Відчуття ейфорії – «підсівши на колеса»

Posted on

за кермом :)Тепер букви О.В. слід розуміти не як «Ольга Врублевська», а як «Ольга Водій». Вчора це сталось – я вже нарешті отримала мої водійські права.
Коли в останні місяці хтось довідувався, що я навчаюсь водінню, то дивувався, мов з чого так раптом. Насправді ж люди не знали, що то зовсім не «раптом» здається я завжди знала, що водієм мені бути, ще от з того віку, що на фото. Тоді у спадщину від старшого брата мені дісталась машинка, на які я обожнювала їздити.
Хоча здається чітке усвідомлення, що водієм точно буду я дала собі у віці 8-ми років, саме тоді я поставила перед собою таку ціль. Пригадую тоді ще подруга казала: «я перед сном люблю мріяти про день мого весілля, а ти?». А я задумавшись відповіла: «а я про те, що їжджу на машині». «Як на машині? З ким?»; – «Сама, просто уявляю, що я їду».
А в 12 років я дала обіцянку тату, що їздити буду, дуже хотілось аби він мене навчав, та він до цього так і не дожив.
В 14 років я зробила перші роки до моєї мети – записалась на курси посвідчення категорії А1 (я тоді була в Італії). Категорія А1 мене не приваблювала як така, проте на запитання «навіщо тобі це?» я відповідала: «щоб вже знати правила дорожнього руху, потім простіше буде».
В 16-17 років я потайки від інших почала навчатись практики. Знайшлась одна хороша людина з сорокарічним стажем водіння, що не злякалась і давала мені своє авто і дуже добре мене навчала. Власне кажучи, вчора ця людина була найпершою кому я зателефонувала аби поділитись моєю радістю.
У 18 років моя мрія могла здійснитись, але тоді я все ще була в Італії і не мала штуки євро на водійські права. Мої італійські однолітки всі вчились їздити і багато хто з них цього навіть не хотів, просто «аби було», я ж, бажаючи їздити, лиш спостерігала збоку і чекала мого часу.
З 19 років почала сама себе утримувати і тоді відкладала грошенята «на свою мрію».
На 20 років я вже знала, що зроблю собі подарунок, тож у вересні місяці, ні з ким не порадившись (бо думка всіх мене банально не цікавила) я за один день пройшла медогляд, отримала всі довідки і записалась на курси водіння. Далі двічі на тиждень я вечорами ходила на лекції. Раділа страшенно.
З листопада почалась практична їзда. Пам’ятаю перше заняття, пояснює мені інструктор що й до чого, я взагалі сказала, що за кермом ще ніколи не була, тут сідаю, рушаю і він мені: «кажеш ніколи не їздила? :)»
В грудні був екзамен в ДАІ, ну як ті падлюки ставляться до людей аби отримати своє окрема розповідь, але про цей негатив я згадувати не хочу.
Вчора мені нарешті видали мої права. Мрії досягнено, можна їздити! 🙂
Для всіх тих, хто мені зараз буде стверджувати про банальність водійських прав, адже в наших сумних реаліях їх і купити можна я скажу наступне: так, шановні, купити можна. Однак я, попри володіння пластмасовою карточкою, і щось знаю і щось вмію, що є важливо.
Відтак символічно – публікація №300 на блозі присвячується тому, що я здійснила мою мрію. Створюю тег «водіння» у який тепер дописуватиму варте уваги. Ах, ще я щаслива, бо продовжую саморозвиватись і сягати чогось нового.

15.01.2014

Підсівши на колеса,
Ольга Врублевська

“Ти моя остання любов, моя машина, моя машина…”

Advertisements

7 responses »

  1. Олю, вітаю тебе із здійсненням мрії, це важливо 🙂 Тому вперед до здійснення наступних!

    Відповідь
  2. Вітаю, Олю, це прекрасно! а ще – розкішний заголовок; у мене аж мороз по спині пробіг; миттю приковує увагу 🙂

    Відповідь
    • Дуже дякую Вам, Костянтине! 🙂
      А щодо заголовку – зробила так навмисне. Насамперед заголовок привертає увагу, Вам як людині зі середовища літератури це відомо 🙂

      Відповідь

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: