Істина у свята: «Ми те, що ми їмо»

Posted on

Як відомо з вислову: ми те, що ми їмо. Оскільки вже так заведено в ці дні звертати увагу на наїдки я теж зверну увагу, тільки з іншого боку.
У мене досить дивна алергія – я не можу вживати молочного, нічого. Причому це в мене відколи я себе пам’ятаю. Зараз багато хто собі подумає, що алергія – це банально, багато людей алергічних є. Але на молочне – це дуже прикро, зважаючи на те, що трапляється у їжі щодня. Алергія доволі дивна – мене тягне на блювоту, приступ кашлю чи навіть задуху. Навіть часто не від смаку, а від одного лише запаху. Мене часто пробували обманути намащуючи на хліб не маргарин, а масло, але я здалеку чую різницю. Запах пареного молока – зовсім не переношу, рівнозначно “смерті”.
Я взагалі не здатна вживати ніякого молока – ні свіжого, ні кип’яченого. Якщо в капучіно його “забагато” – не зможу випити.
Морозиво тільки поки воно застигле – щойно починає надто танути – не можу їсти.
Кефір – теж не можу. Йогурти тільки ті, де багато “добавок” (тобто хімії 😦 , тому їх і можу їсти – в них мало молочного).
Сметани теж не можу їсти. Вершки – якщо добре збиті і дуже сильно цукровані.
Сир домашній – тільки якщо добре посолений, зі спеціями і хлібом.
Масло – абсолютно не можу. Тривалий час їла такий вид маргарину як “маселко”, але воно погане.
Найбільше прояву мороки з такою алергією саме з маслом – приходиш до когось в гості і не можеш навіть бутерброду з’їсти. Люди часто просять «от з’їж» і не розповідати ж їм за столом, що я зараз можу від одного укусу їм всю скатертину заплямити і мучитись в «припадку». Якщо ж їм канапку з маслом (де його може бути маленький шар) – мушу «закушувати» чимось іншим. Не так давно втішилась – бо спробувала на бутерброді трішки масла і реакції не було, подумала, що мені то вже почало минати, але… спробувала маленьку канапку в селі з справжнім маслом і знову повторилось, тому зрозуміла: не моя алергія минула, а масло куповане стало “менш масляне”.
Коли в кінці грудня в офісі був корпоратив там були канапки з ікрою, масла на них було дуже щедро намащено. Я поглянула і подумала: «з такою кількістю масла на одній канапці два варіанти – або несправжнє і все буде добре, або конати буду». Ризикнула і взяла канапку, скоштувала – реакція відсутня. Спробувала ще – абсолютно все нормально. Тому можу стовідсотково стверджувати, що нічого «масляного» в тому маслі не було.
Взагалі переді мною можна поставити ножик, яким мастили маргарин (або всякі типу “маселко”), і яким мастили масло, я навіть не пробуючи за запахом 100% зможу визначити котрий ніж від чого. В даній сфері ще нікому мене обманути не вдавалось.
Життя в Україні, зокрема в сільській місцевості не дуже пристосоване до такої алергії. Людям банально у свідомості таке не вкладається: як на молоко можна погано реагувати. Тому коли влітку я приїжджала до бабці з дідом в село, моє дитинство минало під повчання похилих людей (багатьох сторонніх), які мені торочили, що молоко не може шкодити, постійно наполягали аби я попробувала. Показувати кожному з них реакцію, звісно б, здоров’я не хватило.
Але що саме дивне у всьому цьому – десь так 2 роки тому мені робили дуже деталізований аналіз крові. Кальцію у мене значно більше норми, пропри те, що молочного не вживаю.
Безплатна реклама: мої родичі останнім часом почали користуватись молочними продуктами марки «Молокія». Я цих продуктів на експертизу не давала, ручатись за них не можу, але стверджую факт мого організму: на масло цього виробника моя реакція ще гірша і «дуже виразна», себто я маю підстави стверджувати про його «натуральність».
А взагалі – зараз всюди домішки, у всіх продуктах, як не крути. Мене аж інколи дратують люди, які дотошно до кожної окремої деталі вдивляються. Так, ми те, що ми їмо, треба за собою стежити, але всього, що міститься зараз у продуктах харчування не викоріниш. Часто відповідаю цим людям: «повітря, яким ми дихаємо також містить шкідливі речовини. Але не дихати ним не можемо».
А загалом, стежте за своїм здоров’ям і відповідно за своїми харчами, тому не переїдайте! Бо у свята всі просто напихаються, а потім одні хвороби…

13.01.2014

За здоров’я,
Ольга Врублевська

Advertisements

2 responses »

  1. Якщо ми – те, що ми їмо, то за ці свята 90% людей могли б сказати:
    — Бонжур! Жомапель Олів’є.
    😀 😀 😀 😀

    Відповідь
    • Розсмішив 🙂
      Загалом я гадаю ти розумієш, що якщо ми їмо курятину не можна казати, що ми кури.
      Це більше вислів, що наш організм сповнений того, що ми їмо 🙂

      Відповідь

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: