Бентежне питання, чому я не «повноцінна» та яким має бути студентство

Posted on

Запитання: «А ти вчишся чи працюєш?» мене здатне поставити в ступор, бо я не знаю до котрої категорії я належу. Мабуть варто було б відповідати згідно того, чого в моєму житті більше і що я вважаю важливішим, але і в цьому я гублюсь. Зазвичай відповідь у мене є скоромовкою «і-те-і-те». Велика частина дня таки присвячується роботі, але я не можу себе назвати повноцінним працівником, бо все одно в міру можливого стараюсь коректувати робочий графік так, аби не пропускати навчання. Але і повноцінною студенткою я не можу себе назвати. От з цього і линуть роздуми що таке повноцінний студент.
Якесь-там визначення встановлює, що студент – це особа зарахована до ВНЗ і навчається з метою здобуття якихось-там освітньо-кваліфікаційних рівнів.
Щодо «здобуття» – тут абсолютно погоджуюсь, зараз більшість тільки заради диплома й поступає.
Щодо «навчається» – тут виникають суперечності. По-справжньому почерпнути знань прагнуть одиниці.
Певну прикрість викликає те, що згідно загальної поведінки на екзамені обов’язково треба списувати, інтересу випробувати себе самого, того, що ти здобув і зрозумів якось не виникає. Головне написати добре екзамен, бо це – оцінка, а вона потрібна для пластикового бюрократичного клаптю, що і свідчить зокрема про ціль здобуття диплому.
Повноцінним студентом вважається особа, яка «не знає, але знає де знайти», яка живе максимально своїм молодіжним життям насолоджуючись. Повноцінний студент – це особа, як умудряється перехитрити інших і втекти з пар, прогуляти та абияк, але здати екзамен. – описана картина вимальовується згідно тверджень тих же студентів.
Я не вписуюсь у ці рамки. Мене гризе сумління якщо я пропускаю пару, мене мучить совість, якщо я не знаю того, що мала б знати з моєї спеціальності. Я йду з пар, якщо це потрібно для вагомих вищих робочих причин.
Я не почуваюсь студенткою, як такою, бо чиню по-іншому на відміну від багатьох моїх однолітків. Моє студентство засвідчується лише студентським квитком, який дає право знижки на поїздки Укрзалізницею. В іншій поведінці я зовсім не потрапляю у категорію «середньостатистичного студента».
І те, що зі мною мабуть зовсім не добре. Може студент має і бути таким – жвавим, пофігістичним, веселим і безтурботним. Я не знаю, бо кажу – до категорії студентів себе важко віднести. Мабуть вони і мають насолоджуватись цим періодом їхнього життя і не перейматись серйознішими обов’язками.
Мені колись казали, що я людина, в якої не було в житті стадії «підліткового віку» (що правда, обставини заставили дорослішати швидше), то тепер я людина без «студентського віку».
Завтра я не буду святкувати дня студента, який типово супроводжується надмірним вживанням алкоголю, бо мені не до свята і я здається не в праві його святкувати.
А ще я перечу «типовим рисам студента», адже ніколи в житті не була в нічному клубі, бо мене туди не тягне – контингент не той і я не керуюсь принципом «спробувати все», бо знаю, що далеко не все мені до вподоби – клуби і дискотеки одне з цього. Я не прагну там відпочивати, бо по-перше: в такому середовищі я не відпочину, по-друге: перед витрачанням коштів я задумуюсь про квартплату, купівлю їжі та низку інших обов’язкових витрат, на які ще треба заробити, – думка якою теж не всі студенти керуються.
Та хоч я не повноцінно належу до цієї вагомої касти суспільства я переконана лише в одному – нехай студент буде життєрадісним, безтурботним і живе лиш в свою насолоду, та все ж він не повинен забувати, що його основний обов’язок навчатись.
Хотілось би вірити, що в нашій країні є молоді свідомі люди, які зараз є студентами і керуються якоюсь вищою метою, аніж просто  диплом.
Завтра я не матиму змоги, то саме цій останній молоді я (трішки завчасно) висловлюю мої наступні вітання:

Шановне студентство! Усіх окрім юності, веселості, запальності, відчайдушності і прагнення до максималізму офіційно поєднує статус того, що студенти здобувають знання (що в результаті має відзначитись бюрократичним клаптем). Так от, веселості-радості-святкування це звісно добре, проте сьогодні я вітаю тих, хто якісь знання та й таки здобуває. Я щиро надіюсь, що здобуті знання, молодіжний максималізм і відчайдушність духу можна буде скерувати у потрібне русло задля покращення майбутнього нашої з Вами країни! Вітаю Вас, українське студентство! Успіхів! Навчайтесь і приносьте користь своїй країні.

16.11.2013

Не студентська студентка,
Ольга Врублевська

5 responses »

  1. Твоє студентство коригується твоєю роботою, я таке теж мала на 5 курсі… Але все ж хочу тобі порадити одне: доки ти ще однією ногою студентка, дозволяй собі час від часу розслабитись і стати класичною студенткою 🙂 Прогуляй пару, пішовши на каву із одногрупницями. Можна всього один раз, але зроби це 🙂 Просто тоді, коли повністю поглинешся у роботу (а особливо якщо все ж таки будеш працювати за економічним напрямом), то дуже і дуже не вистачатиме певної легкості, яку дарує студентство… Тому що вчасно не зданий реферат нічим не загрожує (відносно), а вчасно не зданий звіт у податкову – це мінімум 510 грн штрафу 🙂

    Відповідь
    • Маєш рацію…я й тепер помічаю,що невчасно зданий реферат – не викличе на мене догани, як то зробить невчасний переклад. 🙂

      Відповідь
  2. Андрій

    Дуже раджу не перейматися з приводу пропущених пар, занять. Особливо у зв_яку з тим що через деякий час після закінчення якого-небудь навч. закладу все це (занятт, оцінки, думка вчителів, студентів, пропуски і т.п.) буде, скоріш за все, видаватися сміховинним і пустим, не вартим такої уваги і затрачених сил. Та й взагалі, теж мені проблема якась там пропущена пара. В когось в сім_ї хтось помирає і страждає від якоїсь хвороби і решта просто за цим спостерігає бо немає грошей на лікування, десь люди вмирають з голоду, а хтось десь втратив кінцівку чи щесоь таке. В житті й так вистачає стресу і всіляких неприємних переживань а все потім матиме наслідки для здоров_я і психіки. Ви ж не хочете перетворитися на знервовану зашорену психічку яка потайки кічиться своїм дипломом?

    Відповідь
    • Звісно Ви праві. Пропуск пари для мене аж ніяк не проблема, це радше питання принципу і сумління як чогось недобросовісного.
      Так, в житті вистачає стресів, але якщо людина на себе бере обов’язок – я вважаю, вона повинна його дотримуватись. Обов’язок студента – навчатись і якщо він узгоджує відвідування пар – він має їх відвідувати.

      Відповідь
  3. Сумління – це дуже добра риса, але перегинати з ним палку також не треба. Все має бути в міру. От це почуття міри, на мій погляд, саме важливе в житті. Весь час стикаюсь з тим що люди втрачають почуття міри, з того і починаються всякі неприємності. То важливо, тому що може настати період, коли занадто сумлінні люди починають “скурвлюватися” через розчарування в тому сумлінні. Бо сумління має бути “обоснованым”(незнаю, як ще сказати). Взагалі прогрес іде проти природи – забруднюється екологія, вирубується ліс, у ВНЗ на 1-шому курсі 3 вищих математики… – тут “гормони грають” і якось багатьом не до математики, але так вже склалась та система, що після школи ти маєш поступити до ВНЗ, там сумлінно ходити на всі пари, потрібні і не потрібні, все сумлінно виконувати. Потім на роботі все життя сумлінно пропрацювати. Тільки після такого сумлінного життя можуть психічні розлади виникнути. Тому студенти мають і добре порозважатись в студентські роки, а як вони то зроблять не “забивши” на деякі пари? Та і взагалі працювати і вчитись – то не є правильно, бо навчання то і є робота, а після роботи треба відпочивати, а не знову братись до роботи. Але що поробиш, не всі нажаль таку можливість мають. Тому тут взагалі тяжко щось казати, тому що зараз дуже багато чого не правильно і кожен викручується як може, і для кожного слово сумління має якесь своє значення.

    Відповідь

Написати відповідь до vrubli Скасувати відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: