Наукові статті, аспірантура та ГНИЛЬ наукового розвитку економіки

Posted on

Минулий тиждень був важкий. Особливо в ньому допікали викладачі з пропозицією (чи то радше з дуже наполегливим проханням), щоб написати статтю у якісь там наукові збірки чи на конференції. Я відмовляюсь, мовляв нема часу на це. Останньою краплею стала фраза викладачки: «Та чим таким можна бути занятим в 20 років? Якщо Ви ліниві так і скажіть!», ну це вже крайня межа аби хтось судив про мою лінь не знаючи нічого про моє життя і діяльність.
Моє «фе» з приводу цієї тематики розпишу детально.
Як звучить пропозиція: «Напишіть статтю, покажіть мені, я її безкоштовно відредагую, далі заплатите за публікацію, будете мати статтю, зауважте – я вам пропоную безкоштовні послуги редагування статті, за це просто вкажіть мене у співавторах». З цього приводу хочу дещо роздумати – в Італії кажуть: «Погано думати – гріх, але дуже часто можна вгадати». От і я позволю собі погано подумати і зазначити те, що з пропозицією написати статтю до мене пристають молоді викладачі, деякі з них ще аспіранти, деякі лиш от-от захистились, чи не тому, що саме їм потрібні  наукові публікації, які простіше-простого пишуться руками студентів?
Але я не фахівець у питаннях наукових публікацій тому у цьому тему рипатись сильно не буду, причина чому я не пишу наукових статей інша – бо не дозволяють.
Економіка – це не інформаційні технології, що постійно оновлюються і де у студента широкий спектр аргументів, що можна розвинути, наукові вивчення економіки у рамках якогось ВНЗ завжди впираються у якогось старого професора, в буквальному розумінні.
Сама була свідком минулого року як на конференції молодий здібний студент доповідав тези, в яких зокрема йшлось про несумісності між класичними економічними теоріями та сучасними умовами функціонування ринку. Доповідь була вражаюча і цікава, але йому не дозволили її договорити до кінця, бо старший професор нахабно перебив його і сказав: «Юначе, а хто Ви такий, щоб сміти критикувати великих економістів?», юнак відповів як вважаю і я: «я ставлюсь з повагою до великих економістів, але вони не могли й перебачити якого розвитку зазнає економіка завдяки скажімо тому ж Інтернету, тому можна зробити багато нових цікавих вивчень, припущень». Відповідь: «Ви ще надто нерозумні аби братись робити якісь інші висновки, аніж ті, що є, тому завершіть на цьому свою доповідь і вчіть краще теорії великих економістів».
Отак-то! Лекції економічних дисциплін минають всі як одна: прийде, сяде, відчитає свій матеріал (часто навіть завантажений з того ж інтернету), вимагає аби студенти це конспектували і зубрили на семінарські. Більшість з тих людей так роблять, бо вони і гадки не мають про якісь глобальніші економічні питання, це дуже чітко помітно коли пробуєш їх щось запитати. Люди, які не піддаються на дискусії, які не здатні сказати нічого окрім свого матеріалу, з якого диктують, які від поглиблених запитань економічної суті ухиляються банальними  «відмазками». Здається суть їхньої праці полягає саме в тому – прийшов, відчитав, пішов геть, головне потім буде зарплата. Як відчитав і що відчитав – байдуже, бо питанням підготовки молодих спеціалістів вже давно ніхто не переймається.
Люди, які вивчились ще на савдепівських книгах і жодного разу ніяк не оновили своїх знань і ціла низка нових – тих, що приймає їхні правила гри. Є один в мене викладач– поважаю його за те, що з ним можна розмовляти на економічні питання, заводити дискусії, задавати питання. Наші з ним погляди протилежні, проте це принаймні людина, яка знає, на відміну від тих, хто просто відмучує пару читаючи щось незбагненне.
Я не хочу писати нічого з наукових публікацій, бо коли хочеш написати щось воістину варте уваги і цікаве, тобі пхають палки в колеса, «не варто відкривати цю тему, пишіть краще ось це» – тому всі економічні наукові публікації вже давно є ніщо інше як масло масляне – переписання попередніх праць зі заміною слів на синоніми, аби не звинувачували в плагіаті.
«Наукові публікації корисні, якщо бажаєш продовжувати кар’єру як викладач, науковець» – не приховаю – мені це було б безумовно цікаво, але в аспірантуру я не піду, при теперішніх-то розкладах. У мене не один знайомий в аспірантурі і рано чи пізно від кожного з них я чую слова «аспіранти – то є чорні раби», адже неодмінно знайдеться якийсь мудрий професор, який звалить всі свої обов’язки на когось з молодих, які не будуть протестувати розуміючи і так доволі таки скрутне своє становище, зважаючи, що таки доведеться захищатись.
Я вже й не хочу вникати з цими моїми знайомими чи можна нормально поступити в аспірантуру, без якихось зв’язків чи взяток, бо в останні роки наслухалась стільки всього з цього приводу, що окрім люті нічого й виразити.
Мені цікава економіка. Я вивчаю і цікавлюсь нею ось уже сім років, проте я не розвину мій інтерес в науковому руслі. Бо вивчати щось поглиблено і переписувати замінюючи слова з чужих праць  – це дві кардинально протилежні речі. А ця освітньо-наукова система функціонує саме так. Я пас.

12.11.2013

Відсторонена,
Ольга Врублевська

P.S. Користуючись нагодою висловлюю підтримку усім моїм знайомим аспірантам – щиро надіюсь, що Ваша роль у науці буде не така, як зверху зазначена. Перетерпіть період “рабства” і успіху!…

Advertisements

13 responses »

  1. Два слова: відкритий доступ.

    Проблема дибільної системи наукових публікацій, яка ставить палиці в колеса прогресу, не тільки в “країні”, а й у всій світовій науці. І не тільки в економіці, а й у всіх науках де можна хоч щось опублікувати, застосовний там науковий метод чи ні. Борючись з цією проблемою помер Аарон Шварц.

    Не знаючи про цю проблему, через неї щодня помирають тисячі людей.

    “коли хочеш написати щось воістину варте уваги і цікаве”. Ти й так це можеш написати, в тебе ж є свої медіа. Так, в тебе імпакт-фактор менший ніж у Science та Nature, але й в тих журналах в яких тобі пропонували публікуватись теж менший.

    Хоча мені здається що ти не хочеш, тому що публікацій про економіку в тебе навіть менше ніж в мене, хоча економіка це всього лише маленька галузь такої обширної штуки як кібернетики. 😉 😛

    Відповіcти
    • Зазначу тобі дві речі:
      Публікувати статті в “своїх медіа” як от на блозі не дає релевантності на науковому рівні, це не буде “науковою публікацією”
      По-друге: здається що ти не хочеш, донесу до твого відома, що в мене не “блог одного кібера”, а “опосередкована щирість”, тому тут тематика дещо інша.

      Відповіcти
      • По-друге: а чому правознавство (наприклад нострифікація) входить в тематику “опосередкованої щирості” а економіка – ні?

        Щодо першого – я якось про це ще напишу в себе. Але ти ж не хочеш бути викладачем за цих обставин, то нащо тобі наукові публікації?

        Ну і щодо того хлопця на захисті. Професор використовує в своїй аргументація не науковий метод, а логічну хибу “Argumentum ad verecundiam”. Тому він якийсь не справжній професор, як на мене і на його думку взагалі можна забити.

      • “Нострифікація” – це не правознавство, а досвід з яким я зіткнулась і переповідаю іншим, це не має ЖОДНОГО відношення до будь-яких наукових сфер.
        ти ж не хочеш бути викладачем за цих обставин, то нащо тобі наукові публікації – я і кажу – не пишу, бо за обставин які є викладачем не бути.
        він якийсь не справжній професор, як на мене і на його думку взагалі можна забити. – це кажеш ти. А ти є Буник Тарас. Він – професор. І комісія з інших таких професорів-викладачів послухає не думки якось Тараса, а професора, хай що він каже.

      • Стикався з такими штуками. “Цього не може бути, бо цього бути не може”.
        В ай-ті не все так безхмарно теж насправді. Мене якось питав один доцент к.т.н. про ексель: що це за програма і як ми можемо вірити, що вона порахувала суму величин правильно.

      • А це гарне питання, тому що зовсім ми екселю вірити не можемо, так як його не робити за допомогою хоча б яких-небудь формальних методів чи мови Ada, тому не є https://en.wikipedia.org/wiki/Safety-critical

        Тому ганьба вам за те що не можете дати відповідь на запитання, що за програма така Excel. 🙂

  2. Ну от так всєгда. Ти пишеш пост – і я під ним підписуюсь 🙂

    Насправді, як студентка економічного факультету в минулому і учасниця конференцій/публікацій і т.д. – так воно і є, масло масляне, і дуже-дуже рідко трапляється щось значуще і дійсно не заїжджене.

    І про аспірантів… Сумно, але так і є. Моя подруга лишилась в аспірантурі, і чим вона займається? Чорною роботою для свого наукового керівника. Таке от. Ніякого натхнення для творчості.

    Відповіcти
  3. Тут треба щоби пощастило з викладачем/викладачами, які б могли зацікавити не просто науковою діяльністю, а конкретною темою, сферою. І важливо, щоб вони розуміли, чи мали досвід іншого наукового середовища. Бо працювати в суто українському науковому середовищі огидно, люди просто животіють за рахунок мізерних державних подачок і єдина мета їх наукової діяльності отримати незначне підвищення в зарплатні чи втриматись на своїй викладацькій посаді. Мені пощастило:)

    Відповіcти

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: