Як додати радості, заглядайте в очі тим, хто дарує і про два типи людей

Posted on

от така шоколадкаНародна мудрість каже: «Дарованому коню в зуби не заглядають». Правду каже. Я теж на сам подарунок як такий не дивлюсь. Радше дивлюсь в очі тим, хто дарує. Це значно важливіше, аніж розглядати подарунок.
А очі в людей, що дарують бувають двох типів – радісні і байдужі. Прикро отримувати подарунки просто так «задля галочки», бо так треба – не личить не подарувати. Очі в людей, що таким чином дарують байдужі, тож яким би не був подарунок він не надто приємний. Задаюсь питанням: «Нащо тоді дарувати? Вже краще без нічого, аніж отак апатично».
Значно важливіше коли людина дарує щиро, бо дійсно намагається зробити приємне, тоді радість якою вона сповнюється, попри сам подарунок, передається.
Вчора мала нагоду побачити два вищеописані типи дарунків. Коли «так треба», від чого мені радості не було ніскільки і коли дійсно хотіли зробити приємне – вчора моя учениця подарувала мені шоколадку (з малюнком сніговика і в шапочці) і чимось таким приязним був сам жест і її тепла посмішка, що мене до душі зворушило.
От вона радість – для якої зусиль не треба багато.
Ще цими днями мала нагоду спостерігати за двома типами людей.
Перше – за покидьками при посаді, які в мене і в кількох інших осіб нагло вимагали взятку, зі ставленням як до собак. Жадоба до грошей в цих паскуд настільки величезна, що їм вже ніщо не стоїть на заваді. Ці тварюки мають більше, ніж достатньо, а ще й собі інших позволяють гнобити.
Друга ситуація за якою я спостерігала протилежна. Ті, хто не мають нічого, навіть найважливішого. Моя група організувала в університеті благодійну акцію «Подаруй дитині свято» і протягом місяця ми збирали іграшки, замальовки, олівці, тощо аби передати їх дітям сиротам. Назбирали повну коробку від холодильника. Вчора я і моїх троє одногрупників подались в сиротинець, де і віддали діткам подарунки. От вона – радість.
В цьому світі є ті, хто не мають найважливішого – сім’ї, і вони не мають злоби до світу. І водночас в цьому світі є ті, хто мають усе і вони злобні до всього світу.
Дарувати радість зовсім не складно. Бути щирими і творити добро – просто, бо це проявляється в найменших жестах. (І ба, для цього навіть не обов’язково чекати свята Миколая!)
Даруйте радість, посмішки й добро – від цього душа (насамперед ваша, а потім й чиясь) сповнюється світлом. І частіше дивіться в очі.
20.12.2013

Отримавши і поділившись радістю,
Ольга Врублевська.

P.S. Висловлюю подяку Яні за вчорашній надзвичайно приємний жест.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: