Пишаюсь тим, чого не маю.

Posted on

Діло було сьогодні. Заходить наша молоденька новенька викладачка в аудиторію і зачитує результати от лиш недавно складеного заліку. Бали всіх коливаються між «задовільно» і «добре», подекуди є двійки і одне-єдине на всю групу «відмінно».
Далі вона відривається від листка і сумно каже: «Я не хотіла таких балів. Особливо те відмінно, не я ставила…»
Всі мовчать і от лиш студентка, що має славу «найбільш зухвалої» (себто ваша покірна авторка) бере слово і говорить в голос те, про що всі зажди мовчать.
«Та ладно Вам, не розстроюйтесь. Всі і так знали що то буде, хто над Вами буде Вам диктувати оцінки. Все нормально
Далі повертаюсь до нашого молодця і ніколи не втрачаючи нагоди дістаю його:
Ну і звісно ми знали, що наш хлопчик буде мати найвище! Адже в нього красиві очка і ще красивіше прізвище! – наш любий хлопчик розлючений, подейкують він мене ненавидить, бо заткнути рота мені на відміну від інших з групи йому не вдається.
– Перестань мене обговорювати!
– Дорогенький, та що ти! Я тебе не обговорюю, я тобі кажу в очі як є 🙂 Мусить же хоча б хтось порадіти за те, що твій татко тобі дав таке гарне прізвище 🙂
– Досить! Вийду за двері тоді кажи собі шо хоч!
 – А чому ти підеш? Всі ж і так знають в який спосіб ти все здаєш і за що тобі все ставлять, викладачка сама здатна визнати, що твої бали тобі не вона ставила. Будем скромно вдавати, що не знаєм хто тобі ставить? 🙂 ну чого соромитись? Давай будь щирим, в тебе ж таке класне прізвище, тобі за нього всі кланяються!
Далі була поспіхом забрана заліковка, злобне «до побачення» і хлопання дверима.
– Оля, він образився…
– Ой! Мені дуже шкода. Може ціла група тих людей, що сумлінно семестр відходили і провчились мають ображатись? Мені то паралельно, мені моя четвірка рейтингів не зіпсує, але нехай не думає, що йому мають кланятись, бо в нього тато цабе.

У мене в житті стосовно даної теми якось «не склалось». У мене ніколи не було випадків, щоб за мене хтось ходив і домовлявся, замовляв словечко чи комусь підплачував.
Маю двадцять років, поки здобула мало що, але тим, що здобула пишаюсь. Бо абсолютно все самостійно. І в університет сама поступила «не підплачуючи» нікому і роботу знайшла без «попередніх домовленостей».
Коли трапляються труднощі зазвичай про допомогу не прошу, не хочу людей хвилювати, сама справлюсь. Тому і самостійно пру до кінця – сама за себе.
Ховатись за маминою спідницею і татовими плечима в житті не доводилось. Бо та «спідниця» за півтори тисячі кілометрів, а плечей і взагалі нема.
Тато за життя не мав посади якою можна було б «залагодити» різноманітні ситуації, тож з таким не зустрічалась. Померши він не залишив по собі ні спадщини в тисячі доларів, ні привілеїв до «спрощеного життя». От тільки за 13 років, що він був зі мною він в мені виховав значно більше – голівку на плечах, в якій є здатність самостійно думати і приймати рішення.
У мене нема людини, до якої я могла б звернутись за вирішенням проблем, зате у мене є я, а мати в собі самостійність це те, що зараз рідко трапляється. От власне чим і пишаюсь – тим, чого сягнула сама. Що не маю тих привілеїв, які мають інші.

25.12.2013

Сама по собі,
Ольга Врублевська

Advertisements

4 responses »

  1. «Я не здобув нічого, зате сам»
    Про себе на жаль не можу сказати, що за мене ніхто нікуди не ходив і не просив, але всі рази то було без мого відома і або нічого не виходило, або виходило таке, що краще б не виходило. В кращому випадку мені було просто стидно. В гіршому – на вітер викидалися гроші (краще б мені на пиво дали 🙂 )
    На моє «ну і для чого?» в різних варіаціях відповідалося «ну та бо то пасує», «ну та бо так заведено» і т ін.
    І тільки з появою соцмереж і мене в них я знайшов фразу, котра максимально пояснила ситуацію: «Не путайте “мудрого старика” и “старого мудака”»

    Відповідь
  2. Сповіщення: Я пережила випускний… | опосередкована щирість

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: