«Я ніколи тебе не забуду…»

Posted on

Хто спілкується зі мною в соц.мережах має нагоду помітити, що я розміщую в себе «на стіні» різні пости, надто короткі, щоб бути публікацією блогу, але які теж несуть у собі якийсь зміст і нерідко навіть надихають до написання довших публікацій тут.
Соц.мережі – цікава штука, якщо ними не зловживати, бо хай там як, а там спілкуються мільйони людей, а думки мільйонів мають вагомість. Я стараюсь писати «від себе», бо помічаю тенденцію думати шаблонами і висловлювати свої думки чужими, чужі ж дописи розміщую, якщо вони і в правду відповідають моїм переконанням. Одним з таких став запис:

«Я ніколи тебе не забуду, до самої смерті не забуду. А жити я буду довго, дуже довго, це буде мені покаранням
(Колін Маккалоу, «Ті, що співають у терні»)

Серед читачів ці слова викликали резонанс і мені написали аби обмінятись думками з цього приводу. Спробую висловити свою.
Мені ця цитата настільки близька, що й годі уявити чи будь-які інші чужі слова так влучно зуміють передати мої емоції з цього приводу. Йдеться про живих людей, не поганих, а навпаки – надто хороших, яких чудово пам’ятаєш і від цього мучишся. Якщо людина близька – чому мучитись спогадами про неї? – доцільне питання. Бо знаєте, буває таке – недоля. Коли життя закидає у протилежні сторони, коли нема як далі мати щось спільне, коли пам’ятаєш всіх тих задушевних осіб, що мали вагому роль в твоєму минулому, але точно знаєш, що в майбутньому цих людей не буде, для них відведена лише роль спогаду, як чогось прекрасного і болючого – покарання, що не забудеш тих, хто насправді був таким дорогим.  Мабуть додає пригнічення думка, що все могло б бути інакше, але всі роблять в житті те, що мусять робити і ось ми тут – звідки нема вороття, але є спогади, що повертають.
Мій найбільший дар і моє найбільше покарання – моя пам’ять, бо вона зберігає кожну мить пов’язану з людьми, які, в принципі, поза межами моєї пам’яті вже для мене не існують (фізично існують, але…), яка зберігає усе те, що до кінця життя чітко закарбувалось і даватиме ще не раз про себе знати, та більше ніколи не принесе тієї радості, яку приносило у момент безпосереднього здійснення.
Пам’ять може бути покаранням, якщо усвідомлюєш, що те, що в ній сповиватиме лиш чимось безутішним на кшталт ностальгії.
Я ніколи тебе не забуду… це і буде мені покаранням.
Хотілось би зазначити присвяту цієї статті, та ці люди мого блогу не читають. Якби прочитали – знали б про кого то.

28.02.2014
При досконалій пам’яті, що все зберігає…
Ольга Врублевська

P.S. Вітаю з ЦИМ ДНЕМ, на який усі так чекали!… Із завтрашнього дня настане омріяна багатьма весна і ненависний мені березень. А ще сьогодні день народження в однієї прекрасної людини – моєї учениці Галі, з чим і вітаю!

Чомусь зазначена цитата мені найбільше асоціюється з мелодією цієї пісні:

2 responses »

  1. Марушка

    Тим спогади і цінні, що несуть в собі відгук минулого, яким би воно не було. А вміння сумувати, хай що там кажуть, таки великий атрибут, гадаю, кожної людини.

    Відповідь

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: