоб побільше втюхати людям.

      І щодо людей, які сприймають як “трата часу” – вони не підуть. Але ходять інші -одну знайому маю, яка ходить на цвинтар лиш першого листопада, “бо треба там прибрати, щоб всі люди бачили могилу доглянуту, бо інакше скажуть, що я запустила.” Це широко розповсюджено в селах, де всі всіх знають.

      Знаєш, може й добре, що ти не сприймаєш мою статтю як вірну, значить ти все ще віриш у щось краще, що безумовно добре. Я за останні роки стільки мала змог за цим всім спостерігати, щоб попросту огидно…

      Відповідь
      • Я теж не погоджуюсь з цим постом ВЗАГАЛІ! Як на мене аж занадто “улесливо” написано. І та жінка, яка не знала могили матері – ніхто не знає з яких причин і чому, але судити легко… Та навіть якщо і дійсно її вина у тому, що стільки років не була на могилі матері, то добре, що нарешті знайшла час і все-таки зрозуміла, що потрібно провідати.
        І , на щастя, є такі свята(як 1 листопаа), коли в людей прокидається совість і вони згадують. Гірше було б якби свята не було. І дуже БАГАТО людей ходять на цвинтар і не лише 1 листопада.
        І за Різдво смішно звучить. Не лише на Різдво говорять, і не лише на свята говорять щось приємне своїм “нелюбам”. Така природа людей і це не погано. Як на мене, ліпше,щоб люди намагались бути культурними, ніж відкрито ненавиділи один одного.
        І всюди вислови – одна знайома, один випадок. Хіба ж автор краща, коли за одиничним випадком має право судити більшість? І чи взагалі правильно судити і пробувати розуміти чого і як, якщо не знати долі людей? Як на мене не суди, і судимий не будеш…
        І навіть якщо дехто ходить тільки 1 листопада, щоб прибрати могилу, то і на цьому добре. Добре,що це свято спонукає таке робити. А то б деякі могили взагалі заросли б.
        У всьому варто бачити позитив, і не варто судити людей. Ніхто не знає якими ми будемо і чи матмиемо змогу, час, можливість бути “хорошими і смиренними” християнинами. Але добре, що є свята, які хоча б раз пробуджують в людях хороші дії, в незалежності від того, що саме спонукає. Головне – що в цей день багато твориться добра.
        ТА й в принципі не варто судити всіх людей (бо часто у постах звучить негатив у сторону молоді (яка п”є), людей (що заробляють гроші на роботі і це їхня головна мета. Як на мене у всіх є ця мета) і т.д.
        Є різні люди, різні думки, краще не думати про їхні помилки, бо не живемо їхнім життям. Краще свої виправляти і про себе думати.
        Успіху авторці у написанні! Не розумію , правда, чому стільки негативу про когось…

      • Насамперед, дякую Вам за детальний відгук. Відпишу на нього по порядку:
        Щодо жінки, яка не знала могили матері можу погодитись, бо у цьому випадку звісно можна дивитись на ситуацію двозначно: не знала з поважних причин, або ж не знала з “поганих причин”. Однак я все-таки не погоджусь з Вами, що на щастя свято 1-го листопада “пробуджує людей до совісті”, невже для цього треба чекати окремого дня? Звісно добре, якщо людина побачила продаж свічок і згадує собі: “Лишенько! А я ж то на могилі родичів хтозна скільки часу не була, треба неодмінно поїхати!”, але зовсім інше, якщо людина чекає лише цього дня і такі “пробудження совісті” у неї лиш раз на рік, а весь інший час все як завжди.
        Ви пишете: І дуже БАГАТО людей ходять на цвинтар і не лише 1 листопада., зверніть увагу, що я також зазначила:

        якщо це один з багатьох днів в році коли ви відвідуєте могили близьких – нехай. Але якщо це єдиний раз в році – є над чим задуматись.

        З Вашою думкою до культурності не зовсім погоджуюсь. Звісно не варто ненавидіти одне-одного, а жити цивілізовано, проте особисто я не бачу чому люди фальшиво мають проявляти добро стосовно інших, якщо вони ним не сповнені? Ну, але це питання поглядів на життя – у Вас є Ваші, у мене мої.
        Так, Ви вірно зауважуєте – “І всюди вислови – одна знайома, один випадок.”, так вже склалось, що в багатьох випадках називати імена осіб не можу, та і суті їх імена не змінюють. Але за одиничним випадком я не суджу більшість. Я висловлюю свою думку з приводу якогось випадку. Так, долі людей невідомі, невідомі ті чи інші вчинки, але на основі того, що ми бачимо навколо себе можна задумуватись і робити висновки. Щодо того яка більшість – гадаю більшості взагалі не буває. Так чи інакше – всіх порівну…
        І ще, даруйте, але не погоджусь з Вами стосовно “Головне – що в цей день багато твориться добра.” В мене на це інша точка зору. Я дивлюсь не на добро, що твориться, я дивлюсь на те з якими намірами воно твориться. Наведемо приклад:
        Це як уступати місце в транспорті старшій людині. Наче встав, дав місце і є добрий вчинок. Але в ньому можуть бути дві поведінки. Перша – це уступити і думати “клята бабка їздить тут посидіти не дасть тепер треба стояти через неї” та інша поведінка – побачити немічну і уступити місце, тому що хочеш цього щиро від душі.
        Таке і добро – якщо йде від душі – хвала тому добру, якщо робити лише “для галочки” то чи дійсно це добро?

        Далі щодо “мети заробітку”, Ви написали: “Як на мене у всіх є ця мета”, однозначно – Ви праві. Всі мають ціль отримати грошей, бо всі треба на них жити, але інша річ, якщо заробіток стає головною метою і втрачаються усі інші життєві цінності.
        Так, в кожного своє життя і нам чужих життів не збагнути, проте часто навіть своє життя розумієш завдяки життю інших.

        І врешті-решт, дякую Вам за побажання успіху 🙂 Щодо Вашого зауваження про негатив – це не настільки негатив, наскільки різкість, я по життю є людиною з тяжким характером і різкість мені властива, що незнайомими сприймається за негатив.
        Помічаю, що Ви ознайомились не з одним постом блогу, хоча коментуєте вперше. Рада буду і надалі прочитати Ваші відгуки, я на Ваш коментар не образилась і щиро сподіваюсь Ви не образитесь на мої непогодження з Вами – все таки мабуть добре, що у цьому світі безліч думок.

  3. Комерціалізація – то просто гаплик. Їхав вчора маршруткою на Рясне попри Янівський цвинтар:
    1)такої кількості торгашів свічками/квітами/віночками там я ще не бачив (підозрюю, що ціни вних були теж ще ті)
    2)На самому цвинтарі висить табличка, що заїжджати туди автомобілями можна лише в складі похоронної процесії або перевозячи людину, яка не може самостійно пересуватися. Так от вчора за невелику мзду інвалідом міг стати кожен бажаючий – заїжджали всі кому не лінь.
    Так і хотілося, неподалік отаку репродукцію вчепити:

    З другої сторони погоджуся з Сашком – народ в нас такий: поки грім не гряне хлоп не перехреститься, тому час від часу нагадувати про те, що ми б мали робити без нагадування – треба.
    А от щодо любителів влаштувати принагідно шоу я з ним не погоджуся – таких фйолків справді багато.

    Відповідь
    • Ну от – те, що там ціни на свічечки були як мінімум втричі більші, думаю й казати не треба, що підтверджує мої твердження про комерцію, що наповнює цей день.

      Відповідь
  4. Ольго, якщо вдуматись то людське лицемірство трапляється повсякчас, і далеко не тільки на свята, як от 1 листопада. Навіть щонеділі, коли чимало людей просто йдуть до церкви, не тому, що відчувають поклик душі, а “бо так треба” і суто про людське око. І перебуваючи у храмі Божому, замість того, щоб молитись, розглядають хто як одягнений, а потім то обговорюють. Нажаль так було 2000 років тому, так є і зараз. Володя дуже доречно привів картинку Ісуса, який виганяє з храму торгашів. Бізнес, комерція з цього існують вже давно, нажаль. Як на мене до цього треба ставитись по філософське, люди хоч і створені по образу і подобі Божій – але все ж дуже недосконалі істоти. Тим не менше, кожен з нас може боротись з власною недосконалістю, змінювати себе, якщо так чинитиме більшість людей то і людський світ буде мінятися. Але проблема в тому, що ми не в силі (як правило) змінити інших, можемо змінювати тільки себе (що теж не просто). От на чому і треба сусереджувати нашу увагу. А людське лицемірство (і інші числені вади), як то кажуть – нема на то ради 🙂

    Відповідь
    • Так, Павле, Ви вірно кажете – ми не в силі виправити інших.
      Але щодо церкви – люди самі тут вирішують, вони в це шоу самі зі собою грають.
      А на 1-ше листопада до цього ще й приплітають померлих, от що мене гнітить. Навіщо тривожити їх душі, які можуть мати потребу лише в молитві і упокої? Але ж ні – ми навіть мерцями хизуємось, як би це жахливо не звучало – “я от в своїх такий пам’ятник вибабахав, стільки мармуру”, а вимолити пару слів молитви і тепло згадати – навіть й нема коли.

      Відповідь
  5. Та то все признаки примітивного людського мислення,

    Відповідь

Написати відповідь до vrubli Скасувати відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: