Наше суспільство: декорації інші, а сценарій той самий

Posted on

Є така проблема – шкільна література. Так-так, саме проблема. Часто твори зі школи нам згадуються з нудьгою і особисто мені це зрозуміло. Я гадаю вибір книг для прочитання – справа доволі інтимна, це особисте і важко якщо зверху йде вказівка «обов’язково прочитати», зазвичай таке читання в голові не запам’ятовується.
Тим не менше, трапляється, що через роки у руки попадають книги, які треба було колись прочитати і вирішуєш прочитати їх заново. Відкриваєш у них те, чого раніше там не було помітно і усвідомлюєш як багато схожого зі сучасним там описано…
Нещодавно я перечитала повість «Кайдашева сім’я»  Івана Нечуя-Левицького – помітила море нових цікавих речей.
Насамперед книга пізнавальна стосовно українського побуту – чудова нагода помітити як воно було колись і довідатись традиції наших предків.
З іншого боку – низка фактів, що вказують як насправді у нашому суспільстві нічого не змінилось – декорації інші, а сценарій той самий. Спробую показати те, що мені найбільше впало у вічі, провести аналогії зі сьогоденням і зробити власні висновки.
Погляньмо на сімейні відносини – у повісті гарно описується як все було ніжно та солодко поки Кайдашеві сини – Карпо та Лаврін зустрічались зі своїми дівчатами. Далі після весілля у дівчат, себто новоспечених дружин, почались пекельні будні. Зараз не так? Та так само, адже з одруженням це типово – права скорочуються на половину, а обов’язки зростають вдвічі. (звідси висновок – не кваптесь з одруженням – не все так солодко).
Наступне – стосунки невісток зі свекрухами споконвіку складні, тим паче якщо їм доводиться співіснувати в одній домівці, бо як не крути, а господиня в домі має бути однією. Вся повість крутиться навколо їхніх протистоянь і постійних намагань насолити одна-одній. Чимало епізодів протистоянь старшої невістки – Мотрі зі свекрухою Кайдашихою критикуються не на користь невістки, а я от більше на стороні Мотрі. У повісті чітко помітно як свекруха банально хотіла експлуатувати свою невістку і постійно її використовувала, тож дії невістки вважаю спровокованими і навіть похвальними – бо вона відстояла власну гідність, але події відбуваються у 19-му столітті і така поведінка невістки по відношенню до свекрухи не припустима.
Далі цікавий факт: матеріальне питання, таке як окреме місце проживання для молодих сімей було гостро відчутним вже тоді. У повісті молода сім’я не мала спокою від батьків і чвари були постійними, аж поки вони собі через сіни не вбудували хати, заживши окремо. Зараз молоді сім’ї зустрічаються зі схожою проблемою – ніде жити, але так чи інакше треба шукати способу жити окремо від батьків, лише тоді атмосфера в сім’ї налагодиться.
Як закономірність: чоловікам між собою значно простіше домовитись. У повісті після смерті Кайдаша сини почали ділити пополам його майно. І домовились вони собі добре, узгодили де які межі будуть, що все буде порівну між братами. Але тут-то втрутились дружини, яким здавалось що не так вже все й порівну, суперечка за суперечкою і довелось звертатись до чужих аби ті розсудили братів як воно має ділитись. Завжди кажу – чоловікам жити простіше, вони легше спільну мову знаходять… 😦 як факт: і в наш час так є. Чоловіки можуть все добре владнати, поки жінки не вплутуються…
Ну і ще повість повна усілякого гумору, який вказує, що церква була і в той час доволі корумпованою структурою, коли йшлось про похід до Києва, той діло говорилось про те, як вірян закликали до церков: «Ходіть до нас, тут є молоко самої діви»; «А в нас є пір’я Архангела» і автор не приховував, що з вірян просили щедрих пожертв…
Як загальний висновок: «Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького – така собі перлина української скарбниці літератури. Абсолютно варта прочитання для пізнання історії свого народу і загалом для усвідомлень, що як-не-як, а таки нічого не змінилось 🙂
08.02.2014

За сценарієм,
Ольга Врублевська

Advertisements

13 responses »

  1. Я сумлінно прочитала всю рекомендовану для вивчання українську літературу в школі, але найбільше враження на мене справили “Зачарована Десна” Довженка, “Гуси-лебеді летять” Стельмаха та “Тигролови” Багряного. І тоді, і зараз я вважаю ці твори справжніми шедеврами)
    а Кайдашеву сім”ю не любила, хоча з вашим постом цілком згодна)

    Відповідь
  2. Справді змінюється тільки прогрес, людська ж психологія завжди залишається сталою, і що сьогодні, що у 19-му столітті, що за часів римської імперії у людей будуть ті самі чвари і непорозуміння. О до речі, на одному з полінезійських островів існує прямо таки табу-заборона на спілкування невістки із свекрухою. Між собою вони можуть спілкуватися лише раз на рік, під час якогось свого свята. Як на мене цілком розумна традиція :). А ще в деяких місцях, скажімо на острові Мальта, чоловік не може одружитися доти, поки не збудує/купить власне помешкання.

    Відповідь
    • Дякую, Павле! Ви мені сказали дуже цікаві речі, щодо їхньої правильності можна дискутувати, та все ж гадаю вони по-своєму виправдані 🙂

      Відповідь
  3. Кайдашева сім’я – хороший твір, Воробус теж читав це)
    не кваптесь з одруженням – не все так солодко
    +100500

    Відповідь
  4. Одними дерунами не відмажетесь 😀

    Відповідь
  5. Тобто, відмажитесь*

    Відповідь
    • Воробусе, загалом не існує ні відмажетесь, ні відмажитесь, але якщо на те пішло “відмажетесь” правильніше 🙂

      Відповідь
  6. Я взагалі рахую що жити зі свекрухами і тещами неприпустимо. Взагалі, багато чого неприпустимо. Але багато людей не взмозі купити або збудувати власне житло, через те, що вони отримують мізерну зарплату. І вони на протязі життя будуть отримувати ту мізерну зарплату, бо в них така робота. І деякі люди по тій причині не заводять сім”ю, або не народжують дітей. Та завжди знаходяться ті, хто пхають свого носа і випитують чому те ще не одружений/одружена, чому нема дітей, згадують про те, що треба демографічну ситуацію в країні виправляти. Діти – то ж така радість – кажуть вони. Так, велика радість вислуховувати маразм тещі/свекрухи, неспати по ночам через крики грудної дитини, а зранку невиспаний бігти на роботу. Потім почнеться дит садок, школа і головна біль – як ту дитину до школи підготувати. Отже можливо що прийдеться брати кредит, можливо що і не малий, особливо якщо вже настільки дістане теща, що захочеться любою ціною кудись переїхати. А як на роботі взнають, що в тебе є вже сім”я, і що ти ще взяв кредит, то начальство об тебе витиратиме ноги ще більше – бо нікуди ти вже не дінешся, або тобі з ще більшим старанням прийдеться вилизувати чийсь зад. Можливо, щоб лишитись на робочому місці, тобі прийдеться робити якісь принизливі послуги свому шефу. Одного дня це все тобі надоїсть – почнеться депресія, там гляди і на стакан підсядеш. Діти підростуть, а оскільки батькам було вже не до тих цінностей, які мали б закладатись в дітей, бо постійно була гризня та чвари, а тут ще депресія, яка заглушається алкоголем, то цілком ймовірно, що й дітям буде не до високих моральних цінностей.

    От це може бути сучасним сценарієм середньостатистичної сім”ї. Так що окреме житло незавжди спасає. Спасти може тільки власний розум, гідність… Так що халяви, чи “якось воно буде”, чи “даст Бог день – даст Бог пищу” не буде. Треба все прораховувати наперед. Але люди не хотять прораховувати, вони хотять надіятись що “щось якось буде”. А прораховують вони як чиєсь майно перейде у спадок і як вони будуть його ділити. І тут як правило жінки накручують чоловіків, бо хочуть більше загарбати, бо думають не тільки про себе, а ще й про дітей, бо все ж таки материньський інстинкт. А чоловікові може вже те все в печінках сидіти – йому б лише скоріше то все закінчилось. Зато є сім”я, діти і люди в церкві не засуджують. Точніше вони завжди знайдуть, що не так, але то вже інші причини будуть.

    Відповідь
    • Я згідна стосовно Ваших поглядів на “неприпустиме”. Але до прикладу зі житлом – в українських традиціях просто “пунктик” – мати власне житло. Чимало моїх знайомих з різних країн Європи живуть все життя у найманих квартирах і це для них цілком звично, вони значно більше переймаються тим, щоб частіше змінювати авто. Однак наш матеріальний стан не зовсім таке дозволяє.
      А щодо гідності і власного розуму – згідна.

      Відповідь
      • Я трохи не так написав там де йшлось про те що людям не вистачить грошей, щоб купити власне житло. Те, що їм не вистачить грошей не те, щоб купити, то і так зрозуміло, але ж їм не вистачить грошей і на те, щоб вийняти його, щоб жити спокійно і не думати як би то кредити не брати, бо не вистачить і за квартиру заплатити і прожити і на море з”їздити і відкласти. Отже доведеться лізти в кредитну петлю, особливо ще якщо власний автомобіль закортить, бо пішком ходити та в маршрутках товктись в певному віці стає якось не солідно. От і починається головний біль і все, що з ним зв”язане.

        Але що ж тоді робити? Не у всіх життя складається вдало, а сім”ю мати хочеться, а фінанси не дозволяють забезпечити необхідний рівень нормального життя і робота така, що перспектив якихось нема. Моя відповідь – не треба спішити, робити зовнішню показуху, та старатись догодити всім оточуючим, бо пожалкуєш і то дуже сильно. В той час, коли писався той твір не було плазми, айфонів, фордфокусвкредит, а зараз смішно, якщо айфон останньої моделі поповнюють 10-ма гривнями, а так взагалі на рахунку майже ніколи нема. Про фордфокусвкредит я не дарма згадав, бо дівчина, з якою ти познайомишся в інтернеті, на першому побаченні запитає тебе чи є в тебе власний автомобіль. А якщо ти не маєш айфону, то що ти тоді взагалі за хлоп? Нажаль, зараз така ціна, яку в більшості випадків доведеться заплатити за те, щоб створити власну сім”ю, щоб на тебе не тикали пальцем, так звані “друзі”, колеги, сусіди…

        І от в сучасній повісті треба буде обов”язково написати про те, як хлоп, який був весь час на понтах при мізерній посаді, особливо до одруження, вмовляє жінку, щоб та поговорила зі своїми батьками щоб ті продали дачу, гараж або автомобіль, який дорогий батькові дружини як пам”ять і той впертий віслюк не хоче з ним ніяк розлучатись. От я навіть зараз уявляю собі той епізод, коли “діловий” зять говорить зі свекром і вмовляє його щось продати, бо нема чим за понти розраховуватись. Або жінка кине око на якесь майно своєї свекрухи, і буде кожен вечір “пиляти” свого чоловіка.

        Я це все вже не раз спостерігав. Добре б було, якщо хтось би зняв фільм на основі цього і виклав би його на ютуб. Наприклад якийсь молодий режисер, який хоче собі ім”я зробити.

  7. Сповіщення: «Пропаща сила» як спосіб розуміння історії свого народу | опосередкована щирість

  8. щодо стосунків в українській сім’ї та загалом українського побуту + детальний опис навчання у Києві у ті часи, то, думаю, тобі буде цікаво почитати повість Нечуя-Левицького “Хмари”.
    Дуже раджу. Там ще й багато інших різних аспектів життя висвітлено 🙂

    Відповідь

Написати відповідь до Пан П Скасувати відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: