Бентежне питання, чому я не «повноцінна» та яким має бути студентство

Posted on

Запитання: «А ти вчишся чи працюєш?» мене здатне поставити в ступор, бо я не знаю до котрої категорії я належу. Мабуть варто було б відповідати згідно того, чого в моєму житті більше і що я вважаю важливішим, але і в цьому я гублюсь. Зазвичай відповідь у мене є скоромовкою «і-те-і-те». Велика частина дня таки присвячується роботі, але я не можу себе назвати повноцінним працівником, бо все одно в міру можливого стараюсь коректувати робочий графік так, аби не пропускати навчання. Але і повноцінною студенткою я не можу себе назвати. От з цього і линуть роздуми що таке повноцінний студент.
Якесь-там визначення встановлює, що студент – це особа зарахована до ВНЗ і навчається з метою здобуття якихось-там освітньо-кваліфікаційних рівнів.
Щодо «здобуття» – тут абсолютно погоджуюсь, зараз більшість тільки заради диплома й поступає.
Щодо «навчається» – тут виникають суперечності. По-справжньому почерпнути знань прагнуть одиниці.
Певну прикрість викликає те, що згідно загальної поведінки на екзамені обов’язково треба списувати, інтересу випробувати себе самого, того, що ти здобув і зрозумів якось не виникає. Головне написати добре екзамен, бо це – оцінка, а вона потрібна для пластикового бюрократичного клаптю, що і свідчить зокрема про ціль здобуття диплому.
Повноцінним студентом вважається особа, яка «не знає, але знає де знайти», яка живе максимально своїм молодіжним життям насолоджуючись. Повноцінний студент – це особа, як умудряється перехитрити інших і втекти з пар, прогуляти та абияк, але здати екзамен. – описана картина вимальовується згідно тверджень тих же студентів.
Я не вписуюсь у ці рамки. Мене гризе сумління якщо я пропускаю пару, мене мучить совість, якщо я не знаю того, що мала б знати з моєї спеціальності. Я йду з пар, якщо це потрібно для вагомих вищих робочих причин.
Я не почуваюсь студенткою, як такою, бо чиню по-іншому на відміну від багатьох моїх однолітків. Моє студентство засвідчується лише студентським квитком, який дає право знижки на поїздки Укрзалізницею. В іншій поведінці я зовсім не потрапляю у категорію «середньостатистичного студента».
І те, що зі мною мабуть зовсім не добре. Може студент має і бути таким – жвавим, пофігістичним, веселим і безтурботним. Я не знаю, бо кажу – до категорії студентів себе важко віднести. Мабуть вони і мають насолоджуватись цим періодом їхнього життя і не перейматись серйознішими обов’язками.
Мені колись казали, що я людина, в якої не було в житті стадії «підліткового віку» (що правда, обставини заставили дорослішати швидше), то тепер я людина без «студентського віку».
Завтра я не буду святкувати дня студента, який типово супроводжується надмірним вживанням алкоголю, бо мені не до свята і я здається не в праві його святкувати.
А ще я перечу «типовим рисам студента», адже ніколи в житті не була в нічному клубі, бо мене туди не тягне – контингент не той і я не керуюсь принципом «спробувати все», бо знаю, що далеко не все мені до вподоби – клуби і дискотеки одне з цього. Я не прагну там відпочивати, бо по-перше: в такому середовищі я не відпочину, по-друге: перед витрачанням коштів я задумуюсь про квартплату, купівлю їжі та низку інших обов’язкових витрат, на які ще треба заробити, – думка якою теж не всі студенти керуються.
Та хоч я не повноцінно належу до цієї вагомої касти суспільства я переконана лише в одному – нехай студент буде життєрадісним, безтурботним і живе лиш в свою насолоду, та все ж він не повинен забувати, що його основний обов’язок навчатись.
Хотілось би вірити, що в нашій країні є молоді свідомі люди, які зараз є студентами і керуються якоюсь вищою метою, аніж просто  диплом.
Завтра я не матиму змоги, то саме цій останній молоді я (трішки завчасно) висловлюю мої наступні вітання:

Шановне студентство! Усіх окрім юності, веселості, запальності, відчайдушності і прагнення до максималізму офіційно поєднує статус того, що студенти здобувають знання (що в результаті має відзначитись бюрократичним клаптем). Так от, веселості-радості-святкування це звісно добре, проте сьогодні я вітаю тих, хто якісь знання та й таки здобуває. Я щиро надіюсь, що здобуті знання, молодіжний максималізм і відчайдушність духу можна буде скерувати у потрібне русло задля покращення майбутнього нашої з Вами країни! Вітаю Вас, українське студентство! Успіхів! Навчайтесь і приносьте користь своїй країні.

16.11.2013

Не студентська студентка,
Ольга Врублевська

Advertisements

5 responses »

  1. Твоє студентство коригується твоєю роботою, я таке теж мала на 5 курсі… Але все ж хочу тобі порадити одне: доки ти ще однією ногою студентка, дозволяй собі час від часу розслабитись і стати класичною студенткою 🙂 Прогуляй пару, пішовши на каву із одногрупницями. Можна всього один раз, але зроби це 🙂 Просто тоді, коли повністю поглинешся у роботу (а особливо якщо все ж таки будеш працювати за економічним напрямом), то дуже і дуже не вистачатиме певної легкості, яку дарує студентство… Тому що вчасно не зданий реферат нічим не загрожує (відносно), а вчасно не зданий звіт у податкову – це мінімум 510 грн штрафу 🙂

    Відповіcти
    • Маєш рацію…я й тепер помічаю,що невчасно зданий реферат – не викличе на мене догани, як то зробить невчасний переклад. 🙂

      Відповіcти
  2. Андрій

    Дуже раджу не перейматися з приводу пропущених пар, занять. Особливо у зв_яку з тим що через деякий час після закінчення якого-небудь навч. закладу все це (занятт, оцінки, думка вчителів, студентів, пропуски і т.п.) буде, скоріш за все, видаватися сміховинним і пустим, не вартим такої уваги і затрачених сил. Та й взагалі, теж мені проблема якась там пропущена пара. В когось в сім_ї хтось помирає і страждає від якоїсь хвороби і решта просто за цим спостерігає бо немає грошей на лікування, десь люди вмирають з голоду, а хтось десь втратив кінцівку чи щесоь таке. В житті й так вистачає стресу і всіляких неприємних переживань а все потім матиме наслідки для здоров_я і психіки. Ви ж не хочете перетворитися на знервовану зашорену психічку яка потайки кічиться своїм дипломом?

    Відповіcти
    • Звісно Ви праві. Пропуск пари для мене аж ніяк не проблема, це радше питання принципу і сумління як чогось недобросовісного.
      Так, в житті вистачає стресів, але якщо людина на себе бере обов’язок – я вважаю, вона повинна його дотримуватись. Обов’язок студента – навчатись і якщо він узгоджує відвідування пар – він має їх відвідувати.

      Відповіcти
  3. Сумління – це дуже добра риса, але перегинати з ним палку також не треба. Все має бути в міру. От це почуття міри, на мій погляд, саме важливе в житті. Весь час стикаюсь з тим що люди втрачають почуття міри, з того і починаються всякі неприємності. То важливо, тому що може настати період, коли занадто сумлінні люди починають “скурвлюватися” через розчарування в тому сумлінні. Бо сумління має бути “обоснованым”(незнаю, як ще сказати). Взагалі прогрес іде проти природи – забруднюється екологія, вирубується ліс, у ВНЗ на 1-шому курсі 3 вищих математики… – тут “гормони грають” і якось багатьом не до математики, але так вже склалась та система, що після школи ти маєш поступити до ВНЗ, там сумлінно ходити на всі пари, потрібні і не потрібні, все сумлінно виконувати. Потім на роботі все життя сумлінно пропрацювати. Тільки після такого сумлінного життя можуть психічні розлади виникнути. Тому студенти мають і добре порозважатись в студентські роки, а як вони то зроблять не “забивши” на деякі пари? Та і взагалі працювати і вчитись – то не є правильно, бо навчання то і є робота, а після роботи треба відпочивати, а не знову братись до роботи. Але що поробиш, не всі нажаль таку можливість мають. Тому тут взагалі тяжко щось казати, тому що зараз дуже багато чого не правильно і кожен викручується як може, і для кожного слово сумління має якесь своє значення.

    Відповіcти

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: