Нічний вир думок щодо перших подій року.

Posted on

Нового місяця, нового року і ще чогось нового не минуло ще й двох тижнів, а життя вже сповна вирує придаючи щодень нових висновків (принципові виділені курсивом)
По-перше: чудовий салоган «забий на алкогольний Новий рік – дістань із погребу ти сік». Коли комусь кажу, що так і зробила всі дивляться як на дивачку (звичне явище). А я дивлюсь як на диваків на них, бо досі не можу второпати з якої радості всі напиваються до посиніння.
По-друге: їжа надоїла. Точніше набридло ставлення людей до їжі. Досі не можу второпати нащо витрачати всі свої заощадження на святкування і придбання наїдків, які потім псуються і викидаються. Гроші на вітер. Далі всі за звичною схемою скиглять, що важко їм жити, грошей нема. Святкувати менше ніхто не пробував? Даруйте, знову дивацькі принципи. На противагу усім на новорічні свята не готувала НІЧОГО, і чхала я на вмовляння на кшталт «а якщо гості до хати прийдуть», тому любі друзі – приходячи до мене будете хлебтати чай з печеням. Мені марнотратство противне. Щоправда, гостей таки разок приймала. Приготувала рівно стільки скільки можна було б з’їсти. І все.
По-третє: нещодавно (в середу) нарешті мала змогу находитись Львовом. На те, щоб ходити у найулюбленіші місця часу вічно бракне, користаю з нагоди лиш коли проводжу комусь приїжджому екскурсії. Цього разу гостями були оці брати, тож за візит обом окрема подяка і за те, що стерпіли мене поки тягала їх туди-сюди по Львову.
По-четверте: умудрилась трохи «ослабнути». В четвер встала з ліжка і якось так паршиво було, що одразу назад гепнулась в ліжко. Наче нічого конкретно не боліло, температури не було, але була сильна слабкість і їсти не могла геть нічого. Цілий день пролежала, навечір зібралась з силами і попхалась в центр – до вищезгаданих гостей. Коли вернулась додому стало ще гірше, але перевага самотнього життя – над тобою ніхто не труситься і сам собі за себе дбаєш.
По-п’яте: у мене серйозні проблеми з написанням вставних речень. Простеньке правило, а навела собі якийсь такий балаган, що аж страшно. «Що?» – скажете ви? Вам – нічого. А я – працюю з текстами, мені суттєво.
По-шосте: п’яниці осточортіли. Вони усюди: і в маршрутках, і на моїй маленькій затишній вулиці, і на львівському Євромайдані. Сморід, що вони розносять за собою осточортів як і вони.
По-сьоме: я стала ще більш упередженою і розумію, що не маю наміру спілкуватись з приземленими людьми, для яких навчання це «та нащо», які самі не вміють ніц робити і їхні розмови зводяться до розповідей про випивку.
По-восьме: нові здобутки і втрати. У мене гарні рушники мого улюбленого кольору. Нові, та пахнуть вони тією місциною де я ніколи не жила, але часто бувала. Натомість зламала мою улюблену заколку до волосся, яку мені понад 10 років тому подарували батьки. Голос мудрості сказав: «ніщо не вічне». Але чомусь стало жаль, бо заколка була дійсно гарна і довго служила, тепер що не купи – все ломиться одразу. Заколка зламалась в руках, дрібна металева деталька вдарила біля ока – і я б навіть не подумала що така дрібниця здатна залишити по собі такий червоний слід.
По-дев’яте: мучить безсоння. Всю минулу ніч крутилась в ліжку безперестанку допоки під ранок не закімарила, а тоді будильник наказав вставати і довелось пити каву.
По-десяте: чи не найважливіше. Відпочивати – це добре, але працювати – краще. Буду братись за якусь діяльність, бо так не можу.
Останнє: думати теж набридло. Публікую і буду намагатись заснути.

Ви читали безладний нічний вир думок Ольги Врублевської стосовно її перших подій року.

12.01.2014

Життя триває…
Ольга Врублевська

Advertisements

18 responses »

  1. на новорічні свята не готувала НІЧОГО
    Якщо вже навіть в мене був не тільки чай з печеньками, то щось в це не дуже віриться. :)

    Відповідь
    • Мала на увазі НІЧОГО в порівнянні з людьми, які все ж виготовлювали. Мій стіл в порівнянні з їхнім був бідним і ніякими 12-ма стравами на Свят вечір я не переймалась.

      Відповідь
      • А, ну тоді це типове непорозуміння щодо значення слів, в даному випадку “нічого”.

  2. )) як все це знайомо)
    на новий рік в мене була баночка ікри, баночка оливок та хліб і якась недошуба, бо без яєць. і то, ікру я сама не купувала)

    про безсоння це окрема тема. працюючи не в офісі, режим остаточно збився, лягаю о 3 і ледве встаю о 12, при чому спати хочеться дико, наче в 6 здерлася.

    Відповідь
    • Розумію Вас. Режим – то складна штука.
      В мене дещо інакше. Хоч-не-хоч о 7.00 треба вставати. (здебільшого цього таки не хочеться).
      Але спати до 2-ї, 3-ї не хочеться… Отакі проблеми.

      Відповідь
  3. Цікавий пост, що сказати від себе. Пияцюрники були, є і будуть. Через декілька років коли здоров’я не буде дійде до них що пили дарма.

    Не спиться спробуй фільм глянути або ж зробити нічну прогулянку. Я ще люблю щось прочитати цікавеньке.

    Слабість – вітамінки треба 🙂

    Відповідь
    • Насправді й не думала, що ця примітивна публікація приверне таку увагу.

      Прогулянка – це ти правий.
      Раніше із роботою так виходило, що ввечері прогулювалась, добре допомагало.
      Зараз трохи не так.
      А от до вітамінів – маєш рацію. Піду-но мандаринку з’їм 🙂

      Відповідь
  4. Як не спиться, то є один хороший спосіб щоб заснути: ввімкнути телевізор і дивитися якийсь фільм, або футбол, де грають якісь дві команди якоїсь там ліги… то відволікає від думок і поступово присипляє мозок.

    Щодо алкоголю, так можна і шампанське випити, не обов”язково горілкою нажератись. Сік то трохи не то, сік то повсякденне, а шампанське, чи вино, чи навіть тих 50 грамм горілки то вже більш таке святкове. Шампанське з цукорками, не так вже дорого і коштують, зате вони створюють ту святкову атмосферу.

    Щодо сьомого пункту – кожен створений для вирішення якихось своїх задач. Одним треба певний час навчатись щоб їх вирішувати, а іншим то не обов”язково. Та і взагалі, якщо б все цвіло і пахло, кожен був чесний, порядний і відповідальний, то в країні та й взагалі по всьому світу створились би ідеальні умови для створення нової сім”ї, і кожна сімейна пара б хотіла б мати собі діточок і то не одну дитину, а мінімум 2-ох, а то і більше, що б призвело до різького збільшення кількості людей на всій Землі і споживання все більше і більше ресурсів. От якби Земля зростала разом з кількістю населення, то б була вже інша справа. То я до того веду, що хочеш цього чи ні, але щось мусить гнити і гніє. Правда через гниль деяких людей завдається і багато шкоди тій же Землі. І як воно з самої глобальної точки зору має все врегульовуватись лише одному Творцю, напевне, і відомо. Та і мусить хтось працювати на низькокваліфікованих роботах. Автоматика ще не дійшла до того рівня, щоб повністью витіснити людину з конвеєра. Та й робота-двірника, доступного по ціні для якогось львівського комунального підприємства ще не створили.

    Відповідь
    • На жаль футбол мене більше роздратує, ніж відволіче 🙂 краще вже якась легка музика 🙂

      Щодо алкоголю – всім своє. Я знаю людей, яким за станом здоров’я ні каплі не можна вживати, а вони напиваються заради “крутизни”. Маразм просто.

      Щодо сьомого пункту: Ви його занадто розвинули і зовсім не в тому руслі. Я просто зазначила моє упереджене ставлення, як не бажання спілкуватись з якимись індивідами. Вони собі існують за своїми принципами, я за своїми. Не рвусь критикувати їх, бо мені то ні до чого. Просто не маю бажання з ними спілкуватись і тут нема нічого поганого, не зобов’язана ж я з ними ладити. Просто вважаю, що спілкування з деякими людьми може привести до деградації, стараюсь цього уникнути.

      Відповідь
      • Ну критикувати та уникати їх треба тоді, коли вони починають нав”язувати свою думку іншим та вчать як треба жити. Має бути взаємоповага. Але буває так, хочеш тим людям щось донести, щоб вони переосмислили своє життя. Не просто так сказати, а переконати. Але тоді виходить так, що ти їм нав”язуєш свою думку і їм це не подобається. Так само, як не подобається коли вони починають нав”язувати тобі свою думку. Так що кожен має бути при своєму. От і мені прийшла думка, яку я описав в попередньому коментарі, що кожен створений для своїх задач. Але про погоду, чи на тему транспорта у Львові поспілкуватись можна, або якусь корисну інформацію дізнатись, навіть тоді, коли людина цілими днями лежить на дивані і дивиться телевізор. Просто треба знати міру в спілкуванні з такими людьми.

      • Марушка

        Дозволю собі втрутитися та запитати: про яку саме міру йдеться? Якщо ти не маєш бажання спілкуватися з однією чи іншою особою, то максимально стараєшся уникнути цього самого спілкування, тим більше якщо воно не приносить тобі задоволення.З такими людьми, як правило, вітаєшся та йдеш собі далі. А про погоду чи транспорт можна вести розмови з тими, хто тобі до душі як співрозмовник.

      • Якщо людина починає тобі нав”язувати своє світосприйняття, або починає розповідати тобі про якісь свої проблеми, які тобі зовсім не цікаві то тоді треба уникати таких людей, бо таке спілкування задоволення не приносить, а тільки дратує. Але не завжди є можливість це зробити, особливо тоді, коли ти в якомусь колективі працюєш. Мене дуже сильно дратувало, коли співробітники мого колишнього місця праці розпитували мене і вчили життю. Ох як я їм хотів тоді сказати: як ви такі мудрі, то чого ж ви досі тут тоді працюєте, точніше вкалуєте за копійки, продаєте за безцінь свій час, та що там час життя своє продаєте, та не те що продаєте, а даруєте, присвячуєте його тим на кого ви працюєте, для того щоб вони могли їздити на БМВ/Мерседесі/Лексусі, щоб могли відпочивати і насолоджуватись життям, поки ви тут на них вкалуєте, а оскільки то був завод і там не можливо було призупинити виробництво, то їм ще доводилось працювати і на Новий Рік і на Різдво і на Паску і по вихідним… Але то були старші люди і тому я себе якось стримував. Я їх старався уникати, а потім подумав, а чого б мені з них не витягнути якусь інформацію, яка у них з життям накопичувалася. Все ж вони щось бачили, чули, знають… От і почав їх деколи розпитувати про якісь такі побутові питання, знання яких мені б не завадило. З часом вони зрозуміли, що мені до дупи їхні непрохані поради і все стало добре, по крайній мірі я був зі всіма в більш-менш нормальних стосунках, вони мені не нав”язували свою думку і я їх не критикував. Просто я ввів, чи притримувався тієї необхідної міри в спілкуванні, завдяки якій можна було більш-менш нормально, без конфліктів співпрацювати. А так звістно, якщо нема потреби у спілкуванні з якоюсь людиною, то нема чого з нею і спілкуватися. Але якщо ти стоїш з цією людиною в черзі в поліклініці, то про погоду, або про транспорт можна і розпитати. Це нейтральні теми, які завжди актуальні.

      • Моя думка дещо схожа з думкою Марушки.
        Навколо короткого 7-го пункту всі розвели такі розмови і так звернули увагу, що аж дивно.
        Це банальне не бажання спілкуватись з кимось, хто тобі не до душі. Без будь-яких роздумів задач цієї людини, її поглядів на існування і все.
        Інколи люди викликають антипатію суто на інтуїтивному рівні і спілкуватись з ними через силу не бачу причини.

      • Мені самому дивно, чого я стільки приплів до 7-го пункту. Оскільки це не живе спілкування, то я не бачу реакції співрозмовника і починаю направляти дискусію в своє русло. Видно я неправильно зрозумів, що малось на увазі під словом спілкування. Так, воно звісно краще спілкуватися з розвинутими людьми і уникати деградуючих. Ще ж таке прислів”я є: з ким поведешся, того і наберешся. Але буває так, що доводиться спілкуватись з деградуючими людьми і я хотів деякі моменти описати. Але у мене самого почався нічний вир думок і я не зміг сказати 2 – 3 речення по суті. І до речі я тоді не міг заснути, бо в голові весь час крутились якісь думки. Мені взагалі здається, що в мене починає розвиватись шизофренія. Є періоди що я не можу по ночам заснути, бо голові весь час крутяться якісь думки які миттєво змінюються, або я можу взагалі кудись “полетіти”. Ємоційні стани змінюються. Можу бути агресивним, потім за мить стати сентиментальним, або навпаки. А буває, що мені взагалі все якось до одного місця. Буду якось з цим боротись.

      • Ну от, тоді і Ви мали свої нічні думки, рада, що мій блог є для Вас способом їх висловлення.
        Стосовно шизофренії: одна з її основних ознак – чути голоси та галюцинації, зі зазначених Вами симптомів такого нема, тому гадаю Ви просто перевтомились. 🙂

  5. Почитала усе це і зрозуміла, що це все мені теж набридло. А особливо спілкування з людьми 🙂 (див. п.7)

    Відповідь
    • О, схоже, що у свідомих людей зараз одне на думці – НАБРИДЛО! 🙂 Їжа, п’яниці, спілкування… 🙂

      Відповідь

Написати відповідь до vrubli Скасувати відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: